У Китайгороді буде вулиця Михайла Костенка, воїна-героя ЗСУ

      Так вирішив сход жителів вулиці Суворова села Китайгород, який відбувся 4 лютого. Події передували дії ініціативної групи за увічнення світлої пам’яті полеглого воїна, електрика табору відпочинку Кам'янського Індустіального університету М. Костенка, перенесення розгляду питання сесією Китайгородської сільради 24 листопада. Прикметно, що противників позбавлення рашистського символу в назві вулиці не знайшлося. Лишень більшість жителів вимагала негайного перейменування, а дехто пропонував діждатися мирних часів.

    Та четвертого лютого стало зрозуміти, що вичікувати не доведеться. Позитивний тон обговоренню задала пенсіонерка Наталя Зубенко, проникливими словами:

 - Ми всі добре пам’ятаємо Михайла Костенка, усі свої 52 роки він прожив на нашій вулиці. Він був надзвичайно доброю людиною, готовий завжди прийти на допомогу сусідам. Завжди усміхався людям, і коли йшов вулицею, то наче сонце сходило над нею… До всіх заговорить, і для старого, і для малого знайде своє, окреме слово. Звістка про його загибель викликала невимовний жаль у наших серцях, і перейменування вулиці – це наш святий обов’язок для увічнення його військового подвигу. Наша вулиця осиротіла без нього. Тут зараз присутні мама Героя, Віра Трохимівна, дружина Людмила Іванівна і син Дмитро Михайович, нам тяжко чекати, коли сільрада нарешті проголосує за перейменування, а їм? Чому з листопада досі не знайшли часу на це?

У відповіді китайгородський сільський голова Сергій Турський, який вів збори, пояснив:

- Із перейменуванням затягли, бо був кінець року, чимало роботи. В Україні досі немає закону про дерусифікацію, а нам треба при перейменуванні мати підставу для цього. Я теж за, щоб ваша вулиця носила ім’я Михайла Костенка, але пропоную відкласти це питання до скасування воєнного стану. Бо до мене після війни можуть прийти прокурори і запитати – чому ви це зробили до виходу закону?

      Щоправда, яких саме прокурорів він боїться, голова не уточнив. Але явно не українських. Бо ті й досі не прийшли і не запитали - а як виник у Китайгороді замість обіцяної владою турбази найбільший в Україні, за даними «СтопКору», 55-гектарний незаконний піщаний кар’єр? А чому з нього добули вже сотні тисяч тонн піску на «президентську» дорогу, але і до громади, і до держави за корисні копалини ніхто й гадки не має платити? Вже й громадськість в соцмережах б’є на сполох – у Китайгороді стрімко падає рівень підземних вод, бо до виритого котловану, який став ще й небезпечним техногенним об’єктом, збігають води усіх горизонтів! А хвацькі дорожники ще й викачали десятки тисяч кубів питної води жителів на полив дороги…

      Втім, на сході про це мова не йшла. Навзаєм присутні запитали – а на якій підставі всі вулиці в Дніпрі, назви яких є московитськими топонімами, уже перейменовані? На основі чого і пам’ятник Суворову в Одесі демонтували? Можливо тому, що біля нього падають московські снаряди, як у Дніпрі - ракети на будинки з мирними людьми? Крапку в дискусії поставив емоційний виступ пенсіонерки Зінаїди Данильченко:

 - Скажу від імені покоління, якому за вісімдесят і яке пам’ятає ще ту війну. І жахливо, і боляче, що і наш Михайло Костенко, і тисячі славних українських синів загинули від навали цієї дикої орди… Його життя, яке він віддав за вільну Україну, залишиться в нашій пам’яті. Для перейменування вулиці ми не повинні брати гріх на душу і чекати, коли закінчаться бої. Михайло не повинен стояти в черзі і чогось ждати. У кожного з нас в душі є свій закон. Ось – люди, оце і є закон. Найбільше хочу, аби закінчилася війна і всі воїни повернулися живими додому, і щоб була гідно вшанована пам’ять полеглих.

      Проведене голосування показало, що із тридцяти восьми присутніх на зборах переважна більшість за негайне перейменування, і лише п’ять за пізніший термін. Відтак С. Турський запевнив, що найближча сесія сільради розгляне рішення сходу жителів вулиці. Ще виборці доручили голові підготувати фото і біографії Воїнів Світла, жителів Китайгорода, які загинули на війні із терористичною ерефією – Олександра Миргородського, Федора Сідака, Михайла Джуня і Михайла Костенка – і встановити їх у школах та вестибюлі сільради.