Не обов’язково дарувати щось матеріальне, наші любов, турбота і милосердя також чимало важать

За матеріалами інтернет-видань 05.12.2024 150

Завтра - святого Миколая, архієпископа Мир Лікійських, чудотворця, або ж, як його знають у народі, День святого Миколая. Діти полюбляють у цей день знаходити подарунки під подушкою, та й дорослі радо обмінюються ними з нагоди цього свята – адже так приємно наслідувати добрий приклад, виявляючи увагу і турботу про ближніх.

Що ми знаємо про святителя Миколая? Нам відомо, що хоча його батьки були доволі заможними, вони не тягнулися до розкоші й слави, а шукали духовного багатства, вірили в Бога і навчали цьому свого сина. Тож майбутній святитель – який став на духовний шлях у доволі юному віці, вирішивши стати священником – перейняв у батьків їхню щедрість і доброту. І після їхнього відходу у вічність весь великий спадок, який отримав, святитель роздав нужденним, причому робив це таємно, не напоказ, аби ніхто не бачив.

Аби належно вшанувати святителя Миколая Чудотворця, маємо брати із нього приклад, наслідуючи його духовні чесноти. Розкажіть дітям про історію цього свята і життя святителя Миколая, і чому у цей день ми даруємо одне одному подарунки.

Не обов’язково дарувати щось матеріальне, наші любов, турбота і милосердя також чимало важать. Тож даруймо людям своє тепло і любов, не очікуючи нічого взамін – як у День святого Миколая, так і в будь-який інший.

І нехай святитель Миколай Чудотворець захищає нас від усілякого зла та надихає до добрих діл.

Православна Церква України

Видання Трибуна Бровари опублікувало 5 цікавих фактів про святителя Миколая:

1. Мир Лікійський

Народився Миколай між 270 та 286 роками в Малій Азії в родині заможних людей. У дитинстві вирішив присвятити життя богослужінню. Рано став священиком. Спадок батьків до останньої монети Миколай роздарував біднякам. Не чекав, щоб у нього просили допомоги, сам шукав бідних, аби допомогти. Багато років служив єпископом у Мирах Лікійських (сучасна Анталія в Туреччині). Тому Миколай іще – Мир Лікійський.
Під час гоніння християн, на початку ІV століття, був ув’язнений за віру. Помер, імовірно, у віці 65-70 років.

2. Як насправді виглядав

Учені, розкривши могилу Миколая Лікійського, провели ряд досліджень. Було створено приблизну модель обличчя та встановлено інші зовнішні риси померлого. Миколай мав приблизно 167 см зросту. У нього було мужнє обличчя та карі очі. Шкіра – оливкового відтінку, чітко виражене підборіддя і вилиці. Антропологи припускають, що Мир Лікійський не вживав м’ясної їжі.
Ікона з Базиліки св. Миколая в м Барі (Італія), яка як вважається, була написана на основі прижиттєвого зображення святого.
Миколай одягався просто і без прикрас. А давніх свідчень сучасників Миколая, його обличчя випромінювало незвичайне світло, подібно до обличчя Мойсея.
«Пошкоджені суглоби, хребет і кістки грудної клітки свідчать про муки, які переніс Святитель Миколай у в’язниці – його катували на дибі», – розповів професор Луїджі Мартіно. Він проводив досліди над тілом святого. Зміни також викликані довгим багаторічним впливом тюремного холоду і вогкості (святий провів у темниці близько 20 років).

3. Найвідоміший у Європі святий

Мощі Миколая виявилися нетлінними, мироточивими і здатними зцілювати хворих. Церква канонізувала Миколая. Він був і залишається найвідомішим святим у Європі. Його поважають однаково й католики, і протестанти. Миколая люблять діти Колумбії, Німеччини та України.
Святого Миколая можна вважати прадідом і Діда Мороза, і Санта Клауса. Саме на основі його древнього образу з’явились ці казкові персонажі.
В Україні святого Миколая здавна вважають опікуном дітей. У старих церковних записах є такі слова: «Напередодні Святого Ніколауса матері тримають напоготові подарунки та різки для своїх дітей» (1555 р.). А в давній миколаївській колядці:«Святий Ніколасе, мені поклади, що за потрібне вважаєш ти. Яблука, горіхи, мигдаль маленькі діти радо їдять!».

Миколай, оцінюючи поведінку дітей, вчить бути порядними, чесними і слухняними, милосердними, безкорисливими, щедрими та допомагати іншим.

4. Як ходив українськими землями

Традиція дарувати подарунки дітям на свято Миколая розповсюдилась Європою з середньовічної Німеччини. Її перейняли Австрія і Польща, а далі й Україна.

Після революційних подій другої половини ХІХ ст. на Галичині серед українського шкільництва виникла потреба в яскравому дитячому святі. Тому Святий Миколай став опікуном українських школярів. Дитяче свято потребувало текстового матеріалу – віршів, пісень, драматичних творів. Іванові Франку належить віршований переказ легенди «Чудо з утопленим хлопцем» та одноактова п’єса «Суд святого Николая». У ній постали традиційні персонажі українського миколаївського свята – ангели, помічники святого, опікуни та захисники дітей, і чорти, що намовляють Миколая не давати дітям подарунків.
Згідно з постановою ЦК КПРС від 1937 року, на заміну Миколаю прийшов Дід Мороз, який дарує подарунки на Новий Рік. На Західній Україні, натомість, традиція збереглася.

У Києві перше офіційне свято Миколая було влаштоване 19 грудня 1990 року для 700 хлопчиків і дівчаток – сиріт та дітей із багатодітних сімей. За рік, 19 грудня 1991 р., стараннями Всеукраїнського православного братства, на гроші, зібрані Товариством святого Андрія Первозванного в США, дитячі свята святого Миколая влаштовано вже у 20 містах України.

5. Мокрий Миколай

На старих українських іконах можна побачити різні зображення Святителя. Одним із найцікавіших є так званий Мокрий Миколай.

Нікола Мокрий, ікона у храмі Святої Софії, КиївЛегенда «чудо про немовля в Києві», яке сталося не пізніше 1091 року, розповідає про подружжя, яке вирушило на паломництво у Вишгород до мощів Бориса і Гліба на день їх пам’яті. Поверталися вони до Києва Дніпром на човні. Дорогою жінка задрімала і впустила немовля у воду. У відчаї батьки дитини звернулись до св. Миколая, «велику віру до нього маючи», з проханням про допомогу. Наступного ранку дитина була знайдена неушкодженою «…лежаще мокро перед образом св. Миколая» на хорах Софії Київської.