Секретаріат ВККС блокує конкурсний відбір 2 100 суддів України

   Варто взяти до уваги звіт Рахункової палати за 2023 рік, у якому зазначалося, що всупереч законодавства про держслужбу Пономаренко та її заступник Биструшкін ухвалювали в інтересах один одного накази про виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань на суму майже у 650 тисяч гривень. Згідно з законодавством, вони не могли цього зробити без відповідного рішення голови ВККС, якого на той момент не було обрано. Проте це не завадило Пономаренко регулярно ухвалювати незаконні рішення у власних інтересах. 

Щоб перевірити факти, виявлені Рахунковою палатою, у грудні 2023 року Центр протидії корупції звернувся до НАЗК. Проте за понад 8 місяців НАЗК не змогло навіть встановити, чи було корупційне правопорушення у діях керівниці секретаріату ВККС та її колишнього заступника. 

   Коли 9 років тому Олену Пономаренко призначали на посаду керівниці секретаріату, законодавство дозволяло зробити це без конкурсу. Тоді посада керівника ВККС належала до посад “категорії Б” та не передбачала конкурсного добору. Проте у 2017 році законодавство змінилося – цю посаду віднесли до “категорії А”. Це означало, що Пономаренко все ж мала пройти конкурс, щоб підтвердити свою кваліфікацію. Однак ВККС конкурс не оголосила і Пономаренко просто залишилася далі управляти секретаріатом. 

   Також у листопаді 2019 року набув чинності закон, яким повноваження тодішнього складу ВККС були достроково припинені, а для керівника секретаріату ВККС передбачалося, що таку посаду може обіймати особа, яка пройшла конкурсний відбір. Дана норма знову не була виконана ВККС та керівниця попри все продовжує залишатися на посаді. 

   Наразі, повністю “врісши” за 9 років у структуру ВККС, Пономаренко по суті керує всіма основними процесами у Комісії. За результатами проведеного експертами ЦПК моніторингу за діяльністю секретаріату ВККС, навіть виявилося, що Пономаренко має більший вплив, аніж члени самої Комісії. Вона має тісні зв’язки та покровителів у органах судової, законодавчої влади, органах правопорядку. І саме через її неефективні рішення, дії, а інколи бездіяльність вже перезапущена ВККС часто наражає себе на репутаційні небезпеки.

   Керувати секретаріатом має ефективний менеджер, який може наповнити команду професіоналами, налагодити та покращити процеси роботи. Проте нинішня керівниця впоратися з цим не може. А відтак це впливає на роботу усього органу. 

Громадськість не довіряє секретаріату ВККС, що перешкоджає співпраці та руйнує суспільну довіру до органу. 

Впродовж роботи попереднього складу ВККС регулярно виникали підозри, що завдання до тестів, які проводила комісія, зливаються деяким зацікавленим особам. Це свідчить про порушення інформаційної безпеки, яку якраз і мав би налагодити секретаріат ВККС. 

Важливо, що ці проблеми виникали і досі виникають за різних членів ВККС, проте, мають дещо спільне – незмінний секретаріат та його голову Пономаренко. 

А в таких умовах, коли родичі членів ВККС беруть участь у конкурсах, є обґрунтований ризик, що до завдань конкурсу та відповідних методологій матимуть доступ зацікавлені особи.

   Ще з лютого 2024 року ЦПК пропонував ВККС внести відповідні зміни, які посилюють ІТ-безпеку, надавши відповідні пропозиції до проєкту Антикорупційної програми ВККС на 2024–2026 роки та проєкту Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів. 

Експерти ЦПК пропонували зокрема:

• розробити/актуалізувати власні порядки (положення, інструкції, політики тощо) інформаційної безпеки ВККС тощо;
• усунути всі можливі механізми, які дозволяли працівникам секретаріату ВККС у власних інтересах чи інтересах інших осіб скопіювати, сфотографувати, занотувати відповіді до тестових та практичних завдань конкурсів;
• визначити чіткі ролі та обов’язки працівників ІТ-підрозділу та контроль за діями працівників у програмному забезпеченні САРП ВККС, що мінімізувало б можливі витоки інформації про тестові та практичні завдання. 

   Проте ВККС проігнорувала ці пропозиції. Так само як і не захотіла надавати інформацію про те, чи перебуває на балансовому обліку Система автоматизації робочих процесів ВККС. Тобто зараз точно не відомо, чи має ВККС майнові права на відповідну програму. 

   Відповідальною ж за це є саме секретаріат ВККС на чолі з його керівницею Оленою Пономаренко, яка не змогла за стільки років організувати в належний спосіб роботу секретаріату, забезпечити прозорість роботи та розвіяти сумніви, що завдання для складення іспитів не зливаються зацікавленим особам. 

   Інша причина глибокої недовіри громадськості до секретаріату – неодноразові відмови громадянам та громадським організаціям у доступі до публічної інформації. Це питання зокрема стало предметом чисельних судових спорів (№ 9901/249/19; № 9901/133/19; № 9901/924/18; № 800/592/17).

   А з початку повномасштабного вторгнення секретаріат ВККС взагалі незаконно закрив публічний доступ до суддівських досьє (досьє кандидатів на посаду судді) на своєму сайті. Тепер громадськість не може ознайомитися з відкритою інформацією, а тобто – виявити недоброчесних кандидатів, які хочуть стати суддями.  

Близько 180 осіб, які працюють у секретаріаті ВККС (загалом передбачено 275 працівників), не здатні виконати навіть найпростіші обов’язки. 

Секретаріат ВККС займається організацією конкурсів для суддів: обробленням документів, проведенням тестувань, публікацією документів на сайті після проведених конкурсів тощо. Проте такий великий штат співробітників, найнятий Пономаренко, не здатен навіть своєчасно опублікувати рішення колегій ВККС щодо кандидатів та надіслати відповідні рішення до Вищої ради правосуддя (ВРП). 

   На одному з останніх тестувань при проведенні кваліфікаційного оцінювання, у якому брав участь одіозний голова ОАСК Павло Вовк, учасники виявили, що питання у їхніх бланках неодноразово повторюються. Це означає, що хтось ймовірно мав доступ до комп’ютерних програм ВККС та міг незаконно втручатися у їхню роботу. Запобігти цій ситуації мав би секретаріат ВККС, адже він відповідає за ІТ-безпеку, організацію конкурсів та проведення кваліфікаційного оцінювання. Проте, як бачимо, і цього не сталося. За результатами службового розслідування, проведеного секретаріатом, винні особи відсутні.