Пора готувати мобілізованих на реальному бойовому досвіді

Григорій Давиденко 16.08.2023 295

ЗСУ регулярно проходять навчання на територіх країн-союзників / фото Генштаб

   Навчання воїнів ЗСУ в Британії

    Президент України Володимир Зеленський вважає, що реальний бойовий досвід має стати пріоритетом під час навчання мобілізованих. Про це він заявив у вечірньому відеозверненні в соцмережах.

   У вівторок, 15 серпня, В. Зеленський відвідав військових у Запорізькій області. Під час зустрічі із комбригами та іншими військовими говорили про те, що тренування воїнів є одним із ключових завдань.

   "Коли таке спілкування – бригада з бригадою, і у всіх – реальний бойовий досвід, – то можна оцінити ситуацію значно глибше, побачити, як конкретний досвід однієї бригади може бути застосований іншими підрозділами та масштабований на всі наші Сили оборони…

   Реальний бойовий досвід, сучасні виклики й тенденції на полі бою, вогонь і маневр, майстерність, яка є в наших воїнів та яку треба поширювати на всі бригади, а також зробити це пріоритетом у навчальних центрах, особливо під час навчання мобілізованих", - заявив президент України.

   Певно ж, не всім мобілізованим щастить пройти підготовку за стандартами НАТО за кордоном, хоча їхнє число постійно збільшується. Тому дуже добре, що на існуючу проблему - неналежний рівень підготовки мобілізованих до реальних умов бойових дій - звернув увагу і Верховний Головнокомандувач України. Бо автору цього допису відомі випадки, на жаль, коли деякі офіцери окремих центрів підготовки приходять на працю після перепою. Або коли випускники школи аеророзвідки під час навчання особисто керували дроном... всього один раз.

   Вочевидь, такий оператор з новеньким сертифікатом після прибуття до військової частини не зможе певний час самостійно працювати із БпЛА. Щоб не втратити його чи не наробити через брак навичок іншого лиха. А на цього оператора покладають великі надії на передовій, як на фахівця...

   Далі допис у ФБ досвідченого воїна ЗСУ Валентина Чука про те, що неналежна підготовка до війни з підступним, жорстоким ворогом коштує нам занадто дорого.

   "Вже півтори роки йде десятий рік чотирьохсот річної війни" - а ми досі робимо не те, що слід.

   Ми досі не вмикаємо мозок, не робимо висновків і, найголовніше - не навчились цінувати людей.
Невеликий дисклеймер: окрім того, що за останні півтора роки ми співпрацювали ледь не з кожною існуючою силовою структурою в різних напрямках - від штурмів до керування/налагодження роботи різноманітних літаючих, їздіючих, розвідуючих та інших девайсів - мене з моїм стрілецьким досвідом неодноразово залучали до підготовки штурмовиків та піхоти. Тому все, що нижче - реультат власного досвіду.
                  Почнемо спочатку - гаплик №1:
   Ні для кого не є секретом, що військкомати не виконують своїх прямих обов'язків, в результаті чого в бригади потрапляють не найкращі та найпридатніші, а ті, хто не зумів відкупитися. Дуже часто відкупитись не можуть люди без освіти, без належної фізичної підготовки, з травмами, хронічними хворобами та історією алкоголізму або наркоманії.
   Про це навіть вже декілька розслідувань у ЗМІ було, але щось ці роботи суспільного резонансу не викликали.
   Розумію, багатьох цей бридкий суспільний договір влаштовує, бо дає цілком реальну змогу відсидітися по тилах за спинами у дурників, що полізли в пекло добровільно, або невдах, що не змогли нормально "па-пацанскі парішать".
   В результаті особовий склад до бригад, місцями, доходить такий сумний, що хочеться обійнятися з ними, сісти та заплакати...
                                 Гаплик №2:
   В теорії, бригади мають отримувати підготовлених бійців. Звісно, додаткові навчання, робота з новими засобами ураження та всяке інше підвищення кваліфікації особового складу - святий обов'язок та кровна зацікавленість самих бригад. Але мова про первісну підготовку - про курс молодого бійця. В теорії, з цих курсів боєць має вийти з базовими навичками, необхідними для ефективної роботи в межах його військово-облікової спеціальності.
   Для піхоти (і тим біль для штурмовиків) - ці навички обмежуються стрілкотнею, гранатометами та гранатами (і лопатою - лопата то святе). Тобто, щоб піхотинець міг наносити ураження ворогові та мав шанс вцілити в стрілецькому бою, він має хоча б базово уміти стріляти зі всіх положень.
   На жаль, люди, відповідальні за підготовку бійців, чомусь так не вважають. Через мене проходили бійці, які на КМБ навіть... автомат в руках не тримали! Були такі, що на нічних стрільбах отримували команду "стріляти туди". Вкладка, робота зі зброєю зі стандартних положень, робота з укриттями, швидкий перший постріл та робота з прицільними на дистанціях 100+м в нормальному сучасному ефективному варіанті - відсутні. Більше того, деякі люди навіть не знають, як привести зброю до бою. А деякі - що це взагалі треба робити! З іншим екіпом ситуація схожа.
   В результаті ми маємо масу людей на найстрашніших ділянках фронту, які банально не можуть себе захистити та максимально в собі не впевнені.
   В авральному варіанті - за тиждень (а якщо зовсім горить - то і за три дні) це виправляється. Трохи часу, трохи персональної уваги і люди мало того, що починають влучати, вони починають від своїх влучень кайфувати, відчувають бойовий азарт та перетворюються із переляканого стада у воїнів, які реально бажають опробувати свої нові навички на ворогові.
   Ми цією підготовкою даємо нашим сонечкам шанс вижити та зробити свою роботу. Але чомусь, знову ж таки, ця тема - або табу, або показуха з навчанням людей ходити такитикульною багатоніжкою, крастися парами по відкритій місцині або браво шикуватись на якомусь плацу.
   Я без підготовки можу назвати пару десятків офігєних інструкторів, які можуть написати програму, підготувати інструкторський склад та запустити цей процес, роблячи наше військо реально більш ефективним.
   Але біч його знає чому - ми досі кидаємо людей на "нуль" неготовими, робимо вигляд, що це ок, а коли вони справедливо кажуть, що не знають, що і як робити - лякаємо їх Карним кодексом та СЗЧ. А потім, коли вони 200-300 стають, плачемо, ставимо їхні фото в чорні рамки, обіцяємо помститися, збираємо гроші їхнім родинам та офігєваємо від того, що людей на нулі постійно не вистачає.
    А могли б просто по-людські зайнятися їхньою підготовкою.
                                             Гаплик №3:
   Якщо я попрошу вас описати мені воїна, впевнений, 90% з вас насипе про м'язи, витривалість, хоробрісіть (на межі з легкою чокнутістю), калашмат, гранати та рпг. Коротше, норм такий тактикульный рекс.
   І те, що ви так відповісте - абсолютно нормально. Це героїчний образ, впресований у вас із дитинства голівудами та відшліфований фото/відосіками смм-ників МО та журналістами єдиних телемарафонів.
Але в мене для вас погані новини. Браві кіношні успішні кавалерійські штурми, які ви так любите дивитися у тіктоках, і де такий набір якостей, в теорії, може стати в нагоді - здебільшого закінчуються розбиттям "кавалеристів" вхлам. Дев'ять з десяти відосиків таких штурмів ви не бачите, бо нема кому гоупрошку з сіряка дістати, щоб вас контентом розважити.
   Так ось, із галопуючим розвитком сучасних китайських технологій, ефективнй воїн сьогодні антропометрично може відповідати середньостатистичному напів-професійному геймеру. Бо щоб працювати з ФПВ-камікадзе - біцуха не потрібна. Потрібні мізки, дрібна моторика та розвинена рука-око координація.
   А при належному скілові, майже кожен виліт ФПВ може закінчуватись максимально харошимі руськімі.
Здавалося б, ось воно - борт можна купити за $500, бюатарея коштує копійки, окуляри-джойстики-ретрики купуються один раз та служать довго, якщо не будуть фізично знищені. БК ми навчились робити з усього. Шкіл, що готують пілотів - купа. Самих пілотів, що можуть навчити, при наявності політичної волі, нових літак-убивак - достатньо.
     Але ніт.
   Ми продовжуємо бити себе п'ятою в груди та розповідати, що нам, кров з носу, необхідні Леопарди з Абрамсами. При тому, що китайська п'ятсот доларова іграшка той самий Леопард, що коштує від 7 до 10 американопрезидентів, може не напружуючись вивести з ладу. Ми не хапаємось за можливість здешевити нашу війноньку та зробити нашу найвищу національну цінність - життя людини - більш захищеною.
   Системно над цією темою працюють тільки на рівні бригад, підрозділів та фондів. Закуповують ті самі дрони переважно волонтери та самі військові. Було б також несправедливо забути зірку васильївського СММу, який чомусь в нас став міністром, з його "Армією дронів", яка теж закуповує ФПВшки - тільки, за чутками з останнього дроно-сходняка, ледь не в чотири рази дорожче (одразу дисклеймер - можливості перевірити ці чутки в мене немає, якщо хтось знає, де знайти інфу, щоб це спростувати чи підтвердити - буду вдячний).
   Тому іще раз: в одному леопарді від 14 до 20 тисяч дронів. Можете уявити собі таку армаду і шкоду, яку вона може зробити? А скільки життів наших пацанів, які за відсутності тих самих ФПВшок мають лізти на амбразури крізь шквальний вогонь ворога?
   І так, щоб ми один одного розуміли - по всіх трьох питаннях Америку я не відкриваю. ВСі ці ПРОБЛЕМИ - на поверхні. Як їх фіксити - теж не атомна фізика.
   Головне питання - чому цього не роблять, і чому цими питаннями масово не задовбують нашу владу, весело очікуючи перед екранами результатів великих контрнаступів?
Відповідь, на жаль, мені здається одна - бо совок, підживлений гонитвою за лайками та дешевим хайпом.
Треба із цим щось робити.
   ПОРА!
Поділитися текстом в мережах: Репости вітаються !
>>> Підписуйтесь на нашу Фейсбук-сторінку
>>> Читайте нас в Instagram
>>> Підбірка новин сайту в GoogleNews
>>> Статті з газети Фермер Придніпров'я

Новини ОТГ