“Природа завжди допомагала мені, допомогла і тут, на війні»

Як повідомила Окрема бригада територіальної оборони м. Дніпро, на передовій воїн Степан прихистив величезний рій бджіл. І тепер слідкує за покинутою пасікою у прифронтовій зоні.

«Ми були в незручному становищі. Росіяни також зачаїлися менш ніж за кілометр. Все нерухомо, все завмерло, навіть дихання". Аж поки Степан, у тиші сірої зони між Запоріжжям і Донецьком, не почув того гулу. Спочатку далеко, а потім, над собою. Бджоли! Він відразу впізнав їх: “До вступу на службу я був фермером і мав у господарстві тридцять вуликів…”.

Степан підвів очі: «Величезний рій, десятки тисяч. Вони майже затемнили небо попереду. У той момент я відчув, що повернувся додому!".
З однієї сторони - наші бджоли. З іншої - ворожі безпілотники. Від останніх Степана і кількох бійців сховало листя кількох вцілілих дерев,  вони протягом п’яти годин не могли вийти з того острівця лісосмуги.
У цивільному житті він був затятим пасічником,  ним залишився  і на війні. Тепер, коли працює на прифронтовій пасіці, не користується захисним одягом. У нього почорнілі і загрубілі пальці від важкої праці на передовій, але чутлива і добра душа до навколишнього світу:

«Дивись... Якийсь час вони гуділи над нами. Потім вони перелетіли туди. Потім знову до нас. І знову до них. Це у бджіл такий танець ”.

"Росіяни, певно, були здивовані і налякані цим роєм, а я - ні, бо бджоли люблять тих, хто їх любить. Вони ніби щось говорять нам. Тому я наказав хлопцям рухатися. І ми спокійно вийшли з тієї лісосмуги", - розповів Степан.

За його словами, природа завжди допомагала йому,  допомогла і тут, на війні.
Цією  історією поділився  воїн з кореспондентом найбільшого видання Італії - Corriere Della Sera.