Сестри з Приорілля і Донеччини в'яжуть сітки в Могилеві

Війна рф проти України потребує кілометри камуфляжних накидок для маскування позицій наших воїнів. У центрі Могилева Царичанського району до цієї благородної справи щодня стає кілька десятків людей. «Молода», жвава пенсіонерка Ольга Здор розповіла:

- Навіть не знаю, як назвати нелюдів, що творять отакі жахіття на українській землі… З цим варварством не можна миритися. Росіяни катують і вбивають не лише дорослих людей, а й дітей! Роками спілкувалася зі своєю однокласницею, яку доля закинула у Совєтську Гавань. Розказую про війну - не вірить. Ти що, Наталю, кажу, мені не віриш? Відповідає: «Та то вас нацики обстрілюють!» Після цього перестали спілкуватися. Люди не хочуть їхнього «визволення», або нового ярма. Могилів наш прихистив більше тисячі біженців. Ідею вчительки Вікторії Травінської в’язати сітки односельці підтримали з перших днів березня. Допомагають і переселенці. Дві сестри з Донеччини, Ірина і Олена, вчителька і медсестра, розказали, що мешкають тепер по вулиці Садовій. А коли назвали номер будинку, я зрозуміла, що вони живуть у нашій батьківській хаті, в яку їх поселив племінник Олександр. Що ж, дівчата, кажу їм, тепер ми – названі сестри! Вони радо з цим погодилися. Так і трудимося разом для Перемоги.

В’яже сітки і пенсіонерка Ольга з Маріуполя, яка більше місяця провела в підземеллі, без світла, майже без води та їжі, під постійними обстрілами «визволителів». Вона 20 кілометрів ішла степом, щоб вирватися з того пекла. Їй досі не віриться, що це вдалося…

У приміщенні купа знесених і придбаних рибальських сіток, які волонтери Могилева підбирають за розміром для в’язання на них смужок. У сусідній кімнаті група людей різного віку, серед них і водії шкільних автобусів, приймає від населення принесений одяг тощо, дружно крає їх на смужки завдовжки 20 і шириною 2 см. Біле перефарбовують у зелене чи коричневе, необхідне для сіток «весна-літо». Виготовили вже і кілька «кікімор» для снайперів. Селяни з Могилева, Протовчів і довколишніх сіл віддають для цієї благородної справи все, без чого можна обійтися, і навіть більше.