Під час ворожих обстрілів бджоли не давали нам здатися і опустити руки

20 травня 2023 року Україна вже традиційно долучається до святкування Всесвітнього дня бджіл. За участю провідних українських та європейських експертів відбудеться науковий симпозіум з YouTube трансляцією, де обговорять  світові тренди апідології та апітерапії. Новітнім дослідженням у бджільництві буде присвячена міжнародна наукова- практична конференція. Актуальні питання захисту запилювачів та розвитку бджільництва розглянуть молоді вчені. На ярмарку "Бджільництво - 2023" пасічницькі господарства презентують свою продукцію з виробництва бджолиних маток, бджолиних пакетів, вуликів, вощини, обладнання для догляду за пасікою тощо.
Доки науковці проводитимуть Всесвітній день бджіл як маніфест захисту запилювачів агрокультур, наш "Фермер Придніпров'я" завітає на пасіку Ірини та Олександра Карабут, що в Зеленодольську Дніпропетровської області.
У їхній родині  про бджіл розповідають так, ніби медом мажуть. Я б ніколи  і не дізналася про поширені породи українських бджіл, які з них миролюбиві, які  - ні, скільки одна бджілка меду приносить, чому бджолярство - це своєрідний "наркотик", і як мала трудівниця лікує нас, здоровенних, більших за неї в сотню разів.

І почнемо з головного. Це -  пасічник Олександр Карабут. Він загорівся ідеєю розводити  бджіл, його підтримала дружина Ірина і син. І тепер у них  бджоли - члени родини. У 2021 році придбали 10 вуликів, згодом ще кілька, тепер мають 40, і турбуються  про  кожну бджілку як про власних дітей. Слухаючи телефоном пані Ірину, згадала українську приказку "хто бджолі радий, той буде багатий". Точно, такої радості від спілкування телефоном давно не відчувала, аж звуки в  диктофоні тонули.

"У мене Саша -  гіпертонік, перебуває на обліку у лікарні. І вживає ліки. Але в сезон, коли займається бджолами, десь з кінця лютого до листопада,  він забуває про ліки від тиску. Хочеш - не хочеш, одна - дві, хоч він і в костюмі, вжалить за тиждень. І самопочуття в нормі. Це ми помітили разом ще в перший наш бджолярський рік, 2021 ий.
Він каже, що на роботі  гул, вібрація постійна (Криворізька ТЕЦ), часто буває шум у вухах, тремтіння рук. А в сезон краще себе почуває, бо бджоли його лікують. Ми знали, що апітерапія корисна, а тепер вже самі переконалися. У нас навіть люди просять бджілок, чи можна кількох спіймати, і пінцетом поставити на спину від болю. Чесно кажучи, для нас це теж напрям розвитку, ми подумаємо. Хоча б для себе запровадити,  для своїх, а то всі бояться бджілок", - захоплено зізнається пані Ірина.

За її словами, чоловік майже рік вивчав теоретичні основи бджолярства, визначав, яка порода бджіл їм підходить, планував 5 вуликів ставити для початку, але Ірина цю цифру збільшила вдвічі.

"У Саші багато знайомих, що займаються бджолами. І вони постійно між собою спілкувалися. Одного разу він потрапив до них на пасіку, і загорівся. Приїхав іншим чоловіком, сказав,  поставлю хоч 5 вуликів на дачі. А я у відповідь, нащо 5, давай 10. Порахували, що з 5-тьма, що з 10-тьма  різниці особливої немає, а мед є. І дача наша розташована в такому місці, де цвіте акація, а через 500 м сіють поля -  так нашим бджолам буде що їсти,  вивозити не потрібно, це ж для себе, для родини", - розповідає медовим голосом постійна помічниця Олександра.

Пані Ірино, а  де він бджіл купував?- і тут на мене вилилася повна діжка інформації. Жінка справді любить бджолярство нарівні з чоловіком, бо стільки знає!

 У 2021 ми поставили 10 вуликів з українською карпаткою. Її закупили в західних регіонах. Спочатку і в нього, і в мене трусилися руки, ми переживали за все, за кожну бджілку, бо в голові одна теорія, а практику здобували самі, ну і знайомі бджолярі допомагали.
В нас не так багато бджіл в регіоні, які розводять пасічники. Це породи- бакфаст, карпатка і  українська степова. Наші маститі заводчики- бджолярі, які вже мають цілі ферми, виводять українську степову.  Вона винослива, далеко літає, але  не дуже миролюбива, а нам треба була саме миролюбива порода бджіл.  Ми тут біля людей живемо поруч, дітвора бігає, тому переживали, щоб не жалили їх.

Сподобалася вона вам?

Так, ми вільно ходимо біля вулика, сусіди приходять, дивляться, ніяких проблем, і дітей не кусають. Я з телефоном знімаю відео  прямо у вулику, мене не чіпають. Домашнє Діскавері роблю у прямому ефірі, як народжуються бджілки , як качаємо мед, коли дозріває, у нас дуже прозора політика, свої шанувальники є в соцмережах.  Ставимося до людей, як до себе.
 

У Вас в роду хтось пасічникував?

Ні. У мене, здається, один з моїх прапрадідів  займався бджолами, у Саші нікого. А як воно в крові з'явилося, ніхто й не знає. І справа ця заразна, я вам скажу. Ми вже заразили брата, сусідів. На вулиці була пасіка тільки наша, тепер їх вже 5.

Скажіть, Криворізький район постійно під прицілом ворога. Ви не боялися, як на бджіл це вплине?

Боялися. Це перший досвід був що з бджолами, що з війною. Ми не знали, як діяти. Поруч з нами попала ця "С -300", вирву величезну залишила, на щастя, люди не постраждали. Але я вам скажу, що бджоли не давали нам здаватися, не давали нам опускати руки. Бо під обстрілами теж до них бігали. Саша говорив:"Треба йти, треба йти". І йшов, і я -  за ним. І це спілкування з бджолами, з природою такою надавало нам наснаги. Ми вірили, що все буде добре. Вірили в ЗСУ. Допомагали знайомим: весь мед, що залишався з 2021 року, ми роздали і ті кошти, що люди скидали нам  за мед, ми перераховували нашим захисникам.
Саме  бджоли не дали нам поїхати з міста. Не те що не дали, я не можу сказати, що вони тримали нас насильно. Але де б ми  взяли сил і віри, якщо не у них? Саша багато читав про пасіки, як вони реагують на такі воєнні умови. І так, вони сиділи, це правда, як дуже сильні обстріли, вони не летять.

Вони небезпеку відчувають?

Так. А потім стали носить мед, літать. Саша каже:"О! все буде нормально, - сказали бджілки". А сусіди потім нам зізналися, що дивилися на нас, як ми біля своїх бджіл ходимо, не покидаємо своє, і самі вірою пройнялися. Бачте, люди шукали в нас підтримку, а ми -  у бджіл. Я дуже боялася, якщо Сашу з роботи  не відпустять,то залишаюся я одна,  рятувальниця бджіл. До того, ж окупанти били по автобусах, як навмисне, коли люди на перезміну їдуть. Були постраждалі, на жаль.  Це нині я замислююсь, як би склалося життя, якби не Сашині бджоли. І розумію, що немає нічого неможливого для людини з інтелектом. Хочеш -  навчишся! А з бджолами ти постійно вчишся. Тут є моменти або ситуації, про які не пише наука або  чийсь досвід. Тільки твій у твоєму моменті підкаже, як вчинити.

А як Ви вийшли на ринок меду?

Спочатку пригостили друзів, сусідів,  пішли замовлення "хочемо вашого меду". І коли отримали свій найбільший результат викачки меду із соняшника, він у нас основний медоніс в  регіоні, почали думати, як реалізовувати. Начитавшись- надивившись, ми вирішили соняшниковий мед кремувать.

Як це?

Кремований мед - це змінений механічно мед. Тобто, впродовж семи днів мед перемішується в спеціальній машині.  Момент кристалізації меду саме там і відбувається. Кристали утворюються і стираються,  і він стає кремоподібним. Він не підігрівається, нічого не додається -  така технологія, що треба зловить оцей момент кристалізації, повинна бути витримана температура.  Кожен мед має свій час кристалізації.  Бо для кожного сорту він окремий. Коли він перемішується до кремоподібного стану, назад він вже не вертається. Мед стає  піддатливий і приймає до себе різні наповнювачі: горішки, ягоди, фукти, що не додай, він все прийме добре. Тепер це вже не просто мед, а десерт!
 

А який добріший: мед чи крем- мед?

Так не можна сказати. З недоброго меду крему не вийде, точніше з  меду поганої якості не утвориться кремований мед. Бо мені пишуть багато пасічників, які кажуть, що  в них не вийшов крем - мед. Я раджу здавати мед на аналіз. Можливо, він вологий або незрілий.

А що таке буває?

Ну, звичайно. Щоб отримати добрий мед, бджола повинна бути підготовлена, обльотана до настання медозбору. З цією метою ми сіємо на дачі не картоплю, а медоноси. Щоб маленькі бджоли не зношувалися, недалечко літали  і навчилися носити мед. Молода бджілка, якщо далеко літає, починає зношуватися. І на основний медозбір не така продуктивна та ефективна. Якщо вона носить мед, він повинен бути там, де не ходить маточка, де не сіє вона нових бджілок. Бо якщо вони потраплять в мед, це може привести до бродіння.  Мед повинен дозріти в сотах. Бджоли його висушать самі і закриють в них. Тільки тоді пасічник має право його забрати. Мед повинен бути якісний -  це основне. А коли він якісний, з нього можна робити десерти і на експорт відправляти, він пройде всі експертизи.
 

А Ви і на експорт відправляєте свій мед?

Поки ми відправляли тільки набори крафтових десертів. І ще нашою продукцією дівчата дякували полякам, німцям, чехам за прихистоок від війни. Ми відправляли мікроавтобусами свою продукцію. А в планах, звичайно, вихід на експорт. Тим більше Саша пасіку розширив самотужки. Минулого року ніхто не привозив бджіл, ми були під обстрілами. Олександр сам розвивав пасіку.  Якщо ти хочеш меду, налаштовуєш своїх бджіл на мед,  створюєш такі умови, щоб вони носили мед. А ні, тоді збільшуєш популяцію бджіл, щоб божа муха плодилася і розмножувалася.
 

Про що Ви мрієте, пані Ірино?

Бджола - це символ життя. Не буде її  - не буде нас. Бо хто запилить фрукти чи овочі, які є нашою їжею. До нас вже звертаються фермери, щоб ставили вулики поблизу полів. Це ж їхня врожайність! Вони розуміють, що на цих полях, що розмінували, їм по максимуму треба виростити врожай,  бо частина території нашої громади ще потребує розмінувань.  Фермери також повідомляють нам про обприскування полів, щоб ми зберегли своїх бджіл.  Така взаємодія корисна для усіх.
 

Пані Ірино, чого побажаєте читачам з нагоди Всесвітнього дня бджіл?

Я бажаю Перемоги нам у першу чергу, потім  - натхнення,  віри в себе і процвітання.  Бджоли займають багато часу і сил. Хоча і дають пасічникам досить багато. Як каже мій чоловік,  бджолярство -  це своєрідний "наркотик",  він присів на нього сильно, і я бажаю не злазити з нього ні в якому разі, а підсажувати якомога більше людей.
Адже такого меду, як свій, не знайдеш ніде.
До речі, якість українського меду набагато вища за європейську. Наш мед не зрівняється з їхнім. Можливо, тому, що ніякі іноземні бджолярські технології не замінять міці і відданості наших людей цій благородній справі.  Хай ваші бджілки будуть здоровими, прудкими і продуктивними. Кожна медова краплинка, яку ви підносите до вуст, починається з бджілки. Бо маленька бджола приносить меду менше чайної ложки. Скільки ж потрібно бджілок, щоб у вас на столі стояв чудодійний продукт, і   як же нам треба вклонятися їм за їхню працю!