Масниця: хто готує, той розкошує

Сьогодні  - третій день Масниці. Тещі кличуть зятів на млинці. Вони печуть тонесенькі ажурні коржики і начиняють їх різноманітними начинками. Млинці  - нібито страва проста, що ж там, замішати рідке тісто -  і  на гарячу пательню, додати для краси і смаку їстівні закуски і вперед до рота. Та, на мою думку, тісто зробити смачним і не забити його борошном, то треба постаратися. Я до тещі ще не доросла, тому сама приготувала сьогодні візерунчасті млинці, полила малиновим варенням, але вони не з'їлися так швидко, як млинцеві вузлики. 

Вузлики - з грибною начинкою, сливками, і зав'язані зеленим пером цибулі. Вигляд їх сам припрошує: з'їж! Тим паче, тиждень такий масний: сир, вареники, млинці... Традиційні українські страви: хто готує, той розкошує.   
У народі кажуть, що млинець схожий на сонечко, гарячий і круглий. І коли їх печеш, а вони слідом зникають, хоч іще й не охололи, то це ознака кулінарної удачі. Я багато разів пекла млинці, але кожного разу, як вперше. Можливо, тому їх завжди здавалося мало. І десь погоджуюся з видатним українцем Антоном Павловичем Чеховим, що  процес випікання млинців - це певна  таємничість і урочистість.

"Дивлячись на жінку, що пече млинці, можна подумати, що вона викликає духів або видобуває з тіста філософський камінь... », - писав  письменник.

На думку істориків,  ще в язичницькі часи млинці були неодмінним атрибутом святкування Весняного сонцевороту - поворотної точки, що символізує перемогу денного світла над довгими зимовими ночами.  Як  пише історичний портал "Спадщина предків", цей життєрадісний продукт  виявився пов'язаний з поминальними обрядами, адже Весняний сонцеворот символізував смерть Зими. Млинці були неодмінним атрибутом всіх похоронів, поминок і навіть весіль, коли дівчина як би вмирала і ставала жінкою. Тому перший випечений млинець зазвичай призначався для душ померлих предків. Його клали на вікно, або віддавали жебраку - на помин небіжчика. А в моєму селі несли собаці, коту або курям, живій істоті як пожертвування.
З прийняттям християнства язичницький ритуал проводів Зими Церква приурочила до Великого посту. Передувала йому Масниця, де кожен день мав свої назви та  обряди. Поважні історичні видання пишуть про Масницю як Колодія. Жінки власноруч виготовляли колодку. Брали звичайне поліно, обтешували, загортали в тканину, і кожен день з нею проводили, то хрестили, то  ховали, то поминали, то прив'язували до ноги не жонатим чоловікам, аби "волочили колодку". Хтось з них відкуплявся, хтось ставив могорич - і на тому обрядодії зі шлюбного культу завершувалися.
За давнім повір’ям,  в останній день Колодія жінка  виколупувала з останнього вареника сир, і не їла його. Вона ховала цей шматочок за щоку і  лягала спати. Якщо просиналася з ним вранці, то клала у вузлик і носила з собою. Він вважався оберегом від нечисті аж до самого Великодня. Це схоже на Пасхальну прикмету: коли маленький шматочок Паски мав засушеним зберігатися аж до наступного свята.
Наприкінці Масниці або Колодія всіх очікувала Прощена Неділя.  Ми проситимемо один  в одного прощення, пам’ятаючи слова Спасителя: «Якщо ви прощатимете людям провини їхні, то простить і вам Отець ваш Небесний. А коли не будете прощати людям провин їхніх, то і Отець ваш не простить вам провин ваших». Тому, коли просять прощення, люди відповідають: "І я прощаю, і Бог простить".

Світлої Вам, друзі, Масниці і смачних домашніх млинців!