Трипільська - не культура, а цивілізація!

   За матеріалами робіт українського науковця, археолога, дослідника Трипільської культури, доктора історичних наук, наукового співробітника Інституту археології НАНУ та НаУКМА

МИХАЙЛА ВІДЕЙКО:

   "Шість тисяч років тому на землі, яку сьогодні називають Україною, стояли величезні поселення — міста. Коли “історія починалася в Шумері”, їхні руїни вже давно були сховані під різнотрав’ям степу між Бугом і Дніпром. Люди, яких ми називаємо трипільцями, заклали підвалини цивілізації на нашій землі. Вони одними з перших тут почали вирощувати хліб і плавити метал, збудували тисячі селищ, десятки міст. Вони прагнули вічного життя, молячись і приносячи пожертви Вищим Силам, створили дивовижні магічні орнаменти, які зачаровують нас і сьогодні”.

   Нині ця культура заслуговує на те, щоб бути описаною як важлива складова цивілізації Старої Європи".

   Дослідник високого фаху М. Відейко, маючи інформацію з численних археологічних джерел, упевнено нині стверджує: “Так, ми маємо справу з цивілізацією… археологічні джерела є лише віддзеркаленням минулих подій, причому досить фраґментарних.

    Трипільська цивілізація — всуціль хліборобська. Молочне тваринництво розвинене ще на ранньому етапі. Розведення великої рогатої худоби, яку використовували як тяглову силу (багато скульптурок бичків, модельки саней з їхніми головами про це свідчать) сприяло її економічному зростанню.

   Сіяли пшеницю плівчасту, двозернянку, спельту, голозерний ячмінь, просо, горох, сочевицю. Зернотерки стояли в кожному житлі. Збирали плоди фруктових дерев. Засівали ниву необмолоченими колосками. (Певно, так краще зберігалася внутрішня родюча сила зерна).

   Проведені аналізи дали змогу відтворити рослинний світ, що був шість тисячоліть тому.

   Тоді біля осель червоніли мальви, росли кропива, подорожник, серед пшениць синіли волошки. На берегах річок — верби, густі кущі ліщини, вільхи. У дубово-грабових гаях водилися зубри, олені, ведмеді, кабани, вовки, лисиці, зайці.

   Високого рівня культура ковальських операцій обробки міді зумовила серійне виготовлення зброї, знарядь праці, рибальства, різних прикрас. Добування кремнію на вироблення сокир, ножів. Однак головне ремесло — гончарство як окрема галузь.   

   Зналися трипільці на рецептах глиняних мас. Вражають масштаби виробництва гончарської продукції. На середньому етапі трипільське суспільство застосувало гончарний круг. Це дозволяло виготовляти посуд різних об’ємів у великій кількості.

Археологи вирізнили 17 типів посуду різного призначення — кухонний, господарський, ритуальний і виявили в житлах близько 300 посудин для побутових потреб. Умільці володіли секретами високоякісного випалювання посуду у двоярусних горнах. Існували гончарні центри. Відомі спеціальні майстерні у трипільських селищах Уланівка, Шкарівка, Веселий Кут (Черкащина), Кліщів, Тростянець (Поділля). Велика кількість деревини давала змогу виготовляти ткацькі, кушнірські верстати, хатнє начиння — столи, стільці, крісла, а також руків’я до мотик, сокир, ножів, скребачок. У пошані було різьблення по дереву, дерев’яна скульптура.

   Для будівництва своїх осель трипільці зрубували дерева кам’яними й мідними сокирами. Будинки мали каркасно-стовпову конструкцію. Стіни робили з дерева або виплітали з лози, а потім обмазували глиною, додаючи до неї полову. Археологи виявили (К. Зіньківський) у житлах трипільців кілька поверхів. На перекриття між ними використовували дерево, обмазуючи його глиною. Перший поверх був господарський, а другий — житловий. Традиційно підлогу й стіни фарбували у червоний та білий кольори і розписували складним геометричним орнаментом.   

   Відповідно вхід у житла чи поріг також орнаментували, що слугувало їм оберегами від проникання ворожих сил. Кімнати опалювалися відкритими вогнищами та печами, як це робили багато віків українці Полісся.

   Задивлені у високе зоряне небо, трипільці-мислителі на пошану йому зводили храми. Стіни, стелю, підлогу розписували червоних кольорів орнаментами, що мали символи кола, трикутників, зміїв. Фасади храмів вивершувалися символічними зображеннями рогів биків (священної істоти мешканців лісостепу), які водночас нагадували й кінці місяця-молодика.

   Найбільші трипільські міста існували понад шість тисяч років тому, і в них було 10000—15000 мешканців. Щільно забудовані житла слугували потужними укріпленнями від нападів.

Духовна діяльність трипільців спрямовувалася передусім на підсилення існуючого Світового ладу і протистояння Хаосові. В цій неперервній діяльності визначальним було підтримання могутньої потуги безсмертної людської душі, якій заповідалося зрівнятися з Богом. У сюжетах трипільських орнаментів, розміщених у середньому ярусі, який уособлює Верхнє Небо, вималювано рух сонця, фази місяця, зорі, а поміж них у напівовалах — образ людини з космологічними ознаками. За поняттями наших прапращурів — оріїв, людина є складовою одвічних космічних процесів як носій Божественної Дії.

   Творці трипільських орнаментів передавали прийдешнім поколінням знання про Світобуття, які вони успадкували від попередніх епох. Образна мова доби неоліту через тисячу років функціонує в розписах трипільців, а від них — у пізніших культурах. В орнаментиці вони не допускали випадковостей чи довільних фантазувань.

   Схеми розпису посудин у плані утворюють великі знаки хреста, трикветра або Свастики (сварги).

    Який же внесок Трипільської цивілізації у спадщину багатотисячолітньої історії людства? Це закладення основ закону РОЗВИТКУ І ПРОЦВІТАННЯ В ГАРМОНІЇ.

Це створення господарських систем, на базі яких існували суспільства й народи пізніших часів — до історичних українців включно.

   Це здобутки матеріальної культури: типи жител, знарядь праці, технології металообробки, гончарства, житлобудування.

   А найвагоміший — багатий світогляд, пов’язаний із продуктивними формами господарювання, хліборобською міфологією та обрядовістю.

Таких надбань трипільці досягли, маючи виняткову мудрість і хист використовувати природні ресурси. І переконливо довели, що цивілізацію можна побудувати цілковито власними силами.

   Чому зникла унікальна цивілізація? Дослідник наголошує на обмеженості знань і можливостей її носіїв, щоб перебороти суспільно-економічну кризу в другій половині IV тис. до н. е.

   А яка ж доля носіїв Трипільської культури?

   Найпомітніші ознаки, власне, основи свого 2700-літнього способу життя, світосприйняття, образного мислення давні хлібороби-трипільці залишили у духовній культурі українців (звичаях, обрядах, народному мистецтві), у забудові осель із використанням природних матеріалів, у хліборобстві."

   Як ствержує Михайло Відейко, який 35 років вивчав Трипільську цивілізацію: "Не дивлячись на тисячі років, які розділяють нас з трипільцями, сьогодні, після аналізів і дослідів вчених, ми можемо сказати, що в Україні 55% населення щодо материнської лінії ведуть свої коріння від трипільців"!