Україна має стати фермерським Клондайком

   Україна з давніх часів була середмістям Європи. Великим історичним перехрестям були дві магістралі цивілізації: шляхи "Із варяг у греки" та "Шовковий шлях".

   Через унікальне геополітичне розташування українці мали велику кількість конфліктів та війн. Власне, і зараз маємо велику битву з оскаженілим північним сусідом, саме на нашу долю випало покінчити з цим вселенским злом.

   Та головний наш обов’язок після перемоги – якомога старанніше та глибше модернізувати Україну задля її відновлення для нас, наших дітей та прийдешніх поколінь. Одне з важливих завдань – відновлення ресурсної бази відтворення сільгоспвиробництва та його модернізації до рівня не нижче передових країн світу.

  Однією з платформ залучення або створення власних технологій у сільському господарстві має стати сучасний підхід у фермерстві. Таких прикладів у світі багато. Ми бачимо, що такі країни є ефективними виробниками аграрної продукції.

   Так, інтенсифікація сільськогосподарського виробництва в Китаї зробила цю країну могутнім постачальником фруктів, овочів та готової харчової продукції. Китай зумів не тільки нагодувати майже 1,5 млрд людей, а й стати потужним експортером сільгосппродукції для інших країн. Від Китаю не відстають ні Індія, ні В’єтнам.

   Деякі види продукції на світові ринки постачає й Україна. Попри війну та блокаду портів, у 2022 році на десятки відсотків збільшилося відвантаження зерна і зернобобових культур. На 39% зріс експорт молочної продукції (сирів – на 30,4%).

Знаючи, що тільки 15 підприємств молочної промисловості вийшли на зарубіжні ринки, ми розуміємо, що українське сільгоспвиробництво – це неоране поле.

   Чому ж тоді ми такі бідні? Для відповіді на це питання подивімося на Польщу, що стала для мільйонів українців другою домівкою. Основною "видобувною" силою аграрного підприємництва в Польщі є мікропідприємства із земельним банком 5-7 га.

   Треба розуміти, що в поляків було відсутнє закріпачення – колективізація, яка змінила не тільки землеустрій в Україні, право власності на землю та засоби сільгоспвиробництва, а й самий уклад існування людей на землі.

   Селяни в Польщі не об’єднувалися в колгоспи та радгоспи. Вони вільно працювали на власних землях і на власний розсуд вели і ведуть господарство. Основний валовий продукт виробляють господарства з розміром землі 1-3 га!

   З 1 травня 2004 року Польща стала членом Євросоюзу. За ці майже 20 років держава-імпортер перетворилася на потужний агровиробничий кластер Європи. Рентабельність польського сільського господарства становить 40-50%. Кожен гектар у середньому забезпечує прибуток 750-1000 євро. При цьому субсидії ЄС з розрахунку на гектар десять років тому становили близько 250 євро.

   Ще один приклад – Ізраїль. Ця країна з населенням 9,5 млн і невеликим обсягом природних родючих земель на 95% забезпечує власні потреби в аграрній продукції. Одне невелике фермерське господарство годує 98 своїх співгромадян.

   В Ізраїлі найвищі надої молока на корову у світі – у середньому 12,5 тонни на рік. Насиченість найсучаснішою технікою в сільськогосподарському виробництві та переробці забезпечує держава, субсидуючи до 40% вартості виробництва.

   Оскільки понад половину сільськогосподарських земель в Ізраїлі зрошувані, вода стала питанням національної безпеки. При цьому країна постачає в Європу понад півтора десятка кошерних виробів із ставкової риби (короп, щука).

   Чому ж Україна завдяки своєму географічному положенню, ґрунтовим та біологічним властивостям не спромоглася стати європейською годівницею?

   Держава багато років зневажливо ставилася до створення та підтримки малих господарств у сфері сільськогосподарського виробництва. Навпаки – усі організаційні, законодавчі, фінансові ресурси Україна спрямовувала на "стимулювання" бізнесу крупних господарських комплексів.

   Справа дійшла до того, що щорічно орієнтовно 3 млн українців змушені працювати за кордоном, в основному – у сільськогосподарському виробництві!

   Проаналізувавши ситуацію, ми з колегами розробили дієвий механізм становлення фермерства в Україні на рівні третього тисячоліття. З нього випливає простий висновок: саме малі фермерські господарства сімейного типу і трохи більші, із залученням кількох працівників, мають стати основним напрямком розвитку сільськогосподарського виробництва в Україні. Але це тільки на перший погляд.

   У результаті тривалих аналітичних досліджень виник задум створити унікальну платформу "Ферма 3000", яка, враховуючи поточну ситуацію та фінансові спроможності, зможе надати кожному кандидату у власники фермерського господарства кілька варіантів таких господарств "під ключ".

   Основними напрямками фермерських господарств будуть рослинництво, велика рогата худоба, свинарство, вівчарство, козине господарство, бджолярство, птахоферма, аквакультура. Це початковий перелік напрямів. У процесі узгодження позицій профільних інститутів можна буде розробити критерії і спроєктувати параметри фермерських господарств різної направленості та продуктивності.

Ключовими перевагами платформи є такі базові засади.

• Ферма є самодостатнім виробничим підприємством, що включає повний комплект оптимальної виробничої та інженерної інфраструктури, включаючи житлову й рекреаційну зони.
• Інженерні комунікації, інженерне і технологічне оснащення будуть розроблені та впроваджені у вигляді замінних модулів і відповідатимуть сучасним світовим стандартам.
• Усі житлові й виробничі потужності будуть оснащені системами "Розумний дім", а самі вони – об’єднані в цілісну систему управління.
• Підбір рослин, тварин та птахів для розведення буде базуватися на світовому досвіді та з урахуванням місцевих умов.
• Ферми будуть мати кілька класів виробничої потужності.
• Фермерські господарства за концепцією платформи матитуть такі централізовані сфери обслуговування.
   

1. Кредитування та інші фінансові послуги.
2. Технічна, технологічна та особиста безпека і страхування.
3. Сервісне обслуговування виробництва.
4. Інженерний та архітектурно-будівельний супровід.
5. Агрономія та ветеринарія.
6. Бухгалтерський та правовий супровід.
7. Кооперовані збирання, зберігання та переробка продукції.
8. Сервісне обслуговування потреб фермера.
9. Фермерські житлові будинки та допоміжні споруди будуть мати кілька об’ємно-планувальних та ландшафтних рішень з урахуванням особистих потреб та побажань власника.

   Такою є концепція платформи "Ферма 3000". Таким чином, уперше в світовій практиці виникає можливість запровадження не фрагментарного, а системного бачення сучасного сільгоспвиробництва в масштабах країни.

   Ця розробка важлива не тільки для України, а й для інших країн, які не можуть прогодувати власне населення. Пропонована модель розвитку продуктивних сил має знайти значущу підтримку міжнародних організацій та ділових кіл. Держава і звичайні українці від впровадження платформи матимуть такі здобутки.

• Не тільки відновлення сільських населених пунктів, а й сучасна модернізація сільськогосподарського виробництва в Україні.
• Залучення у висококласне сільськогосподарське виробництво кваліфікованих та мотивованих кадрів.
• Адресна та кваліфікована фінансова підтримка від світового співтовариства в розробці, створенні та впровадженні в регіонах України сучасного сільськогосподарського кластера в середмісті Європи з морським узбережжям довжиною 1 355 км, що може слугувати відправними шляхами для багатьох країн світу.

   До проєктування та комплектації фермерських господарств будуть залучені цільові міжнародні фінанси, які зараз переважно розподіляються безсистемно.

   До створення платформи "Ферма 3000" як консультанти будуть залучені фахівці з міжнародних фінансів та страхової діяльності. Також до створення проєктів мають бути залучені зарубіжні компанії, що стануть переможцями в конкурсах на постачання техніки і технологій – найкращих сучасних взірців.

   Можливо, все наведене виглядає трохи зухвало і звучить як уривок з фантастичного оповідання, але це реальний проєкт з чітким розумінням того, що платформа "Ферма 3000" – це унікальна можливість не реанімувати, а глибоко модернізувати українське сільське господарство з урахуванням світових реалій.

   "Європейська правда".