Що значить український віночок?

Віночок обов’язково оздоблювали стрічками різних кольорів. Стрічки вимірювали по довжині коси, розрізали нижче коси, щоб її сховати.
Повідомляє FB - група "Флешбук "Україна - козацька держава"/Події Постаті Традиції Дослідження".

Найпершою по центру в’язали світло-коричневу — символ землі, по обидві сторони від неї жовті — символ сонця;
за ними — світло-зелені й темно-зелені — краса та молодість;
голубі й сині — небо і вода, що надають силу і здоров’я.

• Далі жовтогаряча — символ хліба,
• фіолетова — мудрість,
• малинова — душевність і щирість,
• рожева — достаток.
• Білу вплітали лише тоді, коли кінці її були розшиті сріблом і золотом (на лівому — сонце, на правому — місяць).

Не вишита стрічка не пов’язувалася, це був символ пам’яті про померлих. Дівчата, що вплітали у віночок мак, підв’язували до нього червону стрічку — символ печалі й магічності.
Сирота вплітала в косу та у вінок блакитні стрічки. І люди при зустрічі обдаровували таку дівчину подарунками, хлібом, грошима, бажали їй стати щасливою й багатою. Дівчина ж у вдячність дарувала тим людям стрічку з вінка.

В Україні носили вінок лише до шлюбу. Він виконував знакову функцію – означував дівчину на виданні. Останній вінок вбирали на весілля. Заміжні жінки вінків не носили, так як обов’язково ходили із покритими головами.
 

Термін «вінок» – збірне поняття. У кожному етнографічному районі він мав свою діалектичну назву. Крім загальнослов’янських «вінок», «перев’язка», «чільце», побутували такі найменування: «лубок», «коробуля» (Поділля), «теремок» (Чернігівщина), «капелюшина», «кодина», «фес» (Буковина), «корона перта» (Закарпаття), «цвіток», «квітка» (Середнє Подніпров’я), «косиці», «плетінє» (Гуцульщина).
У весільний вінок не впліталися живі квіти (окрім барвінку), бо існувало повір’я, що кохання тоді може «зів’яти». Переважно їх виготовляли з вощеного паперу, кульок з вовни, павичевого чи гусячого пір’я тощо.
 Вважалось, що коли помирала неодружена дівчина, її потрібно було спорядити на той світ як наречену у вінку.