У Дніпрі померла видатна археологиня, яка досліджувала історію Подніпров’я

Про смерть Ірини Ковальової повідомили на сторінці Історичного факультету ДНУ ім. Олеся Гончара.

Ірина народилась 29 жовтня 1930 року у Дніпрі.

Фахівчиня досліджувала історію населення Середньої Наддніпрянщини та Степової України часів неоліту, енеоліту, ранньої, середньої та пізньої бронзової доби, з початку 2000-х років – займалась також археологією козацької доби.

Ірина Ковальова була нагороджена Орденом княгині Ольги 3-го ступеня. Мала звання професорки та працювала у ДНУ ім. Олеся Гончара.

Ірина Ковальова. Джерело: Вікіпедія

У Дніпрі кермувальник, який ніколи не мав водійського посвідчення, спричинив ДТП

Нещодавно ДТП сталась у Новокодацькому районі Дніпра. ВАЗ перекинувся та наїхав на електроопору.

Як повідомляють патрульні, у кермувальника під час спілкування виявили ознаки алкогольного сп’яніння. Втім, чоловік відмовився від освідування.

Але при перевірці документів зʼясувалось, громадянин не має водійського посвідчення і взагалі його ніколи не отримував. На чоловіка склали три адміністративні матеріали: за ч. 1 ст. 130 (Керування у стані сп’яніння), ст.124 (Порушення ПДР, що спричинило пошкодження ТЗ) та ч.2 ст.126 (Керування ТЗ особою, яка не має права керування) КУпАП.

У Дніпрі троє чоловіків заробили пів мільйона на вигаданих товарах

Місцеві мешканці через онлайн крамницю продавали неіснуючі генератори, акумулятори та сонячні панелі.

Про це повідомляє обласна прокуратура.

Вони орендували офіс, використовували VPN і IP-телефонію, розміщували оголошення на популярних майданчиках та отримували повну передоплату від покупців, а після «продажу» зникали зі зв’язку.

Правоохоронці встановили п’ятьох постраждалих з різних регіонів. Загальна сума збитків – майже 500 тисяч гривень.

Чоловікам повідомили про підозру у шахрайстві, вчиненому групою осіб із використанням комп’ютерної техніки (ч. 4 ст. 190 ККУ). Їх взяли під варту з альтернативою застави – майже 4 млн грн.

Також поліція перевіряє причетність підозрюваних до ще 30 епізодів на понад 2 мільйони гривень.

У Дніпрі затримали 17-річного агента РФ, який «зливав» ворогу локації ЗСУ

Неповнолітній приїхав до міста з Харкова, щоб фіксувати українську техніку та передавати ці дані російським спецслужбам.

СБУ повідомляє, що підліток співпрацював із ворогом через cоцмережі. Хлопець знімав на відео пересування військових колон у Дніпрі та шукав позиції ЗСУ.

Правоохоронці вилучили у нього техніку з доказами. Юнаку, якому загрожує 12 років в’язниці, повідомили про підозру в державній зраді (ч. 2 ст. 111 ККУ) та взяли під варту без права на заставу.

Ніч за десять гривень: якими були дніпровські комп’ютерні клуби у 90-х? 

Темні напівпідвальні приміщення з дешевими меблями, черга за один комп’ютер, але водночас ностальгія за часами, коли у тоді ще Дніпропетровську почали з’являтися комп’ютерні клуби.

Це сталося наприкінці 1990-х років. Їх ще називали «інтернет-кафе», хоча така назва була більш поширена у Штатах. Тоді купити персональний комп’ютер було дорого, а про доступність інтернету та його швидкість годі й казати. 

У Дніпропетровську компʼютерні клуби працювали на багатьох житлових масивах. Їх відвідували як школярі, яким кортіло пограти в ігри, так і старші люди, які шукали інформацію, сиділи на сайтах знайомств або роздруковували щось на папері.

Ми попросили жителів Дніпра поділитися спогадами про відвідуванням перших комп’ютерних клубів. Запитали, що вони там робили, скільки коштувала година гри на ПК чи у приставку, а скільки – ніч. А ще розкажемо вам, де у Дніпрі можна пограти в легендарну «восьмибітку» та відчути «вайб» кінця 90-х – початку 2000-х років. 

«Драйвер», «Юніклуб», «Гігабайт» та «Берсеркер»: комп’ютерні клуби на Тополі

Денису Комісаренку зараз 40 років, він живе у США, але добре пам’ятає свої 14,  як разом з друзями за першої нагоди біг у клуб, щоб пограти в улюблений Counter Strike.

«За деякі клуби ми разом з друзями виступали як команда. Я був капітаном. Мій нік був vs.Leon. Навіть чемпіонати вигравали. Тоді година гри коштувала 2-3 гривні, а ніч – 10. Це був 1999 рік чи 2000-й. Пам’ятаю, що для того, щоб назбирати грошей на ніч я грав з однокласниками: вони мали мене «вбити» тричі, а я їх 10 разів. Частіше вони програвали. А в клубі «Каштан», який був у 28-му будинку на другій Тополі, ми програли турнір хлопцям з 12-го Кварталу», – згадує Денис.

Тоді він мріяв бути кіберспортсменом і часто заводив нові знайомства, як офлайн, так і онлайн.

«У тих самих «стрілялках», коли з’явились інтернет-сервери, багато геймерів знайомилися одне з одним, починали товаришувати. Так ми збиралися у команди, виступали на турнірах. Ми постійно тренуватися. Іноді це було замість уроків. Якось хтось розповів моїй мамі, що я прогулюю заняття… Вона прийшла за мною в клуб. Тоді і дізналася, що ми з друзями часто там «зависали», сиділи до 4-ї, чи 5-ї години ранку, потім йшли на уроки», – розповідає чоловік.

Клуб на другому поверсі ЖЕКу, біля ринку та поруч зі школою: заклади на Західному і Парусі

Комп’ютерні клуби з’являлися в кожному районі міста і зазвичай відкривалися поруч з людними місцями. Найулюбленіші локації – біля шкіл. Однак, інколи зали із комп’ютерами та приставками облаштовували просто у вільних приміщеннях.

Дніпрянин Влад, згадуючи шкільні роки, говорить: ігор тоді було мало, інтернет був не розвинений. Тому коли з’являлося щось нове – це була сенсація. Всі, хто побачив «вірусне відео», завантажив нову пісню у поганій якості, чи пограв у якусь нову гру, прагнули якомога швидше поділитися цим із друзями та однокласниками.

«Особливої романтики в комп’ютерних клубах, принаймні у нас на районі, не було. Старі столи, на яких стояли не менш старі комп’ютери. Як правило, в залі працює адміністратор, який ставить таймер і віддалено зупиняє тобі комп’ютер, коли час спливає. Грали в «контру», третіх «Героїв», тоді з’явився перший «Хітмен». Ще в залі було кілька приставок – Sega, PlayStation. Ходили в клуби компаніями. Як правило, грав хтось один. Інші або чекали своєї черги, або просто дивилися, бо гроші давали не усім», – розповідає Владислав Смичков.  

Година гри коштувала від 2 до 4 гривень. За ніч треба було заплатити 10 гривень. Прогуляти школу – звична річ для геймерів тих часів, оскільки були популярні онлайн-ігри, в яких брали участь люди з різних країн. Тому  домовлялися йти в «рейд», коли всім було зручно.

Декілька клубів працювали і на житломасиві Парус. Частим гостем в них був Дмитро Говоров.

«Два клуби були поруч зі 141-ю школою, ще один був на вулиці Метробудівській – на місці нинішнього супермаркету. Там були і комп’ютери, й ігрові приставки. Відкривалися клуби о 10-й ранку і працювали до 21:00. Після уроків та на вихідні там було не проштовхнутися. Ми з друзями грали у гонки, стрілялки та віртуальний футбол. Щоб назбирати грошей на годину гри – ходили житломасивом і здавали скляні пляшки. Година гри коштувала 2 гривні», – згадує чоловік.

Дмитру тоді було 11. Хлопчиком він ще займався плаванням, але нерідко прогулював тренування. Втім, каже, про це не жалкує. Бо емоції від улюблених ігор, яких немає вдома, для дитини – безцінні.  

Але комп’ютерні клуби були не лише місцем, де грали в ігри. Там ще знайомилися і навіть призначали побачення. Щоправда, онлайн.

Дніпрянка Марина згадує: у 2003-2007 роках часто ходила в клуб, щоб «посидіти в чатах знайомств».

«Там можна було з кимось познайомитися, поспілкуватися, обмінятися фото. Часто люди домовлялися про зустрічі, приходили  в конкретний час і переписувалися. Це не так, як зараз, коли месенджери є у кожного на телефоні. До речі, щоб надіслати фото, треба було спочатку завантажити його на дискету, а потім на комп’ютер. Часто години для цього не вистачало, доводилось оплачувати ще годину зверху», – говорить Марина Шевченко.

«Хедшот» на третьому Лівобережному

У 12 років до комп’ютерного клубу неподалік дому ходила дніпрянка Аліна Ларіонова, щоб посидіти в чатах.

«Тоді були чати для знайомств. Один називався «Bizzare». Ще ми завантажували реферати, фільми та музику, щоб потім дивитися та слухати вдома. А хлопці постійно грали в ігри. Якраз в той рік вийшла GTA. Мої друзі зібралися і вирішили пограти в турнірі з Counter Strike. Не виграли і посіли 17-те місце. Але в подарунок їм дали грамоти та ящик лимонаду», – згадує Аліна

Тодішні комп’ютерні клуби не виглядали так, як сьогоднішні ігрові заклади з «геймерськими» кріслами та великими моніторами, додає жінка. У «Хедшоті» постійно було темно, накурено і гучно грала музика. Однак, тоді люди ще не знали, що інтернет може бути вдома, а комп’ютери та контент колись стануть доступними усім.

Можливість пограти на «Поколінні»

23-25 травня у Дніпрі у «Лавині» відкриватиме новий літній сезон фестиваль «Покоління», присвячений поп-культурі 90-х та «нульових» років. 

Окрім музики того часу та виступів Павла Зіброва, Ірини Білик і Степана Гіги, на вас чекають різноманітні тематичні фотозони. В тому числі, великі тетриси і присвячені комп’ютерним клубам зони

Джерело: фестиваль «Покоління»

Настільні ігри, «восьмибітні» приставки та цілі кімнати, де можна сісти, пограти і на деякий час просто повернутися у часи своєї юності. 

Взяти до рук джойстик та запустити улюблений «Mortal Combat» (або іншу гру) можна буде вже в п’ятницю, 23 травня. Фестиваль стартуватиме о 16:00 і триватиме до 23-ї години. У суботу та неділю – з 14:00 до 23:00. Квиток коштуватиме 500 гривень на день. 

Організатори зазначили, що цього року гостей на фестиваль запрошують не лише заради музики і ностальгії, а й для допомоги ЗСУ. Виручені кошти підуть на закриття потреб 3-ї ОШБр.

Ви можете підтримати нашу редакцію. Завдяки вам ми робимо медіа, яке варте Дніпра.

Підтримати

У Дніпрі військовий отримав 7 років за привласнення 2,5 млн грн і дезертирство

Військовий мав отримати 25 тисяч на оздоровлення, але йому випадково переказали майже 2,5 мільйона. Гроші він не повернув і 7 січня цього року самовільно покинув частину.

Про це повідомляє Соборний суд Дніпра.

«Чоловік визнав провину, повернув понад 1,5 мільйона і розкаявся», – йдеться у вироку.

Його майно конфіскували, а залишок коштів  наказали повернути.