Солонянська селищна громада культурницьким марафоном відзначила, виходить, свій перший ювілей

У минулі вихідні Будинок культури села Башмачка приймав учасників фестивалю-конкурсу «Я люблю свою громаду», організований на честь 10-річчя створення Солонянської громади.

Видовищний захід став черговим етапом культурного марафону, котрий вперше здобув право називатися багатожанровим. Цього разу башмачанська сцена стала ареною культурного змагання Будинків культури сусідніх сіл – Василівки, Микільського-на-Дніпрі, Калинівки і Башмачки.

Не зважаючи на дощову погоду, ще за годину до початку концерту до Будинку культури почали сходитися селяни – діти, підлітки, люди поважного віку – аби зайняти кращі місця ближче до сцени. Ще за півгодини завітали гості зі своїм обладнанням та реквізитом.

Фестиваль відкрили щирі господарі – башмачани. Їхні пісні, танці та вірші вразили присутніх своєю відвертістю, патріотизмом та оригінальністю виконання. Вони завдали тону іншим виконавцям, котрі по черзі демонстрували свої таланти. Бурхливі оплески та потужні овації зали свідчили про те, що на сцені відбувається справжнє творче змагання – емоційне та наполегливе.

Валентина Моісеєнко, директорка Солонянського Центру культури і дозвілля, голова журі фестивалю зазначила: «Цього року мистецький фестиваль, котрий проводиться вчетверте, є багатожанровим, оскільки окрім традиційних мистецьких, хореографічних та театральних номінацій додані ще дві. Одна з них – блок-номінація «10 років – 10 кроків», в якій 10 старостинських округів презентують своїх видатних співвітчизників. Вони не співають, не танцюють, але створюють щось оригінальне, те, що прославляє їхню громаду, Дніпропетровщину, Україну. Віктор Ліясов з Василівки розводить голубів, він має міжнародне визнання, багато нагород всеукраїнського та міжнародного рівнів, прославляючи свій рідний край далеко за його межами. Наталія Новосад з Привільного в’яже обереги у вигляді котиків та відправляє їх на фронт українським воякам. Анастасія Корипаєва з Широкого пише картини, одну з них вона продала на аукціоні у Литві, а гроші перерахувала на потреби ЗСУ. У Башмачці дружина священника Лілія Кудрявська, архітектора за фахом, разом з чоловіком відновили храм. Подібні приклади є у кожній сільській громаді, і мета фестивалю – винести їх на широкий загал.

Друга нова номінація – «Ми діти твої, громадо, і твоє майбутнє». Вона передбачає демонстрацію талантів діточок, котрі є ровесниками громади. Їх чимало, але про них мало хто знає, і тому Фестиваль надасть чудову можливість продемонструвати їхні здібності.

Башмачка сьогодні приймає учасників першого етапу Фестивалю, всього їх заплановано три. Підсумковий гала-концерт відбудеться у Солоному, сподіваємось, що він стане справжнім святом для всієї громади».

Аріна, мешканка Башмачки, 9 років: «Я прийшла на концерт зі своєю тіткою, щоби підтримати своїх друзів, які сьогодні виступають. Я теж співаю, ходжу вчитися співу до Будинку культури. Хочу навчитися гарно виконувати українські пісні, триматися на сцені».

Любов Вискарка, мешканка Башмачки: «Моє враження від концерту – найкраще: на сцені дійсно відбувається справжнє творче змагання – на радість нам, селянам. Завдяки Будинку культури ми маємо чудову можливість відпочити душею й тілом, доторкнутись до рідних традицій, до української пісні та танцю. Кілька років поспіль я сама виступала на цій сцені, тому вона для мене рідна. Дуже хочу, щоб наші діточки теж стали частиною сільської культури».

Гостей та учасників Фестивалю привітала завідувачка Солонянського відділу культури Марія Шаровська. Вона побажала всім гарного настрою, чудових вражень та перемоги.

Якщо раніше на сільських культурних заходах домінували естрадні жанри, то останнім часом в тренді українська пісня. Чимало виконавців у цей день віддали перевагу саме їй. Щира, мелодична і лагідна звучала вона з вуст виконавець-жінок Будинку культури Микільського-на-Дніпрі «Наддніпряночка».

Урочисто пролунала також пісня «Солонянська громада» у виконанні Сергія Дембіцького. ЇЇ впевнено можна назвати гаслом фестивалю, його душею, адже вона націлює людей на гордість за рідний край, за його славетне минуле та налаштовує на віру у майбутнє.

Український соловей – це не просто птах, він є символом душевної гармонії, мелодійності нашої рідної мови та вагомим елементом образотворчого мистецтва. Тому не випадково на сцені з’явився дитячий танцювальний колектив з такою назвою композиції. Блакитно-білий колір вбрання танцюристів підкреслював плавність рухів, пластику виконавців.

Завідувачка Будинку культури Башмачки Лілія Чепчак: «Ми неймовірно раді зустріти перший етап фестивалю, своїх колег і друзів із сусідніх сіл. Наш захід є запорукою того, що сільська культура житиме і розвиватиметься попре всі труднощі і негаразди. До речі, вона теж вносить свій вагомий внесок у перемогу, підтримуючи ЗСУ. Кожен концерт, вистава не обходяться без збору коштів на потреби наших вояків. А проблеми – вони у нас є, як і у кожному сільському клубі. Перш за все, хотілося б полагодити опалення, мати теплий туалет, адже більшість наших відвідувачів – діти. Я впевнена, що саме побутові незручності гальмують зріст наших творчих колективів. Сподіваюсь, після війни ми реалізуємо всі наші задуми».

Концертно-змагальне свято у Башмачці тривало до пізнього вечора. Повертаючись з Будинку культури додому, селяни ще довго обговорювали виступи, найкращих виконавців. Сперечалися. Але точно всі поверталися з гарним, піднесеним настроєм, радісними та задоволеними. Тому сільській культурі – жити!

Геннадій Сенкевич, фото автора