У па-раші все «велике», як і пшик від наступів в Україні, - Тарас Чорновіл
За матеріалами інтернет-видань
06.02.2023
669
Нове зведення Генштабу про втрати ворога. Дані орієнтовні, часто занижені, частково можуть відображати дорозвідувану й перевірену утилізацію за попередні дні, але загалом вони багато про що говорять. Триває найвища інтенсивність боїв від часу вторгнення 24 лютого. І втрати ворога більші, ніж під час минулого "великого наступу путіна" - так-так, саме такою назвою тоді також охрестили плани й дії агресора при наступі в травні-червні.
Згадаймо ту ситуацію. У середині квітня точнісінько так само, як і зараз, пішли чутки, що готується великий наступ. Також була визначена дата повного захоплення Луганської та Донецької областей - до 9 травня, яку разів із 10 переносили, а повністю перестали її експлуатувати лише, коли ворогу вдалося захопити Лисичанськ. Але в інформаційному полі та на фронті тоді все було дуже схоже на ситуацію сьогодні. Нам щодня наганяли інформацію про страшний наступ із колосальною армією та проривом аж до центру України - згадайте от стрілочки з Ізюма на Барвінкове й далі аж на Дніпро й Запоріжжя.
Я тоді ще пробував збити цей ажіотаж: гляньте, скільки атак ідуть щодня. Це ж і є той самий наступ, якого ви очікуєте, як якогось апокаліпсису, адже він уже йде. А в пуйла уже не ті резерви. Він може ще посилити тиск кількісно, але вже не якісно... От лише тоді влада дуже важко прощалася із ідеєю переговорів та виконання ультиматуму путіна, тому емоцій нагнітали дуже багато.
Чим закінчилося? У нас ще не було нової артилерії, а стара вичерпувалася й перевага була на боці ворога. Тому вони продавили в Луганській області, але так і не захопили її повністю, а на всіх інших фронтах не просунулися взагалі. Ворог узяв Кремінну, Рубіжне й мав потенціал зайняти повністю Сіверськодонецьк, але через ріку до Лисичанська вже б не пройшов. Тільки тоді сталася абсолютно дика річ за участі комісарші Безуглої, Буданова, його ГУРу й кинутого на загибель Іноземного Легіону, який мусили рятувати ЗСУ й ми втратили перевагу та Лисичанськ - таку авантюру готували тоді під візит Зеленського в Бахмут, чим обвалили наш фронт. Недавно в Соледарі сталося щось дуже схоже, але вже за участі слухняного Сирського.
Що маємо зараз? Зростання нашого збройного потенціалу та явні ознаки снарядного голоду в ерефії, зміна пропорцій у силах та підготованості обох армій і багато подібного. Так само маємо зараз десятки штурмів на день на кількох ділянках, як і тоді. Усе абсолютно так само, лише ситуація тоді була цілковито проти нас, а зараз уже більш збалансована (це ще танкові бригади не прибули). Зараз ми переживаємо якраз середину тодішнього "великого наступу", коли сам наступ уже йшов, але ще не кинули тисячі додаткових смертників. Усе йде за аналогією, тому до кінця лютого можемо очікувати зростання кількості атак та масованості жуковського "закидування трупами". Але не буде вже у ворога колишнього артилерійського вогняного валу. А в нас дещо із сюрпризів знайдеться.
Як наслідок, ворог ціною страшних втрат зможе продавити нашу оборону на окремих вузьких ділянках - до цього слід бути морально готовими й не здіймати панічні настрої, навіть, якщо це виявиться Бахмут. Буде дуже важко, хоча й доволі локально. А потім у ворога настане таке саме виснаження, а в нас очікується прибуття нових, підготовлених у Європі бригад, у тому числі танкових. А та інтенсивність боїв, яка йде зараз, дає сподівання, що ми десь дуже близько до перелому. На нього є особливі сподівання, але поки краще не загадувати.
Тарас Чорновіл, політолог-міжнародник, сторінка ФБ.
Поділитися текстом в мережах:
Репости вітаються !
>>> Підписуйтесь на нашу Фейсбук-сторінку >>> Читайте нас в Instagram >>> Підбірка новин сайту в GoogleNews >>> Статті з газети Фермер Придніпров'я
Новини ОТГ