Свято Стрітення — це свято зустрічей

Стрітення Господнє відзначається 15 лютого, і  є  одним з найбільших свят Православної Церкви. Напередодні свята  Високопреосвященнійший Архієпископ Дніпровський і Криворізький Симеон звершив Всенічне бдіння у центральному єпархіальному храмі на честь ікони Пресвятої Богородиці «Несподівана Радість». Повідомила Дніпровська єпархія Православної Церкви України.

Він, зокрема, у своїй проповіді підкреслив, що Свято Стрітення — це свято зустрічей: зустрічі праведного Симеона з Господом, людини з Богом, Старого Завіту з Новим.

"Це свято нашої зустрічі з Господом Ісусом Христом. Людина зустрічається з Богом у молитві, в горі і хворобі, у стражданні, біля нужденного і, особливо, у Таїнстві Святого Причастя.
Нехай же нинішнє свято пришестя Христа у храм і зустріч Його в цьому храмі спонукає нас до християнського роздумів про Бога і про себе самих, про наше неминуче «нині відпускаєш …», і нехай буде для нас мирною і радісною зустріч з Христом Богом нашим, до Якого завжди повинна прагнути християнська душа. Амінь", - висловив свої побажання мирянам Архієпископ Симеон.
 

У день Стрітення Господнього у храмах, за традицією, освячуються свічки. Вважається, що у цей день вони набирають неймовірної сили. У народі їх називали «громовиці». Бо у часи грому або сильних вітрів люди їх запалювали  у своїх домівках і вірили у приборкання стихії.
Такій традиції передували давні події у Візантії .
За Святим Переданням, у VI столітті Антіохію і Константинополь спіткали страшні лиха: в Антіохії сталося декілька потужних землетрусів, а по столиці Візантії пронеслась страшна моровиця, яка щодня забирала від 5-ти до 10-ти тисяч життів. Саме на цей період припадає встановлення святкування Стрітення Господнього у всій Візантійській імперії. На думку частини богословів та істориків, саме відзначення цього свята було введено на знак подяки за визволення Візантії від цих лих.
Імовірно, що саме цей випадок і породив народне повір’я про особливу «силу» стрітенських свічок рятувати від різних небезпек, як то грім, землетрус чи якихось природніх катаклізмів. Це вірування живе і досі, і з особливою ретельністю зберігається і в нашому народі.