«Розстріляна свобода слова»: у Будинку журналістів Дніпра презентували всеукраїнський проєкт

6 вересня  у Дніпрі презентували  масштабний журналістський проєкт "Розстріляна свобода слова". Він з минулого року став історичною ретроспективою російських атак на медійників України. НСЖУ у партнерстві з шведською неприбутковлою організацією "Civil Rights Defenders" зафільмували і задокументували понад 100 відеоісторій у різних форматах.

За словами Ліни Кущ, першого секретаря НСЖУ, з початком війни було важливим документувати та фіксувати не тільки знищення сіл і міст України, було вкрай необхідним записувати, що пережили самі медійники, і як війна  змінила їх роботу. Всі зібрані журналістські історії були перекладені англійською мовою і поширені на міжнародних майданчиках, як докази злочинства росіян на території України. Загалом, за даними НСЖУ, з початку війни загинуло понад 70 журналістів, з яких більшість була воєнкорами.

Як зазначив Олексій Ковальчук, голова Правління Дніпропетровської обласної організації НСЖУ, Дніпропетровщина - одна із перших приймала колег - журналістів, які виїхали з епіцентру війни.  Вони активно співпрацювали з Центром журналістської солідарності, який діє на базі обласної спілки і забезпечує медійників необхідними воєнними обладунками і допомагає їм в оформленні акредитації на висвітлення війни.

Саме з питань акредитації журналістів розпочала свій виступ Тетяна Уралова, експертка з безпеки журналістів Мережі центрів журналістської солідарності. Вона, зокрема, зауважила, що кожен журналіст з початком війни, де б він не був, у зоні бойових дій чи в тилу, став воєнним кореспондентом. І ця місія дуже небезпечна і ризикована. Тетяна Уралова наслідує думку, що перш, ніж писати історію, треба добре подумати, чи коштує вона життя.

Пані Тетяна сама має вагомий досвід журналіста -воєнкора у Маріуполі, тому поділилася ним з присутніми колегами у Будинку журналістів Дніпра.
На її думку,  майже після місячного перебування у Маріуполі під активними обстрілами висновок один: без газу, світла, їжі можна вижити, але без інформації - ні. Коли ти перебуваєш у вакуумі, він проникає в тебе. І тоді життя втрачає необхідне живлення і стає просто буттям. Тому українцям так важливо чути рідне промовлене слово, бачити друковані літери  місцевих видань і вірити, що в Україні все буде Україна. І в цьому - відповідальна робота журналіста.

Презентація "Розстріляної свободи слова" перемежовувалася фрагментами відеоісторій журналістів, які опинилися в центрі воєнних подій. Деякі з них були присутніми на зустрічі з колегами. Приміром, Ірина Ситнік, головна редакторка тижневика «Степова зоря» Петропавлівки, розповіла, що з початку 2023 року оформила акредитацію і виїжджає разом з волонтерами до деокупованих районів.

"Мені потрібно там бути, бачити все, щоб потім передати це  іншим", - наголосила журналістка про внутрішній неспокій і набуту професійність.

Наталя Долгіх, журналістка "Нових рубежів" Криничанського району, підкреслила, що газета почала записувати болючі історії загибелі місцевих воїнів у ході російської війни. Для вічної пам'яті про них, Героїв України. 

"Інколи сльози душать, настільки хороші люди віддали життя за свою землю. Це наше спільне горе, і про нього треба розповідати", - поділилася Наталя.

Неможливо вмістити весь перебіг подій сьогоднішньої презентації журналістського проєкту про свободу слова. Головне, що її,  і розстріляну, не знищать вороги, бо зброю -  олівець і блокнот, відеокамеру і диктофон -  підхватить наступний медійник.