Минуло 25 років з дня вбивства В'ячеслава Чорновола

   Учора були 25-ті роковини трагічної загибелі українського національного лідера, голови Народного Руху України – В'ячеслава Чорновола

Про це повідомляє інформаційний портал "Моя Київщина" із покликанням на "Главком".

25 березня 1999 року Чорновіл загинув у автокатастрофі на шосе біля Борисполя. Розслідування справи і досі не завершили. Родичі та колеги вважають, що аварія була спланованим убивством.

Учора, 25 березня 2024 року, у день роковин загибелі, біля пам'ятного знака В'ячеславу Чорноволові провели захід.

   В’ячеслав Чорновіл народився у 1937 році на Черкащині в сім’ї вчителів. Його батько походив з давнього козацького роду, а мати належала до роду меценатів Терещенків.

Попри радянські заборони, його батьки берегли українські традиції: відзначали Різдво, Великдень, пекли паски, робили кутю та крашанки.

1955 року вступив до Київського державного університету імені Тараса Шевченка на філологічний факультет, а з 2-го курсу перевівся на факультет журналістики. Коли він приїхав до Києва, то був неприємно вражений кількістю зросійщеного населення.

   З липня 1960 до травня 1963 року В'ячеслав Чорновіл працював на Львівській студії телебачення спочатку редактором, потім – старшим редактором передач для молоді.

         Громадська діяльність та ув'язнення

   Згуртувавшись із однодумцями для боротьби проти комуністичного режиму, молоді активісти почали організовувати протестні акції.

   Після виступу його звільняють з роботи, викликають на допити, проводять обшуки. Чорновіл не скорився – він спрямував свою енергію на боротьбу з режимом. Молодий журналіст починає писати публіцистику та розповідати про політичні репресії, а незабаром, і сам стає їхньою жертвою. Спочатку він отримав кілька місяців виправних робіт за відмову свідчити проти братів Горинів, а 1967-му – 3 роки за публіцистику.

   1970 року Чорновіл у Львові починає випуск підпільного журналу "Український вісник", в якому друкує матеріали самвидаву, хроніку українського національного спротиву. Журнал стає справжнім рупором демократії та національної свідомості у підрадянській Україні.

Після звільнення у 1979 році Чорновіл приєднався до руху правозахисників – Української Гельсінської Групи. За кілька місяців дисидента вкотре заарештували. Цього разу комуністи підійшли до питання творчо та придумали звинуватити Чорновола у спробі... зґвалтування. За фальсифікованим звинуваченням українець отримав новий вирок – п'ять років колонії. На знак протесту у ході процесу Чорновіл тримав 120-денне голодування.

   З п'яти років Чорновіл відбув три, у 1983-му його звільнили за протестом прокурора Якутської АРСР, але заборонили повертатися до України. Втім, у 1985 році, коли до влади в СРСР прийшов Горбачов, Чорноволу дозволили повернутися на батьківщину.

   За активну журналістську та правозахисну діяльність Чорновіл відбув понад 15 років таборів. Переповідають, що якось на допиті слідчий запитав у Чорновола, якби існувала незалежна Україна, якої так прагне допитуваний, то ким би він там був?

          Діяльність у незалежній Україні

   1991 року Чорновіл пішов на президентські вибори. У своїй програмі він робив акцент на формуванні соціальної ринкової економіки, що передбачало роздержавлення і приватизацію підприємств, відродження українського села, бо вважав, що "українська держава виросте на українському чорноземі".

На виборах першого президента України 1 грудня 1991 року переміг колишній комуністичний лідер Леонід Кравчук. Він отримав майже 62% голосів виборців, а Чорновіл – 23,27%..

   У ході президентської кампанії "сарафанне радіо" розповідало про заборону російської мови та подальший геноцид російськомовного населення, Чорновола прирівнювали до Петлюри та Бандери (в СРСР це були чи не найбільші «вороги»). Тоді ж вперше в сучасній історії України було запущено технологію штучного поділу на "Схід" та "Захід".

За словами його дружини Атени Пашко, на свій програш він відреагував так:

Програв не я. Програла Україна.

                                       Загибель

   В одному з інтерв’ю В’ячеслав Чорновіл говорив, що хотів би піти з життя "миттєво, на льоту". Його передбачення справдилося. 25 березня 1999-го він загинув в автокатастрофі на шосе біля Борисполя. 

   Низка питань щодо загибелі В’ячеслава Чорновола та аварії залишаються досі без відповіді. Автівка політика врізалась у навантажений зерном "КамАЗ" із причепом, який почав чомусь розвертатися вночі, прямо посеред траси. Невдовзі після трагедії таємно загинув і водій "Камаза", що вказує на причетність, ймовірно, російських спецслужб до обох цих трагедій.

   Попрощатися з ним прийшло до 200 тисяч людей. Труна з тілом стояла в Київському будинку вчителя (колись там засідала Центральна Рада), а черга охочих вшанувати загиблого простяглася аж до Хрещатика. Поховали В’ячеслава Максимовича Чорновола на Байковому кладовищі.

   Чорновіл стояв біля витоків руху українських "Шістдесятників" та разом зі Стусом, Світличним, Симоненком, Лук'яненком, Руденком, Дзюбою, Хмарою, Сверстюком, Горською та іншими став символом боротьби проти тоталітаризму.

Нагадаємо, що у Бучі окупанти знищили архів В’ячеслава Чорновола.