Не підсолодиш - не поїдеш

Чи говорить вам будь-що ім”я Данила Шапоки? А це єдиний наразі в Україні фахівець, котрий береться і лікує опіки навіть 4 ступеня, від яких як від безнадійних відмахуються навіть відомі професійні медики. І це триває уже мало не два десятка літ. Хоч Шапока ніякий насправді не лікар, а звичайний… пасічник. Але з меду, воску та інших бджолиних продуктів виготовляє доволі ефективні і чудодійні мазі, які дійсно рятують потерпілих з дуже й великими, значними та глибокими опіками тіл. Чому ж тоді досі про це не лише у світі, а і у рідній Вітчизні практично нічого не відомо?

Та зараз річ навіть не в тім, чом настільки дієвий засіб, аби опікові рани гоїти швидко, а шкіру теж поновлювати без надмірних затримок, залишається не задіяним. Також заядлий бджоляр від природи, а за освітою та трудовою діяльністю  спеціаліст-аналітик і практик з агроефективності Мирон Пундор, як сповіщає сайт AGRONEWS, в першу чергу бідкається та переймається іншим. Тим, що Україна має усі можливості і спроможності бути відомою чи не на усіх ринках Європи та світу своєю цілющою і унікальною бджолопродукцією, перш за все, скажімо, різними медами, одначе не квапиться і не старається шукати на них попиту. А давно необхідно, мовляв, займатися напрацюваннями суто українських національних брендів, коли не як за сировину, а як за високоякісну продукцію бджолиної галузі ще й при реалізації отримувати у два-три рази більше, ніж отримуємо зараз. А то й зовсім нічого не отримуємо, хоч варто, як кажуть, трохи поворушитися, нагнутися, і потім загрібати пристойні прибутки. Мирон Пундор наводить такий приклад: у Київській області нині зберігається 120 тонн квіткового меду, який на Міжнародній продовольчій виставці свого часу був відзначений Золотою медаллю. Свого часу – це два роки тому. І ось до цих пір він лишається не збутим…

І тому знавець ефективності аграрного бізнесу Мирон Пундор при цій нагоді знайшов за потрібне підняти ось яку актуальну тему: нинішня війна, котру розв”язала проти нашої Батьківщини злодійська росія, зробила уже Україну не байдужою для більшості країн і народів світу. За нас стають горою цілі континенти. Але не тільки нас підтримують – нами і цікавляться, нас і відкривають для себе. То чом не скористатися настільки потужним зростанням іміджу України, щоб заявити про свої унікальні, екологічно чисті, поживні й корисні продукти сільськогосподарського сектору економіки. Чим-чим, а крім меду, і плодами овочів та фруктів ми багаті, як мало хто в Європі приміром. Якщо гадаєте, наче бананам та цитрусовим ми не здатні скласти конкуренцію, то дуже помиляєтеся. Наші яблука та груші, черешні і сливи, кавуни та дині або смородина та малина, полуниці – і так далі, і тому подібне – ніскільки не меншим будуть користуватися попитом. Але якщо ми цього щиро забажаємо і потрудимося для цієї мети. Ми – це передусім фермери, селянські  присадибні та сімейні і індивідуальні господарства, заготівельники, агропереробники і реалізатори справді неймовірно щедрих дарів українських садів, городів, ферм і полів.