Празник празників

За матеріалами інтернет-видань 16.04.2023 233

Сьогодні Бог спуститься у найглибші виміри пекла і виведе душі всіх людей аж від Адама і Єви...

Така основна суть сьогоднішнього свята - розраховувати на безсмертя!

Людина найбільше любить свято Воскресіння Господнього, бо хоче бути безсмертною - це природне бажання, на основі якого сформовано цілу систему умовних та безумовних рефлексів, інстинктів самозбереження, розмноження та багато іншого. Ми підсвідомо чекаємо Пасхи, Великодня, Воскресіння - свята, що нагадує людині про її безкінечність у часопросторі. І, погодьтеся, підготовка і очікування Празника празників несе найбільшу таємницю та щось сакральне, і десь у лабіринтах своєї свідомості ми на щось розраховуємо - щось індивідуальне має відбутися у цей День...

Праобраз Великодня (Паски) існував ще у трипільців – це була «Красна гірка». В Україні Великдень здавна вважався одним із найбільших свят року. Це тріумф пробудження природи, день весняного рівнодення. До цього величного свята дівчата, жінки писали писанки як благословення Життя і пекли високі паски (жертовні калачі) для благословення сили чоловічого начала - чим калач був вищим та кращим, тим більшим був урожай та приплід худоби.

Цей давній український звичай із запровадженням християнства дещо трансформувався і набув абсолютно іншої ідеї, що сформувалася на основі іудейської традиції - Великдень асимілювався у Паску. Слово “пасха” походить з єврейського “песах”, що значить “перехід”. Тут мова про перехід Господнього ангела, який одної ночі вбив усіх єгипетських первенців, коли фараон не хотів відпустити ізраїльський народ, а перейшов повз (по-єврейськи “песах”) доми ізраїльтян, одвірки домів яких були помазані кров’ю однорічного ягняти. Слово “пасха” у євреїв означало також ягня, якого заколювали на Пасху, а потім і сам день свята на згадку про визволення з Єгипту дістав назву Пасхи. Отже, заколене жертовне ягня рятує людей від смерті!

Пасхальний агнець євреїв став для християн прообразом Ісуса Христа, Який, наче невинне ягня, приніс себе в жертву за гріхи цілого світу. Звідси в богослужінні його називають пасхальним агнцем або коротко Пасхою. “Бо Пасха наша, — каже святий апостол Павло, — Христос, принесений у жертву” (1 Кор. 5, 7).

Для апостолів і перших християн ПАСХА-ПЕРЕХІД стала символом іншого переходу — подвійного переходу Ісуса Христа: від життя до смерті і від смерті до життя. Перший перехід дав основу для хресної, а другий для воскресної і радісної Пасхи. Апостоли й перші християни святкували разом із іудеями свою християнську Пасху, але не радісну, а сумну і з постом, бо вона була для них річницею Христових мук і смерті. У II ст. разом із хресною Пасхою починає також входити в практику і радісна Пасха на честь Христового Воскресіння, яку святкують у неділю після іудейської Пасхи.

Отож, бачимо, як ідея безсмертя гуртує покоління, історії, релігії. Ми впевнені, що створені Богом, бо хочемо бути приналежним до чогось вічного і величного. Коли звертаємося з проханням чи молитвою до Всевишнього, переконані, що Він чує кожного, бо хочемо відчувати свою індивідуальність і особливість.

То чи є ще сумнів, особливо сьогодні, у свято безсмертя і перемоги життя над смертю, у словах Господа зі Псалма 81 - "Ви боги, і сини ви Всевишнього всі"!!!

З Великоднем, бо ж Христос Воскрес!

З ФБ-сторінки Ірини Баковецької, української письменниці