Українці не мали народного свята, яке б відзначалось уночі з жовтня на листопад
За матеріалами інтернет-видань
31.10.2024
41
Український письменник із Запоріжжя Дмитро Воронський спростовує твердження, що для давніх українців ніч з 31 жовтня на 1 листопада була особливою, Велесовою чи Ніччю дідів.
Він зауважує, що жодне з історичних джерел з козацької епохи 16-18 ст. не лишило нам свідчень, що давні українці взагалі щось святкували у ніч з 31 жовтня на 1 листопада. Так само етнографічні джерела, та різноманітні письмові джерела, 19 століття та першої половини 20 століття.
На думку письменника, святкувати в Україні західноєвропейське свято Гелловін, дуже популярне у США, почали лише в кінці 20 століття, через сильний вплив північноамериканської культури, в кінематографі США.
Поступово, в середовищі неоязичників, з пострадянського простору почали вигадуватися фантазії про давні корені цього свята серед слов’ян. Найяскравіший приклад про вигадане псевдонародне свято - це так звана «Велесова Ніч». Вигадав це свято російський неоязичник Ілля Черкасов (псевдонім «волхв Велеслав») у 2003 році, вирішивши тупо скопіпастити його з Гелловіну.
"Повторюся, що це свято не має жодних коренів в українському народі про нього не згадує жодна історична пісня чи дума 16-18 століття про нього, будь-яка інформація про це свято також відсутня в етнографічних дослідженнях традицій українського народу у 19-20 століттях. Навіть частина неоязичників-рідновірів погоджується з цим, наприклад, Галина Лозко на сайті Об'єднання рідновірів України розвінчувала уявлення про поєднання вшанувань Велеса з Геловіном/Саванем: «Стверджую категорично: ніякої „Велесової ночі“ у наших Предків не було! Її не засвідчено ні в фольклорі, ні в етнографічних джерелах, — навіть якихось натяків на це нема", - пояснює вигадку Дмитро Воронський.
На жаль, серед українців є багато довірливих людей, що не критично сприймають інформацію і досить легко піддаються на різного роду маніпуляції й можуть повірити майже у будь-що.
Щодо іншого вигаданого свята «Ночі дідів», яка нібито святкувалася українцями у ніч з 31 на 1 листопада, то тут має місце спроба перенести існуючий поминальний обряд українського народу, що мав назву «Діди» або «Батьківська субота» без приставки «ніч» на конкретну дату, коли святкується Гелловін, та надати йому не властивих українському обряду британсько-американських рис.
«Дідами» називався день (у жодному разі не ніч), коли відбувався обряд, коли душі небіжчиків ушановували. У найархаїчнішій формі обряд зберігся в білоруській та українській культурах, однак в українській культурі цей день навіть не вважався святом, а радше скорботним обрядом поминання померлих батьків.Обряди поминання «діди» проводяться кілька разів на рік, для кожного обряду встановлений проміжок часу в 10 — 14 днів, протягом якого його варто провести. Але при цьому обряд завжди проводиться в суботу, без жодної прив’язки до конкретної дати. Зазвичай, у дні «дідів» люди йдуть до могил рідних, щоб вшанувати їх пам'ять. Подається поминальна їжа, яка повинна бути гарячою (для того, щоб духи могли вдихати пару, що підіймається від їжі, приготованої на їх честь). Крім того, на столі кладуть більше ложок — для предків", - розвінчує міф літератор.
Він зазначає, що особливо шанований обряд «діди» проводиться в суботу, напередодні 26 жовтня (за григоріанським та новоюліанським календарями або (8 листопада за юліанським). Тоді пекли млинці, ходили на могили рідних, перший млинець із медом ділили між усіма членами родини. У цей день «діди» приходили до своїх родин на поминальні обіди, а тому промовляли до них: «Пом'яни, Боже, чесних батьків». Обряд проводили пізніше після полудня або надвечір, однак обряд діди ніколи не проводився уночі, хіба що трохи їжі могли залишати померлим родичам на ніч.
Отже, можна стверджувати, що ані запорозькі козаки в 16-18 століттях, ані українці у 16-му – середині 20 століття зовсім не святкували Гелловіну, яке є геть чужорідним святом для традиційної української культури, так само як псевдонародні свята «Велесова ніч» та «Ніч дідів», які нібито святкуються з 31 жовтня на 1 листопада. Для тих, хто хоче вшанувати своїх померлих близьких за поминальним обрядом «діди» може зробити це у суботу 2 листопада за юліанським церковним календарем, бо за новоюліанським та григоріанським календарями цей обряд «діди» проводили 26 жовтня.
Дмитро Воронський надає коротку історичну довідку про Хелловін, або Гелловін (англ. Halloween скорочено від «All Hallows' Eve») .
У ХІХ ст. поширилась думка про язичницькі корені цього свята, зокрема про походження його від кельтського Саваня, однак останні дослідження доводять його католицькі корені.
Найгучніше відзначається у США, Канаді, Ірландії та Великій Британії. Хоч у цих країнах Хелловін не є державним святом, та за популярністю поступається лише Різдву.
Під час святкування Хелловіну відбувається традиційне випрошування цукерок дітьми, відвідування тематичних костюмованих вечірок, прикрашання оселі та будівель, вирізання ліхтаря з гарбуза, цукрування яблук, розведення вогнищ, виловлювання яблук з відра, розігрування, розповідання моторошних оповідок, перегляд фільмів жахів тощо.
Символом свята є ліхтар з гарбуза у вигляді людської голови (Ліхтар Джека)
Взагалі, сама назва Хелловін, або Гелловін досить пізня вона вперше назва Хелловіну (Halloween) згадується у 1745 році. Слово походить від англійського Hallowe'en — скорочення виразу All Hallow's Eve — Вечір усіх святих, яке своєю чергою розшифровується як All Hallowed Souls Eve — дослівно: Вечір усіх святих душ.
На зламі епох Античності та Середньовіччя 13 травня католицька церква відзначала свято Всіх святих (православні відзначають це свято в першу неділю після Зіслання Святого Духа). Однак у VIII ст. папа Григорій ІІІ освятив у Римі каплицю в базиліці св. Петра на честь Всіх Святих саме 1 листопада, і переніс на день освячення цієї каплиці також святкування цього свята в Римі. У наступному, IX столітті, папа Григорій IV постановив, що 1-е листопада буде днем Всіх Святих у цілій Церкві. У цій традиції свято потрапило й до Ірландії, а не навпаки, попри поширену думку, що воно нібито трансформувалося з передхристиянського язичницького шабашу. А день перед празником, як і перед кожним великим святом, проводилося передпразденство (вігілія, навечір'я). Звідси назва «All Hallows Even», «Вечір усіх святих», скорочено «Hallowe'en». Натомість під кінець Х століття, у Франції, під впливом Клюнійського абатства, 2 листопада починають відзначати День Всіх Померлих вірних. З Франції цей день помину померлих поширився по всьому католицькому світу.
Савань або самайн (Samhain — кельтське свято завершення сільськогосподарських робіт — повернення стад тварин з літніх пасовиськ та завершення збирання урожаю. Вважався завершенням річного циклу і початком нового. Тривало свято сім діб — три до початку Саваня, три після Саваня та сам день Саваня. Після прийняття кельтами християнства день Саваня збігся з Днем Всіх Святих, але сама традиція святкування була частково втрачена, частково трансформована. Найдовше Савань зберіглася в Ірландії де відмічалось одночасно як День поповнення стад худоби, День урожаю, Новий рік і День вшанування предків.
(До речі, свято врожаю, або свято завершення жнив традиційно в Україні відзначають в останню неділю серпня. Наші українські пращури ніколи не відзначали свято врожаю в останній день жовтня).
Оскільки 1 листопада церква молиться до святих у небі, 2 листопада поминає душі в чистилищі, то в середовищі деяких ірландських селян почалися роздуми над ситуацією «нещасних грішників» ще в одному «місці» — у пеклі. Прокляті, на думку простих ірландських католиків, мають бути ще більш нещасними, якщо тут на землі про них геть забули. Тому зародився звичай стукати в каструлі та сковорідки напередодні «Всіх Святих», тобто на «Hallowe'en», щоб прокляті в пеклі знали: про них теж пам'ятають! Таким чином, в Ірландії з'явився «День Всіх Померлих» — 31 жовтня, а не лише «померлих вірних», який відмічали 2 листопада. До церковного календаря цей день, звичайно, не потрапив.
Уперше перевдягання і театралізовані виступи саме 31 жовтня зустрічаються у XVIII столітті в англійських колоніях Північної Америки, де французькі та ірландські католики споріднювалися у шлюбах та поєднували свої традиції. Таким чином, гібрид ірландського акцентування на пеклі в поєднанні з французьким маскарадом створив досить специфічне та колоритне свято.
В Америці досить швидко перевдягання на Хелловін перестало бути ціллю, а стало засобом назбирати побільше солодощів від сусідів. У цьому брали участь зазвичай діти, які ходили по домівках, стукали до дверей і говорили: «Trick or treat», «Відкупись, або зачарую» (дослівно: «зроблю фокус або пригощай»), тобто «погрожуючи» наробити всіляких «магічних неприємностей» мешканцям дому, якщо ті не дадуть чогось «хелловінським колядникам». Цей досить дивний звичай, ніяк не пов'язаний з «днем померлих», став своєрідним американським додатком до Хелловіну. Походив він з Англії, де з настанням англіканства в XVI столітті, почалися переслідування католиків. На початку XVII століття сталася змова деяких католиків і запланували вбити короля Якова І та весь Парламент вибухом. Проте порох у Парламенті виявили, а організатора, Гая Фокса, знайшли і повісили 5 листопада 1605 року. Цей день, «День Гая Фокса» (Guy Fawkes’ Day), став народним святом в Англії і залишився ним дотепер. Тоді підпиті гуляки в масках ходили вже в глуху ніч проти 5 листопада по домах католиків і просили пива чи солодощів для продовження святкування. При цьому часто виговорювали «Trick or treat», «пригощай або буде фокус». Традиція святкувати цей день переїхала до Америки разом з англійськими переселенцями. Та після Американської революції в другій половині XVIII століття вона була занехаяна, разом з іншими англійськими національними святами. Проте ходіння по домівках з промовлянням «trick or treat» стало вже досить популярним і його перенесли на іншу ніч, а саме на католицький франко-ірландський «Hallowe'en» 31 жовтня. Таким чином до католиків долучилися теж протестанти і свято Хелловін стало загальнонаціональним в США.
Одягання в карнавальні костюми — порівняно недавній елемент свята. Вперше як повноцінний звичай воно зафіксовано на початку XX століття та сходить до американських традицій костюмованих вечірок. Вперше носіння маскарадних костюмів на Хелловін зареєстровано в 1895 в Шотландії, коли діти в масках ходили по домівках та отримували цукерки, тістечка, фрукти та гроші. Немає жодної згадки про подібні традиції в США, Ірландії або Англії до 1900 року. В Шотландії дітей, які, одягнувшись у карнавальні костюми, зображують різних монстрів або інших персонажів, ходять від будинку до будинку та випрошують солодощі, називають guisers, а сам звичай — Guising («гайзінг», від англ. guise — носіння маски, наряду, жартівливе перевдягання).
Самі костюми на Хелловін значно еволюціювали за минуле століття. Спочатку костюми були образами потворних схудлих людей. Це виглядало далеко не святково та достатньо лякаюче. Але вже до початку 2000-х років костюми все більше набували яскравих образів і саме свято перетворилося на карнавальне шоу.
На світлині кадр з мультфільму «Як козаки на весілля гуляли» 1984 року.
Поділитися текстом в мережах:
Репости вітаються !
>>> Підписуйтесь на нашу Фейсбук-сторінку >>> Читайте нас в Instagram >>> Підбірка новин сайту в GoogleNews >>> Статті з газети Фермер Придніпров'я
Новини ОТГ