«Ми в цих краях завжди були...»

Я так давно  знаю січеславську письменницю Зінаїду Грушко - Колінько із Старолозуватки. Навіть не згадаю, як і коли познайомилися, бо головне, що із того  спілкування кожен бере собі. Так, із спілкування треба мати зиск: або для розуму, або для душі. Якщо щастить, то матимеш поєднання обох сфер. Отак і в мене. Колись вона була частою спікеркою на радіо, тепер  говоритиме для нашої газети "Фермер Придніпров'я". І торкатиметься і душі, і розуму кожного. Друкованим словом. Вона це робить давно, успішно і щиро.

"Я видала нову книгу "Земле моя лебедина". 500 примірників, але вже все розійшлося по руках. Думаю, варто повторити, - посміхається через телефонну слухавку Зінаїда Дем'янівна.- Так захотілося донести людям нашу праісторію. Ми ж такі стародавні і багаті, а нас просто століттями нівелювали московити", - зауважила письменниця.

Пані Зінаїда написала кілька десятків книг про земляків, дітей, волонтерів. Багато з них надійшли до обласних книгозбірень, деякі авторка дарувала сама близьким людям і знайомим. От і цього разу до моєї бібліотечки, де вже є її твори: "Живи, Старолозуватко!", "Сурсько - Михайлівка від витоків до сьогодення", "Волонтерські будні", "Повернення", "Степе мій", "Повість про побратимів", "Словами вистелю дорогу", "Вибране" -  долучилося нове видання "Земле моя лебедина".

"Є якась космічна сила , що нашіптує людині, можливо, не кожній, потрібні думки в потрібний час про потрібних людей і події. Задумала написати книгу, помолилася, сіла за стіл і почала...",- поділилася секретом пані Зінаїда.  

Скільки її слухаю, стільки й дивуюся, як вона вміє тонко відчувати людей і добирати правильні слова, про що б мова не йшла. Про квітник біля будинку, де піони схиляють голівки на камінь, про курей, які купаються у золі, про степ, де  навесні  прокидаються перші квіти, про  воїна, якому після поранення допоміг призвичаїтися до життя посаджений ним горіховий сад, про вміння  аналізувати  історію свого народу, про дніпровське видавництво "Ліра", яке оживляє на папері написані нею рядки. А ще вона знає  найкращий епітет для чоловіка! Справжня скарбниця мудрості!

"У новій книзі я використала цитати із творів Сергія Плачинди, археолога Юрія Шилова, професорки, етнолога Галини Лозко та інших дослідників давньої історії України. На основі їх висловлювань в мене народилися вірші, які теж увійшли до книжечки", - зазначила авторка. 

Зінаїда Дем'янівна підкреслила, що Україна виникла  ще 7 тисяч років тому. Перше колесо, приручення коня, прокладення першої борозни винайшли праукраїнці. І останні 8 століть Україну знищують: то духовно, спалюючи  книги і забороняючи мову, то фізично, як зараз, війною.

"На готі Кам'яної Могили Анатолій Кифішин розшифрував напис: "Радісно плуг ріже". Радісно... А тому що праця без принуки, без рабської повинності, вільна. За такий спосіб життя воюють сьогодні наші воїни проти путінської московії", - пише Зінаїда Грушко - Колінько.

У книзі авторка згадує про початки держави Аратта-Оратта ( країни хліборобів), про роль волхвів, зазначає символи християнства на Русі, розповідає про життя амазонок- косачок, чиї довгі коси були ознакою незалежності жінки, про сарматських царів, козаків і  нащадків.
За словами письменниці, український філософ Володимир Шаян стверджував, що "нація - це усвідомлена спільнота крові і долі".

"Ми в цих краях завжди були,
Своє коріння зберегли.
Хоч як нас не гнобили,
А ми - з усієї сили,
Як з попелу - жаринка,
Як весняна травинка,
Як на траві росинка,
Жили і виживали".

Так завершує свою нову книгу письменниця Зінаїда Грушко - Колінько із Синельниківського району Дніпропетровщини.  
Дякую Вам, пані Зінаїдо, за небайдуже слово, щоденні молитви за Перемогу України, за нагадування про міцні історичні корені, на яких тримається українська "доля і в крові непокора".