Не зівай, Хомко, поки ярмарок

Минула перша річниця запровадження ринку землі в Україні. Чимало фермерів та експертів переконані, що вона - ялова, бо її ідеологія та механізми є мертвонародженими. Про це пише журнал "Зерно".
Зазначається, що сенсом реформи були банальні купівля-продаж. Чимало людей, котрі попри всі ризики,  вирішили вкласти гроші в земельні наділи в надії, що в майбутньому інвестиції окупляться сторицею.  Середня ціна за один га не перевищила навіть одну тис. умовних одиниць.
Для далекоглядних людей, котрі звикли жити за принципом: «Не зівай, Хомко, поки ярмарок» це -  дуже зручний момент. Тобто ринок, нібито й вільний, але несправді не дуже, бо з одного боку затиснутий війною, а з другого –  людською бідою.
З початку великої війни до початку жовтня в Україні уклали 21 192 угоди продажу земельних паїв, які охоплюють площу в 37 463 га. Регіонами з найактивнішим ринком за кількістю угод та за площею земель, щодо яких зареєстровано правочини стали: Хмельниччина (4,2 тис. га); Вінниччина (4,2 тис. га); Полтавщина (4,2 тис. га). А всього за весь період функціонування ринку землі укладено 122 158 земельних угод.
Відбувався рух і земель комунальної власності. Із 5 тисяч оголошених аукціонів майже 1 800 — із продажу землі та понад 3 200 — з оренди. До топ-5 за стартовою вартістю земель входять Львівська, Київська, Закарпатська, Одеська та Волинська області. Загалом же за час війни за результатами успішно завершених земельних аукціонів до бюджетів різних рівнів надійшло майже 96 млн. гривень.

За словами голови Спілки українського селянства Івана Томича, ринок землі потребує постійного моніторингу та корекції з боку влади та суспільства.

"Я став порушувати питання про проведення Других громадських слухань із питань ринку землі, але колеги з дружніх аграрних асоціацій мене переконують в тому, що мовляв, сьогодні дискусії не на часі, бо ми повинні консолідувати суспільство заради перемоги. Але земля — це наш фундамент, і якщо він хитатиметься, то це деморалізуватиме суспільство, позбавить його впевненості", — вважає Іван Томич.

На його думку, ефективність і досягнення ринку землі визначається чітким і простим змістом — вартістю угідь. Однак сьогодні вартість класичного українського чорнозему прирівнюється до 500 кг огірків. Війна ще більше підкреслила безглуздість і безперспективність проєкту під назвою «Ринок землі». Ще один факт: реформа передбачає можливість викупу впродовж 10 років земель постійного кристування, з яких починалося українське фермерство і земельна реформа в 1990-х. Так от, за 17 місяців реформи менше сотні, а під час війни менше десятка фермерів, скористалися цим правом.

 

"Ця реформа нічого не дала, ні для підвищення конкурентоспроможності фермерів, ні для поліпшення матеріального становища пайовиків, ні для розвитку громад, ні для економіки в цілому. Ефект нульовий, або й мінусовий.  Але є один плюс, який заклали в реформу законодавці перших скликань: ухвалення закону про виділення земельних часток в натурі. Він став своєрідним оберегом від розбазарювання угідь та корупції в земельній сфері. Пишаюся, що і я, свого часу був причетний до ухвалення цього документа.  Але вакханалія, якої вдалося уникнути з людськими паями, сьогодні панує у сфері земель комунальної та державної власності. Вже всі забули про вкрадені 5 млн. га. Чи знайшли і покарали винуватих? А що відбувається із землями нашої аграрної науки? Про це всі тихо говорять, але ніхто й пальцем не поворухне, аби припинити земельний дерибан. Боюся, що оці категорії земель, окрім розпайованих, під час війни прилипнуть до волохатих рук. Будемо знову констатувати факти, посипати голови попелом та прикриватися війною", - висловив незадоволення ситуацією посадовець.