Вірш «Я ЄСТЬ НАРОД» Тичини громить рашистів як «бавовна»
Григорій Давиденко
26.10.2022
389
Відома січеславська поетеся і письменниця Леся Степовичка в рубриці "Павло Тичина повертається" опублікувала в ФБ справжній, без правок кремлівської цензури, вірш Павла Григоровича " Я ЄСТЬ НАРОД". А опісля наголосила на важливості читання справжнього Тичини. Він дуже добре допомагає сьогодні змітати оту недометену століття тому, через власну незгоду, московсько-фашистську нечисть з нашої рідної землі.
Я ЄСТЬ НАРОД
Я єсть народ, якого Правди сила
ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! —
а сила знову розцвіла.
Щоб жить — ні в кого права не питаюсь.
Щоб жить — я всі кайдани розірву.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.
Московіє! Мене ти пожирала,
як вішала моїх дочок, синів
і як залізо, хліб та вугіль крала…
О, як твій дух осатанів!
Ти думала — тобою весь з'їдаюсь? —
та, подавившись, падаєш в траву…
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.
Я єсть народ, якого Правди сила
ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! —
а сила знову розцвіла.
Сини мої, незламні українці,
я буду вас за подвиг прославлять,—
ідіть батькам на допомогу й жінці,
дітей з ярма спішіте визволять!
На слобожанських нивах, на подільських,
на Чорнім морі — я прошу, молю! —
вбивайте ворогів, злодюг кремлівських,
вбивайте без жалю!
Нехай ще в ранах я — я не стидаюсь,
гляджу їх, мов пшеницю ярову.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.
Повстань! І з ран — нове життя заколоситься,
що з нього світ весь буде подивлять,
яка земля! яке зерно! росиця! —
Ну як не сіять? Як відсіч ворогу не дать!
І я сіяю, крильми розгортаюсь,
своїх орлів скликаю, кличу, зву…
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.
Ще буде: неба чистої блакиті,
добробут в нас підніметься, як ртуть,
заблискотять косарки в житі,
заводи загудуть…
І я життям багатим розсвітаюсь,
пущу над сонцем хмарку, як брову…
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.
Я єсть народ, якого Правди сила
ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! —
а сила знову розцвіла.
Кремлівська гидь, тремти! Я розвертаюсь!
Тобі ж кладу я дошку гробову!
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.
____Павло Тичина._________
Так виглядав вірш молодого Павла Тичини, за який він потрапив у застінки ГРУ. Написаний у 1920-х роках, 100 літ тому! Якби УНР тоді постала, ми були б зараз як Польща, як Франція. Оригінал вірша у 1940-х було совєцькою цензурою перероблено, замість "Московіє" вставлено "Тевтоніє", замість "Кремлівська гидь" - "фашистська гидь ", замість "незламні українці"- "червоні українці" та ін., тобто, всю ненависть поета до москви і більшовицької раші переадресовано до гітлерівської Німеччини. Підлість совєтської системи та ідеологічної цензури полягала в тім, щоб автор переробив вірша сам. Так його ламали.
І от новий варіант виникає нібито за підписом поета, а під віршем читаємо "16 вересня 1943 року. Кремлівська лікарня". Такі метаморфози врятували фізичне життя поета, але вбили щирість його віршів. У 1930-х, у сталінську тоталітарну добу він пише вірша "Партія веде" та інші комуністичні опуси. Здійснює "блискучу карьєру", у 1943-1948 рр. - міністр освіти УРСР, у 1953-1959 рр. - голова Верховної Ради УРСР, посідає інші чільні посади в совєтському соціумі. У 1960-х, вивчаючи у школі творчість поета, діти коментували цей процес такими примовками, які вигадав наш дотепний народ: "А Тичина пише вірші, та все гірші, та все гірші", або "Краще з'їсти кирпичину, ніж читать Павла Тичину". А автор був ще живий.
Нині справжній Павло Тичина повертається до наших сердець, і нашого розуму. Оригінал вірша "Я єсть народ" вибухає сьогодні як бомба, громить рашистського ворога як "бавовна". РУКОПИСИ НЕ ГОРЯТЬ! ВОНИ ПОВЕРТАЮТЬСЯ ІЗ ІМПЕРСЬКОГО ПОПЕЛУ ЖИВИМИ! ЧАС ЧИТАТИ СПРАВЖНЬОГО ПАВЛА ТИЧИНУ! СЛАВА УКРАЇНІ!
Поділитися текстом в мережах:
Репости вітаються !
>>> Підписуйтесь на нашу Фейсбук-сторінку >>> Читайте нас в Telegram >>> Підбірка новин сайту в GoogleNews >>> Статті з газети Фермер Придніпров'я
Новини ОТГ