«Ми вбиваємо свою економіку ефективніше, ніж робить наш ворог»

І я зараз не про податки, регулювання, економічні свободи. Хоча про це також варто голосно говорити.

Я про відсутність розуміння у наших регуляторів того, що економіка країни – це екосистема, живий організм, де все взаємопов'язане.

Але ми чомусь впритул продовжуємо розглядати економіку окремо як "розчленьонку".

Кожен орган окремо, а не як організм цілком.

1. Зростає інфляція.

Не вивчаючи її причин – піднімаємо ставку НБУ - зростають кредити банків - бізнес завмирає - Економіка сповільнюється...

2. Нам потрібна валютна стабільність – обмежили дивіденди та платежі за кордон.

Як наслідок – втрата довіри до юрисдикції.

Бізнес побудував схеми виведення капіталу та переключився на інші ринки, інвестуючи туди (це я говорю про міжнародні компанії, присутні в Україні, особисто обговорював з ними їхню стратегію)

3. Є проблеми енергоринку (через руйнування)

Підняли тарифи для всіх не розбираючись.

Стабілізували попит за рахунок закриття бізнесів. Люди втратили роботу.

Впали надходження до бюджетів усіх рівнів, але локальне завдання вирішили. Відключень немає...

Про перші дві дурості я вже писав, сьогодні про третю розповім.

Днями випадково дізнався про те, що з минулого року зупинено Інгулецький ГЗК, одне з найбільших підприємств, що добувають залізну руду.

https://ukranews.com/.../1034016-inguletskyj-gzk...

Містоутворююче підприємство, яке давало раніше $500 млн дол валютної виручки та понад 1 млрд грн доходу Укрзалізниці (якщо судити з публічних джерел)

Здавалося б. Що можна зробити?

Проблеми у всіх.

Дефіцит електрики, потрібно імпортувати, потрібно інвестувати у відновлення енергетичної інфраструктури...

Але всі забувають, що пріоритет:

- Мати електрику для життя та роботи

- Або мати відсутність попиту через те, що вона більше нікому не потрібна

...

Основні показники ІнГЗК (з публічних джерел):

- Річна потужність: 14-15 млн тонн концентрату (працює на 25-30%)

- Фактичне виробництво 2023 року: 3,51 млн тонн

- Експортна частка: 77% (2,7 млн. тонн)

- Експортний виторг: $553,5 млн (16,6 млрд грн)

- Середня ціна реалізації: нижче за $100 тонна

https://tradingeconomics.com/commodity/iron-ore

Структура собівартості 2024 року:

- електроенергія: 51% (критичний фактор!)

- Персонал: 16%

- Матеріали: 11%

- ПММ: 9%

- Ремонт: 7%

- Інше: 6%

Люди:

- Співробітників 4,800 осіб (середня ЗП: 25,200 грн/міс)

- Річний ФОП: 1,45 млрд грн (база для місцевого споживання у регіоні)

- Податки від ЗП: 601,75 млн грн (ПДФО+ЕСВ) - їх більше немає

- Частка у населенні району: 30% усіх працюючих!

Продовжую про людей.

У регіоні соціальна катастрофа:

- 10,950 осіб без роботи (прямі + непрямі місця у суміжників)

- Купівельна спроможність: сукупно падіння на 2,3 млрд грн (!!!)

- Податки від споживання: -319,32 млн грн ПДВ

- Міграція населення: розпочався відтік кваліфікованих кадрів

Транспорт:

- Укрзалізниця: -1,123 млрд грн доходу

- Портові оператори: -486 млн грн доходу

- Автоперевізники: -140 млн грн доходу

Сумарні податки (недоотримані від транспортних операторів): -158,06 млн. грн.

Втрати суміжників ІнГЗК:

- Постачальники матеріалів: -680 млн грн обороту

- Ремонтні та сервісні підприємства регіону: -425 млн грн обороту

- Енергетичні компанії: -4,608 млрд грн обороту

- Сумарні податки: - 1,4 млрд грн.

Довгострокові наслідки:

1. Технологічна деградація:

- Втрата унікальних компетенцій у гірничій галузі

- Руйнування виробничої бази вартістю $2 млрд

- Втрата позицій на світовому ринку залізняку (які з радістю займуть російські компанії, як це зробили на ринку прокату)

2. Економічні ризики:

- зниження валютних резервів України на 553,5 млн USD/рік через погіршення платіжного балансу

3. Соціальна нестабільність:

- зростання соціальної напруженості в Кривому Розі (крім постійних атак дронів)

- Масова міграція кваліфікованих кадрів

- Деградація інфраструктури регіону

- Щорічні платежі з безробіття – близько 400 млн грн з бюджету

...

Як бачите, все об'єктивно.

І можна було б махнути рукою (як ми звикли чекаючи з більшістю проблем)

Але я вирішив прикинути, чи міг бути інший сценарій?

Якби ми розглядали економіку як систему взаємопов'язаних елементів і в пріоритет поставили збереження робочих місць та створення ВВП із валютною виручкою.

Як могли б мати наслідки?

Ключова причина, яка призвела до зупинки – зростання вартості електроенергії.

Були й інші причини, що призвели підприємство до втрат:

- довгострокове падіння вартості залізняку

https://tradingeconomics.com/commodity/iron-ore

- подорожчання логістики через блокування портів

- втрата внутрішнього ринку збуту (Азовсталь, ММКІ, раніше Макіївський та Єнакіївський МК)

Але саме зростання вартості електричної енергії вбило підприємство.

- Споживання ІнГЗК: 1,44 млрд кВт·год/рік

- Поточна ціна РДН: 4258,63 грн/МВт·год

- Вимога імпорту: 80% (було 30%)

- Економічно прийнятна ціна: 3200-3400 грн/МВт · год

- Дефіцитна одиницю: 858-1058 грн/МВт·год

- Розрахунок субсидії на рік: 1,44 млрд кВт·год × 0,9 грн/кВт·год = 1,3 млрд грн необхідних субсидій

Для мінімального рентабельного виробництва за існуючих цін на залізну руду на рівні 3%-5% отримав потребу в субсидуванні вартості електроенергії 1,15-1,68 млрд грн (при ціні понад 4200 грн/МВт·год) на рік ($300-$400 млн)

Багато це мало залежить від того, який ефект ми від такого субсидування (за рахунок платників податків) ми отримаємо.

Через відновлення роботи підприємства, повернення робочих місць, відновлення завантаження суміжників, транспортних сервісних компаній у мене вийшов наступний ефект:

- Податкові надходження + 2,96 млрд грн (з екосистемою)

- Експортні надходження + $553,5 млн

- робочі місця + 10 950

- субсидії з безробіття 0 (замість 400 млн грн при підприємстві, що стоїть)

_______________

Чистий бюджетний ефект: 2,96 млрд грн – 1,5 млрд грн + 400 млн грн = 1,9 млрд грн (!!!)

Тобто. гроші платників податків не тільки повертаються, а й бюджет отримує зверху майже 2 млрд грн податків + валютний ринок $500 млн

Це я навів лише один приклад вирішення проблеми через екосистемний підхід.

Його можна розширити:

- Видобуток критичних матеріалів та переробка в Україні це "не річ у собі" це такий самий екосистемний підхід, де потрібно дивитися в комплексі і навіть субсідувати щоб отримати виробнитство в Україні, а не в інших країнах

- Будівництво нових потужностей з виробництва металургійної продукції – не завдання власника руди, який її експортує, це знову ж таки екосистемний підхід, який має потужний мультиплікативний ефект для економіки. Треба рахувати і створювати задля цього умови

- Стимулювання переробки агропродукції має йти не через заборону експорту сировини, а через стимулювання переробки

- пільгові іпотечні кредити - це не соціальний проект (який вкрай згубний для економіки) а частина комплексного проекту оновлення в країні житлового фонду (що підтягне інвестиції в будівельні матеріали і не тільки)

Але... ми, на жаль, не можемо дивитися комплексно. ми вирішуємо точково проблеми без розуміння впливу наших рішень на всю екосистему.

Читайте, робіть висновки, діліться!