Рідна мова дається народові Богом

    Фото: Pexels

    Століття боротьби, заборони української мови та жорстокі вбивства за її використання. росіяни вже не перший рік ведуть війну не лише проти самих українців, але й нашої культури та навіть проти рідних нам слів.

                Звичка з дитинства

   Щонайменше 400 років українська мова зазнає утисків від росіян. Продовжив цей репресивний процес петро І, коли заборонив друкувати книги українською. Вже у 1769 році було також заборонено видавати та використовувати український буквар.

   Пізніше був Валуєвський циркуляр, Емський указ, Закон про мови народів СРСР з офіційною російською та навіть Закон про звуження сфер використання української у 2012 році від проросійських посадовців у Верховній Раді України.

   Тому аргумент людей, які кажуть, що російська мова просто для них звична чи рідна, бо нею вони спілкувались у дитинстві, лише свідчить про ефективність репресивних заходів проти української мови.

Очевидно, що така планова й багаторічна політика не могла відобразитися нашою мовою інакше. Мова цілих поколінь примусово змінювалася на російську.

   Однак такий аргумент не засвідчує, що це добровільний вибір людини та її родини. Адже його зробили попередні покоління під умовним прицілом задля збереження життя.

Попри все, українська мова зберегла своє існування саме завдяки людям, які продовжували нести її у світ разом з рідною культурою. Та навіть після відбуття терміну у засланні співали дітям українські колискові.

Українська мова — ваша. Твоя. І їй не страшно бути неправильною. Їй страшно, якщо ти так ніколи нею й не заговориш. Їй страшно бути неозвученою.

                Чому мова — важлива

   Часом можна почути від адвокатів російської, що мова не має значення. Однак якщо це вже так, то чому всі країни, які намагались захопити владу в Україні, забороняли одразу ж української?

   Крім того, під час війни саме мова дає можливість відрізнити союзників від ворогів. І як би хто не розповідав про російськомовних українських військових, найчастіше під час звільнення територій та на позиціях вони намагаються користуватись українською мовою. Адже це дозволяє ідентифікувати своїх та показати співгромадянам, що у населеному пункті тепер їхні захисники.

Мова показує, що держава жива, держава розвивається, творить свою культуру й говорить своє слово всьому світу.

       Вибір мови у вільній країні

    Також існує аргумент, що у вільній країні можна вибрати будь-яку мову для користування. Однак не варто плутати свободу із вседозволеністю, адже будь-яка демократична країна має свої закони, кордони й мову.

Державна мова України — українська. Знати та спілкуватися мовою країни, у якій живеш — елементарний прояв поваги та освіченості.

    Закон України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" не обмежує громадян у праві спілкуватись будь-якою мовою. Але це стосується лише приватного життя. А ось дотримуватися законних вимог щодо спілкування та обслуговування в публічному просторі — це обовʼязок.

             Не хочу робити помилки

Хто намагався вчити мову добре знає, що це непросто. А головний секрет успіху — не боятись почати говорити, навіть якщо це виходить з помилками. Питання лише у практиці.

 Помиляються усі, навіть ті люди, які мають науковий ступінь. Та лише постійна праця над собою дасть можливість не лише спілкуватись рідною мовою та повернутись до свого коріння, але й за кілька років напрочуд пишатись своїми досягненнями та здобутками.

Можливо, варто підійти до питання з точки зору спортивного азарту? Адже ніхто не народжується від природи чемпіоном. Ним лише можна стати. А ось до рідної мови хист має точно кожен та кожна в Україні.

                  А ось у Швейцарії

   Люди, які так і не наважились перейти на українську мову, часом згадують, що ось у Швейцарії чи Канаді існує кілька державних мов. Однак цей аргумент легко розбивається об підґрунтя історії.

Наприклад, Швейцарія — це добровільне обʼєднання різних мовних регіонів. Знання та використання кількох мов були точно добровільними від початку.

Та чи можна сказати, що під час утисків та погроз життю попередні покоління українців радо переходили на російську?

Рідна мова дається народові Богом, чужа — людьми, її приносять на вістрі ворожих списів, — писав український письменник Василь Захарченко.

   Більшість українців пам’ятають фото чоловіка, який після полону зі сльозами на очах тримає яблуко. Героєм світлини тоді став український захисник Максим Колесніков, який майже рік пробув у ворожій неволі. Тому пояснює, йому вкрай неприємно, коли він чує у мирних містах російську мову.

   "Вікна".