Скандал із Шевченківською премією: Комітет назвав «не тих» переможців, - соцмережі
Григорій Давиденко
14.03.2023
496
В Україні набирає обертів несподіваний, геть не неочікуваний громадянами скандал із присудженням Шевченківської премії. Вперше вона була вручена митцям у різних номінаціях ще 9 березня 1962 року. І відтоді, якими б бідними не були роки та одіозними антиукраїнські режими, традиція не порушувалась. Ніколи, ніким! Це як щоденний схід сонця, котре ніхто не може змусити не вставати. Поставка "на паузу" вручення Шевченківської премії схожа на те, що на цю "паузу" прагнуть поставити не лише мистецький світ України і його шанувальників...
Дуже прикро, але сталося. Присудженням Шевченківської премії Україна б ще раз гучно заявила усьому світові, що український народ і наші славні захисники в лавах Збройних сил у тяжких, жорстоких умовах війни трудяться і б'ються за власну свободу, із середньовічною ордою. Доречно згадати, що під час Другої світової війни прем’єр-міністр Великої Британії Вінстон Черчилль, в надскладних умовах, категорично відмовився від пропозиції одного із міністрів - скоротити витрати на культуру, заради оборони. "Так а за що ми тоді воюємо, коли в Англії не буде культури?" – обурився Черчилль.
Ситуація ускладнилася ще й тим, що глава Комітету з присудження Шевченківської премії Юрій Макаров щойно залишив свою важливу посаду, разом із ним пішла і членкиня Комітету Влада Ралко. Далі вашій увазі, шановні читачі, роздуми відомих людей України, оприлюднені ними в соцмережах, про ймовірні причини цього нового, витвореного руками найвищої влади України, небаченого упродовж 61 року, скандалу.
Софія Федина, народний депутат України: Щось у мене відчуття, що через цих людей, переможців, і вийшов скандал із Шевченківською премією.
Бо вони велети духу і знань.
На відміну від квартальщини, яка заполонила Україну!
Віталій Портников, Taras Kompanichenko, вітаю щиро!
.
Аж у суботу, 11 березня, оголошено переможців Шевченківської премії 2023 року. Лавреатами премії стали:
Калитко Катерина Олександрівна, поетеса – за книгу поезій “Орден мовчальниць”;
Компаніченко Тарас Вікторович, Бережнюк Максим Павлович; Данилейко Северин Володимирович, Крисько Ярослав Андрійович, Охрімчук Сергій Михайлович, виконавці гурту “Хорея Козацька” – за авдіоальбом “Пісні Української революції”;
Назаренко Михайло Йосипович, літературознавець – за книгу “Крім “Кобзаря”. Антологія української літератури. 1792-1883″ у двох частинах;
Портников Віталій Едуардович, журналіст – за публіцистичні статті та виступи останніх років;
Цілик Ірина Андріївна, режисерка – за документальний фільм “Земля блакитна, ніби апельсин”.
.
. Тарас Чорновіл, нардеп попередніх чотирьох скликань: От усе й розкривається поступово зі скандалом щодо неприсудження Шевченківської премії. Зеленський зірвав нагородження 9 березня й не видав відповідного указу. Він вважає себе якимось совєцьким генсеком, який має право все затверджувати й вирішувати, кому бути відзначеним, а кого заблокувати. Не має права! Є положення про премію, й вирішує таємним голосуванням Шевченківський комітет. А роль президента лише ритуальна - підписати указ і вручити премії. Так само й із призначенням суддів (саме через це Зеленський на три роки заблокував оновлення суддівського корпусу). Так і тут влаштував гістерику й відклав до дня перепоховання Шевченка - вдумайтеся, яка жахлива символіка!
А коли це стало виглядати дуже непристойно, то, на жаль, за участи голови комітету Макарова, вигадали версію, що президент хотів додати ще одну номінацію - військову. Це не дуже в'яжеться з темою премії, але можна, тільки зроби окреме рішення й нагороди в інший час, але не зривай понад 60-річну традицію заради своїх гістеричних вибриків.
От тільки міністр антикультури Ткаченко здав свого Зеленського з потрошками. Бо не в тім зовсім річ, не у військовій тематиці. Зеленського не задовольнив список нагороджених, він хотів там бачити инших - своїх дружків та всяких колаборантів. Скажімо, за пісню, якою Потап принизив і сплюгавив усіх волонтерів, йому ж точно премію дати треба. А як же без Лисого з Кварталу...
Але члени комітету, які остаточне рішення ухвалили, як і належиться, ще 15 лютого, розуміючи, що затримка з виданням указу не спроста, від гріха подалі вирішили оприлюднити весь список номінантів. До речі, він і раніше не був таємним, бо й інтриґи не існувало після голосування - навіть янукович не посмів заперечувати. І тепер просто переписати список уже не вдасться. Саме за це і розкидає лискавки міністр культури.
Господи, хто в нас при владі! Але народець задоволений. Шкодуватимуть лише, що улюбленого Поворознюка нема серед лавреатів...Прочитав виправдовування Юрія Макарова. Під тиском дикої й безкультурної кварталівської маси він здав свою справу, власні принципи, національні традиції, замість грюкнути дверима й сказати правду, вклонився, тихенько прикрив двері та щось прошепотів на захист режиму, який у цей самий час його самого та його колег, не соромлячись, поливав брудом. А він у відповідь також почав звинувачувати... але тих, хто хотіли захистити замість нього національні символи й не догодили режиму антикультури.
.
. Володимир Горковенко, депутат Київської облради:
- Олександр Ткаченко злий на Шевченківський комітет, котрий наважився не послухатись ОПУ й оголосив цьогорічних лавреатів. Хоча й не тоді, як мав це зробити, але й не тоді, коли хотіла Банкова.
Міністр каже, що під час війни з’явилося багато творів, тому для них потрібна окрема номінація. Щоправда, війна в нас триває вже понад 9 років. Лише для влади вона почалася після невдалого походу на шашлики.
. Олександр Бригинець, народний депутат України:
- Скандал із Шевченківською премією юридично оформився: лавреатів оголосили, але не указом президента, а просто вивісили на сайті.
Це перший президент, який так лохонувся, що попер проти Комітету.
Війна, і не час боятися, навіть власного президента!
Гадаю, проблема в Портникові.
Висновки:
в катеґорії публіцистика мав бути не опонент Банкової Портников, а автор «свіжих книг» про війну, і не одної, а купи [скажімо, вельми плодовитий письменник, яким виявився сам боневтік ]
Україна — не росія, Володимире Олександровичу.
Слава ЗСУ!
То це через Портникова намагалися заткнути рота Шевченківському комітетові? Чи когось ще страшнішого (кого?) усе ж видалили зі списку нагороджених?
Вітаю Віталія і жюрі! Війна, не час боятися!
.
. Валерій Пекар, співзасновник Громадянької Платформи "Нова Країна":
- Історія з Шевченківськими преміями дозволяє мені проілюструвати дуже важливу тезу.
Премія присуджується незалежним комітетом, куди входять люди з бездоганною репутацією. Внаслідок цього довіра до комітету є дуже високою, і її неможливо зруйнувати навіть у тому випадку, коли особисто ви вболівали за інших кандидатів. Хтось засумував, але в цілому нічого страшного не відбулося.
Тепер уявіть собі на хвильку, що премія присуджується президентом України (увага: це уявний приклад, в реальності нічого подібного нема!). Яким би високим не був рейтинг очільника держави, список лавреатів все одно викличе шалену хвилю обурення, і причина зовсім не в тому, що серед коментаторів є політичні супротивники президента, а в тому, що чимало людей будуть підозрювати політичну заангажованість процесу або ще якісь негаразди.
Цей приклад дозволяє нам побачити, що більше влади не завжди означає хороший результат для носія цієї більшої влади. (Це один із випадків "ресурсного прокляття", посилання в коментарі.) Здається, збільшення влади мало би дати позитивний ефект, але дає лише негативний -- більше суперечок, менше довіри, можливість великого скандалу. А виграшу - нуль.
І так з усім іншим. Концентрація влади у все більших масштабах призводить лише до збільшення проблем.
1. По-перше, максимальна концентрація влади означає максимальну концентрацію відповідальності.
2. По-друге, відбувається перевантаження управлінської системи, коли до значних сегментів сфери відповідальності просто руки не доходять (наприклад: реформи, економіка тощо).
3. По-третє, занадто централізована система ухвалює щоразу гірші рішення, бо має замало петель зворотнього зв'язку; сподіваюся, цей термін з кібернетики всім зрозумілий (класичний приклад -- путінський режим).
Саме тому в сучасному корпоративному світі все більше поширюються управлінські культури, що передбачають більшу залученість ширшого кола осіб до ухвалення рішень. А в кращих системах державного управління влада й відповідальність розпорошені на якомога більшу кількість взаємно незалежних органів, та ще й передбачають широке залучення недержавних організацій.
>>> Підписуйтесь на нашу Фейсбук-сторінку >>> Читайте нас в Instagram >>> Підбірка новин сайту в GoogleNews >>> Статті з газети Фермер Придніпров'я
Новини ОТГ