«Мені цікавий оригінальний мед, яким його зробила природа», - Дмитро Любченко

Так вважає пасічник з Січеславщини Дмитро Любченко. Він поділився результатами свого медового сезону з читачами Kurkul.com
 

"У цьому році з зими у мене вийшло 50 сімей. Я зробив по одному відводку, з кожної сім'ї бджіл й отримав 100 сімей на кінець сезону, які виробили, загалом, 3 т меду. На цю кількість продукції, 50 тис. грн — витрати за сезон. В основному це пальне, дрібний ремонт транспорту.  Це я рахую по мінімуму, оскільки дещо мав своє, на пасіці працюю сам, бджіл взимку не підгодовую, маю мінімальні витрати на логістику, бо покупці здебільшого приїжджають за медом до мого дому.
З тих 3 т, що я отримав, 1,5 т, на жаль, я вимушений був продати в діжках за гуртовими цінами. Ці 1,5 т я продав гуртом по 48 грн/кг. І отримав  72 тис. грн.
Решту, я продаю  в роздріб по 177 грн/кг.  Це середня ціна, оскільки акацієвий і гречаний мед в цьому році продавав по 233 грн/кг, соняшниковий мед — 150 грн/кг,  ріпак — 200 грн/кг. Виходить, що ці 1,5 т я продаю по 177 грн/кг і отримаю 265,5 тис. грн. Проте є один великий мінус — ці кошти надходять невеликими сумами, протягом року, отже фактично назбирати їх не можливо", - розповів пан Дмитро.

На його думку, продаючи мед гуртом, нереально вижити. Бо фактично гуртова ціна в 4 рази нижча за роздрібну.

"Зі своїх 3 т, при гуртовому продажу я б виручив близько 150-160 тис. грн. При цьому витрати у 50 тис. грн. Тобто залишається близько 100 тис. грн. Здається, ніби пристойний дохід за 6 місяців. Але я абсолютно не врахував сюди свою зарплатню. При цьому я цілий рік доглядаю за пасікою,  переміщаю 5 т вуликів 2-3 рази за сезон з місця на місце, перебираю кожну рамочку, як мінімум двічі за сезон. І в результаті — 100 тис. грн за сезон. Це смішно до сліз", - поділився умовами роботи пасічник.

Дмитро Любченко наголосив, що бджільництво в Україні включає велику частину пасічників-любителів. І вони, як правило не заморочуються з підрахунками економіки виробництва. Любителі виробляють 300-500 кг меду для себе і раді, якщо щось ще продали. Але чи вигідно це, і чи покриває хобі витрати — ніхто не рахує.

"Що робить експортер? В нього на столі є контракт на експорт, де вже вказана смішна ціна у €1,8/кг за поліфлорний, як правило гомогенізований мед. Він віднімає всі витрати на купівлю меду у пасічників, гомогенізацію, лабораторні аналізи, логістику, закупку нових діжок, сплату податків і думає, на чому можна зекономити, щоб збільшити маржу. Найпростіший шлях звідки взяти фінансові ресурси — це купити мед за скромнішою ціною у первинного виробника-пасічника. Виробник продає, і ніхто нікому нічого не винен, бо ціну формує ринок. Не вмієш рахувати витрати, не вмієш цінувати свою працю, не здатний оцінювати ризики, от і продаєш по тій ціні, яку називає покупець. А оскільки у нас величезна частка пасічників-любителів, то підприємствам завжди є у кого придбати мед за низькою ціною. Якби більшість рахували економіку, то ніколи б не продавали собі в збиток", - зазначив Дмитро Любченко.

Він, зокрема, підкреслив, що в Україні тоді буде достойна ціна на мед, коли ми навчимося захищати свої національні інтереси, коли наші експортери будуть відстоювати свій продукт, а не демпінгуватимуть. Демпінг ціни — найлегший шлях завоювати ринок, але цей шлях є і найбільш безперспективним. Працює лише у короткостроковій перспективі.

"Я допомагав пасічнику у Німеччині виготовляти специфічну продукцію —  медові суміші зі спеціями. Туди входили, наприклад, куркума, коріандр, ванільна паличка. Все це фасувалось у баночки по 500 мл і заливалось акацієвим медом. І виходила така от цікава суміш з пряним смаком. Також ми виготовляли мед з сухими ягодами. Хоча, це взагалі не мій шлях. Я люблю класику з мінімальними переробками. Мені цікавий оригінальний продукт, яким його зробила природа", - розповів відомий бджоляр.