УКРАЇНЦІВ НЕ ЗДОЛАТИ, - Леся Степовичка
За матеріалами інтернет-видань
04.06.2023
488
Як одна мить проминула моя творча позавчорашня зустріч у Дніпрівському Музеї спротиву Голодомору з краєзнавцями і педагогами, колекціонерами і мандрівниками. Читала "Свято солодкої лободи", історію, написану за мотивами трагедії моєї родини, і в якийсь момент, коли сльози здушили горло, передала книжку для читання Олександру Сухомлину, завідувачу закладу, історику, залюбленому у свою справу. Я також прочитала свої поетичні твори "Баладу про Петриківську скриню", "Голоси загиблих під час Голодомору" і "Реквієм за Джеймсом Мейсом". Слухачі сприйняли тексти на одному диханні. Ми переглянули на екрані світлини дійових осіб, які стали прототипами оповідання.
В Україні загинули від штучного голоду, геноциду, розв'язаного тоталітарним режимом срср у 1920, 1930 та 1940-х роках, мільйони душ. Вічна їм пам'ять! Із тих, замучених голодом наших дідів-бабів, проросли їхні діти, які народили нас. І ми проросли крізь голодомори і вижили!!!
Я розповіла історію трьох моновистав, поставлених режисером, Заслуженим діячем мистецтв України, Анатолієм Канцедайлом у Дніпропетровському державному Національному музично-драматичному театрі ім. Т. Шевченка, у Мукачівському драматичному театрі (артистка Сірануш Матл) та в Будинку культури міста Мєлєц (Польща). Ми переглянули на екрані фото моновистав, які грала артистка Вероніка Голованьова на різних локаціях Дніпра - в НТУ "Дніпровська політехніка" - Dnipro University of Technology, в лікарнях і школах, а також поза межами міста, в області, зокрема, в селах Петриківка та Могилів, де, власне, відбувалися описані події.
Пані Ольга Вагонова принесла свіжий і смачний пшеничний та житній хліб, який ми поклали на розстелений вишитий музейний рушник. Присутні з цікавістю гортали сторінки видань, присвячені темі Голодомору в Україні - "І поліг наш народ, наче скошене жито" (упорядники Александр Ратнер, Леся Степовичка, Микола Чабан, художник Sergiy Aliev-Kovyka, - Дніпро: АРТПРЕС, 2008), "Зачарований світ" (Леся Степовичка, вид-во "Ліра", 2018) та "У вічному часі": Рубанівське, 2015). Ми запалили лампадку і пом'янули жертв Голодомору шматком хліба і хвилиною мовчання. Вітання присутнім передали із Угорщини режисер пан Анатолій Канцедайло, зі Стамбула - артистка Вероніка Голованьова та екс-адміністратор театру ім. Т. Шевченка Татьяна Сторожук, організатор вистави - із Мєлєца.
(Польща).
Приємно, що серед нас були переселенці з Донбасу, які володіють чи намагаються оволодіти українською мовою, і які органічно вписалися в наше товариство. Дякую усім присутнім за чудове духовне спілкування, за дружню атмосферу, за висвітлення цієї знакової події, перед Поминальною суботою 3 червня, у соцмережах. До нових зустрічей, дорогі друзі! (Дякую за фото Павлу Маменку).
Леся Степовичка, письменниця, сторінка ФБ.
Поділитися текстом в мережах:
Репости вітаються !
>>> Підписуйтесь на нашу Фейсбук-сторінку >>> Читайте нас в Instagram >>> Підбірка новин сайту в GoogleNews >>> Статті з газети Фермер Придніпров'я
Новини ОТГ