Про перші українські банкноти

За матеріалами інтернет-видань 04.01.2024 317

 

Як пише UAHistory, 4 січня 1919 влада УНР заборонила обіг в Україні російських, німецьких і австрійських грошей.
Конкурс на кращі ескізи українських паперових грошей голова Української Центральної Ради Михайло Грушевський оголосив влітку 1917-го. Пришвидшити їх запровадження змусив більшовицький переворот у Петрограді: через безлад, що тоді почався, до України припинили постачати російські рублі. Щоб подолати «грошовий голод», 25 листопада Центральна Рада ухвалила рішення про введення в обіг, паралельно з рублями, тимчасових українських грошей – карбованців – із терміном дії до 1 березня 1918 року. Співвідношення до рубля передбачалося як 1:1. Планувалося випустити банкноти на загальну суму 500 млн. крб. Цього вистачило б Україні на кілька місяців. Адже, приміром, місячний фонд зарплати на київському заводі «Арсенал» становив майже 200 тисяч.
Для друку грошей уряд 14 грудня реквізував друкарню Василя Кульженка на вул. Пушкінській у Києві: вона мала найкраще на той час виробництво. Завдяки типографії Кульженка, банкноти називали «кульженками». Невеликі виробничі можливості друкарні не дозволяли вчасно надрукувати всі 55 тис. примірників банкнот. Тому підключили друкарню на Бібіковському бульварі, нині – Шевченка, 27. Але в народі ці гроші все одно називали «кульженками». За два тижні побачили світ перші купюри номіналом 100 крб., проект яких розробив художник Георгій Нарбут.
Авторами перших українських паперових грошей були: Георгій Нарбут і брати Федір та Василь Кричевські.
5 січня 1918 р. було засновано Державний банк УНР, випущено в обіг перші українські банкноти. Найпершими були купюрі 100 крб., де вперше був зображений Тризуб (у народі казали «горпинки», за поширений орнамент жіночих фартушків (називали фартушки «горпинками»). «Люди плакали з радості, молились і цілували «свої гроші», – згадував очевидець.
Окрім української, на них були написи також російською, польською та ідіш – для національних меншин. Як і російський рубль, карбованець містив 17,424 долі щирого золота. Кияни, які першими серед жителів України отримали нову валюту, швиденько взялися за розрахунки. Якщо 1 доля становить 0,044 г дорогоцінного металу, то купюра в 100 крб «важить» аж 76, 665 г!
«Доля – одиниця маси (ваги), що дорівнювала 44,435 мг.» (Великий тлумачний словник української мови, 2010).
Держбанк УНР був розташований там само, де нині, – на вул. Інститутській. Однак, невідомо, чи хтось із громадян відвідував його, щоб обміняти «сотку» на золото. Проте розгонистий підпис директора банку Миколи Кривецького, розміщений на купюрах, слугував гарантією, що такий обмін можливий.
Перші українські банкноти багатьом запам’яталися насамперед як «цукрові гроші». Мовляв, вони забезпечувалися не золотом, а цукром. Породив такі чутки текст у рамці на звороті купюри: «Державні Кредитові білєти Української Народньої Республіки забезпечуються державним майном Республіки, а саме: надрами, лісами, залізницями, державними прибутками, в тому числі прибутками з монополії цукру та інших монополій». З усіх доходів УНР чітко визначений був лише один – саме цукрова монополія. Ну, а як було насправді? У статті 1 закону від 24 грудня 1917 року про тимчасовий обіг державних кредитових білетів записано: «Кредитові білєти випускаються Державним Банком У.Н.Р. у розмірі строго обмеженому дійсними потребами грошового обігу під забезпечення тимчасово, до утворення золотого фонду, майном Республіки, нетрями, лісами, залізницями і прибутками У.Н.Р. від монополій». Тобто, золотого запасу Україна тоді не мала і єдиним гарантом грошей слугував цукор.

Поділитися текстом в мережах: Репости вітаються !
>>> Підписуйтесь на нашу Фейсбук-сторінку
>>> Читайте нас в Instagram
>>> Підбірка новин сайту в GoogleNews
>>> Статті з газети Фермер Придніпров'я

Новини ОТГ