Спекотний геополітичний червень для України

Альона Шкрум Народний депутат України

   Блоги "УП".

➡ Перша половина червня – була надзвичайно важлива в геополітичному плані та багата на міжнародні події.

▫ Перша і найважливіша, безумовно, – це Глобальний Саміт миру у Швейцарії 15-16 червня.

▫ Друге – Саміт G7, що відбувся 13-15 червня в Італії до цього.

▫ Третє – "активізація" Китаю: візити Китаю до Австралії та Нової Зеландії та активність Китаю на міжнародній арені. 

➡ Глобальний Саміт миру у Швейцарії – уперше в історії наймасштабніший міжнародний захід, організований Україною. 

Було дуже багато сумнівів щодо ідеї такого масштабного форуму - як по цю, так і по іншу сторону океану.

   Ідея викристалізована особисто президентом України Зеленським та Офісом президента, у яку було недостатньо віри на початку і від європейських партнерів, і тим паче від країн Азії та "глобального Півдня".

   Насправді, ідея дуже проста і складна для виконання одночасно – запропонувати мирний план України для підтримки переважної більшістю країн світу – задля тиску на агресора та його примусу до завершення війни.

   Бо примушувати до миру треба саме агресора, а не жертву агресії, і не силою міжнародного права чи міжнародних інституцій, які себе дискредитували у найважчі часи, а силою коаліції країн світу.

                                              ➡ Мета:

   зібрати якомога більше країн на Саміті та під комюніке мирного плану Зеленського.

   Зібрати не для їхьої кількості чи красивої цифри, а для того, щоб розбити тезу росії про те, що Україну підтримує лише так званий "західний світ". росія намагається "продати" цю війну, як війну за зміну світового порядку, так звану, нову "антиколоніальну" війну, яка грає на фантомних болях країн Африки, Азії та Латинської Америки проти "західного світу". 

   Особливо використовуються антизахідні та антиамериканські тези в країнах Африки. Ми відбиваємо їх з перших днів повномасштабного вторгнення.

росія закидала нам расизм при евакуації африканських іноземних студентів, намагалась розхитати ці антиколоніальні теми в соцмережах багатьма серйозними спецопераціями, і робила турне країнами Африки та під час роботи АСЕАН.

   Усі ці спроби провалились, і Саміт миру – це показав якнайкраще.

   На саміті були присутні – 101 країна та міжнародних організацій з усіх континентів: Латинської Америки, Близького Сходу та Азії, Африки, Європи, Тихоокеанського регіону, Австралії, Північної Америки.  

➡ Спільне комюніке Саміту миру підписало 80 країн та 4 організації. 

Серед них – не лише "Захід", але і країни Африки, Азії, Латинської Америки, Океанії – країни усіх континентів.

                         5 найважливіших пунктів про Саміт:

1. Більше половини учасників саміту – неєвропейські держави і ті країни, які до цього так відкрито не підтримували Україну чи не цікавились нами.

   Мабуть, уперше за історію України до такого Глобального Саміту були залучені не лише фахові дипломати та МЗС. Левову частину роботи провів особисто президент Зеленський особистими звʼязками, Офіс президента, також долучились народні депутати, різноманітні групи, які займались і Азією і Африкою у Парламенті та за його межами, до яких я теж була долучена, а також громадські діячі та іноземні журналісти і політики, які готові були допомагати по конкретних країнах і їх участі.

   Так, прем'єрка Італії Мелоні допомагала забезпечити присутність Індії на найвищому рівні. Португалія допомагала зі своїми друзями країн Азії та Африки, які спілкуються португальською, і вони одні з перших погодились приїхати.

2. По кожній невеличкій країні Океанії, острівній державі – велись перемовини, бо часто ми там не маємо посольств і маємо обмежені зв'язки. А зараз потребували їх допомоги, присутності і підписання комюніке. 

Окрема велика робота була по країнам латинської Америки, де теж недостаток посольств компенсували персональні звʼязки через депутатів та політичного корпусу.

Я як людина, яка є 8 років членом делегації в так званий світовий парламент – Міжпарламентський Союз – знаю, наскільки ця робота не проста та інколи непомітна, але наскільки вона змінює хід історії. 

   Наприклад, підписання комюніке Східним Тимором, невеликою, але принциповою острівною країною біля Індонезії, – абсолютно розбиває міфи про залежність цього регіону від Китаю, незрозумілість нашої війни там та не підтримку України і західних цінностей. 

3. Навіть не дивлячись на те, що такі країни як Індія, Бразилія, Саудівська Аравія, Мексика, ПАР, ОАЕ, Індонезія, Таїланд, Лівія та Бахрейн – не підписали комюніке Саміту, їх присутність на найвищому рівні за столом – дуже важлива. Це їх залученість до процесу мирних перемов та сигнал росії і Китаю.

   росія до останньої хвилини використовувала всі можливості для того, щоб більшість цих країни не зʼявилися у Швейцарії, або були представлені не премʼєром, а заступником міністра. До останнього ми отримували сигнали про тиск Росії на окремих учасників саміту та шантаж. Та ці методи очевидно провалилися.

4. Успіху Саміту миру "допоміг" і сам путін, який заявив чергову агресивну "пропозицію миру" напередодні Саміту з вимогою "повного виведення українських військ із Луганської, Донецької, Запорізької та Херсонської областей".

Це викликало лише роздратування і стало додатковим стимулом у використанні російських заморожених грошей на саміті G7 для відновлення України.

5. Китай, у свою чергу, не лише тягнув час із відповіддю досить довго, але й спланував на ці дати офіційний візит до Австралії та Нової Зеландії для того, щоб унеможливити відвідання Саміту миру прем'єром Австралії.

   Ми особисто з групою депутатів готувались до зустрічі із послом Китаю за тиждень до Саміту миру. Це була б перша формальна офіційна зустріч депутатів із китайським Послом. 

Але за день до зустрічі стало відомо, що Китай не буде присутнім на Саміті і, звичайно, президент Зеленський і ми мали реагувати відповідно.

Зустріч довелось перенести, Зеленський же заявив що: "Ми без позитиву сприймаємо сигнал Китаю...Безумовно, Україна, як жертва цієї війни, мала повне право ініціювати шлях до закінчення війни".

➡ Що дав Глобальний Саміт миру? Дуже конкретні висновки:

▫ 1. Саміт миру у Швейцарії – перший крок до справедливого миру, що ґрунтується на Статуті ООН і принципах міжнародного права.

В України – є мирний план.

Формула миру містить 10 пунктів. На детальне обговорення установчого саміту було винесено три з них:

1. ядерна та

2. продовольча безпека, а також

3. гуманітарний аспект.

Україна не відмовляємося від інших пунктів формули.

За цими трьома пунктами вже вдалося дійти попереднього порозуміння між учасниками, тож, сподіваємось, що дійти остаточного консенсусу за ними буде найлегше. За іншими пунктами робота буде продовжена, запропонуються певні рішення та Action Plan. Це дозволить надати максимального прискорення процесу створення спільного Action Plan імплементації формули.

▫ 2. Цей саміт показав, що міжнародна підтримка України не слабшає. Вона сильна.

Зупинка агресора та його злочинів – питання не лише Україну чи "заходу", а глобальної коаліції країн світу з усіх континентів.

   До Саміту миру вдалося залучити безпрецедентне представництво учасників – 101 країну та міжнародну організацію з усіх континентів: Латинської Америки, Близького Сходу та Азії, Африки, Європи, Тихоокеанського регіону, Австралії, Північної Америки.  

Дві третини країн-учасниць представлені на найвищому рівні. Така присутність – безумовно успіх української дипломатії та особистого лідерства Президента. 

▫ 3. Часто наші пропозиції та кроки для світової дипломатії – дещо не комільфо і занадто радикальні. 

   І світ досі не розуміє, що звичайна дипломатія і ввічливі красиві обміни подяк більше не працюють у новій реальності, коли росія хоче змінити світовий порядок і заради цього готова на вбивство мільйонів громадян, дітей, жінок та мріє кинути весь європейський континент у хаос. 

Ми будемо використовувати усі можливі дипломатичні і не лише, кроки, щоб зупинити агресора.

▫ 4. Захід на третьому році повномасштабної війни все ще боїться повного програшу росії та її потенційного розпаду, як колись боялись розпаду СРСР.

Для нас ці страхи не зрозумілі, але вони є і з ними треба працювати.

   Тому на Саміті миру дуже важливо було окреслити шляхи до завершення війни і що таке повний програш росії і як він насправді стабілізує світ.

До хаосу його зсуває якраз лише авторитарна, сильна, об'єднана, агресивна росія під проводом путіна.

   А за агресією росії піде Північна Корея та інші диктатори.

▫ 5. Наступний Саміт миру, скоріше за все, буде проведено до кінця року в країні Близького Сходу. І далі підписане комюніке буде передано росії і вона буде змушена на нього реагувати. 

росія має залишилась сам на сам, у повній ізоляції.

                                                     -

   Важкий, спекотний геополітичний червень (і ще не кінець). Серйозні результати. Колосальна робота. Наш спільний перший дипломатичний крок до справедливого миру.