Воюймо технологіями, а не людьми! - Марія Берлінська
За матеріалами інтернет-видань
25.02.2024
353
Марія Берлінська
Далі буде текст, який я написала за місяць (!) до повномасштабного вторгнення.
В ті дні мало хто вірив, що буде велика війна.
Навіть на рівні військово-політичного керівництва країни.
Я була з тих "міських божевільних", які роками повторювали, що незабаром росія повернеться з багатотисячною армією.
Ще менше, можливо з десяток, було тих, хто закликав зробити ставку на технологічну перевагу.
Я повторювала це як мантру, яка, на жаль, збулась - нам потрібно вкладатися в розвиток військових технологій, інакше прийде катастрофа.
Я подам цей текст нижче з однією метою - щоб повірили зараз. В наступні три пункти.
1. Усвідомити реальність. Припинити слухати пропаганду і диванних псевдоекспертів.
Почати слухати власних військових, інженерів і волонтерів. Професіоналів, які говорять правду.
Навіть якщо це психологічно неприємно, і хочеться інстинктивно сховатися в комфортну інформаційну реальність.
Завжди, перш ніж вірити, проаналізуйте, що людина говорила раніше, чи справдились прогнози. Як от "двє-трі нєдєлі" Арестовича всі забули, і сотні тисяч людей досі слухають цю фігню.
Станом на сьогодні ми війну, поки що, об'єктивно програємо. Цього ще не видно зараз, для звичайної людини просто йдуть бойові дії десь далеко під Донецьком, пропаганда рапортує про досягнення.
Це стане очевидним в коридорі 1.5-2 років, якщо збережеться подібна динаміка війни.
Якщо російська державна машина продовжить централізовано і ефективно вкладати ресурс, а наші державні оборонні політики та проєкти будь все такими ж точовими, зав'язаними буквально на кількох успішних топ-менеджерах.
Люди закінчуються, люди - наша найслабша точка у війні ресурсів. Бо люди у війні це теж ресурс, єдиний невідновлюваний ресурс. У ворога цього ресурсу в 5-7 разів більше.
А ми свій людський ресурс так досі і не навчились застосовувати розумно та захищати ресурсом зброї, боєприпасів і технологій.
2. Вкладати весь ресурс в підготовку і забезпечення технологіями.
Час в нашому рівнянні - найцінніша величина.
Час ми купляємо життями людей, кожну хвилину фронт купляє для тилу кров'ю. Для того, щоб тил встиг підготуватись.
Тил часто не усвідомлює, що через якийсь час окупанти можуть легко знову стояти під Києвом чи Тернополем. І заставляти вже там цивільне населення копати собі братські могили.
Тил час використовує по різному. За моїми суб'єктивними спостереженнями, в більшості неефективно.
Мене вже мало чим можна здивувати.
Але оця свята філософська безтурботність мого народу мене буде вражати, напевне, завжди.
-"Люди, нас йдуть вбивати, треба готуватись!"
-"Та коли то ще буде! А може, й не прийдуть. І взагалі, давайте повернемось до цього вже після свят."
3. Навчитися аналізувати і прогнозувати, або принаймні слухати тих, хто вміє це робити.
Виходячи з цього планувати і ухвалювати рішення.
На мою думк,у наша війна лише інтро, до значно масштабнішого світового конфлікту.
Світ ніколи не буде таким, як раніше. І перемоги в класичному розумінні кордонів 1991 року теж, із високою ймовірністю, не буде. Принаймні при тих ресурсах та управлінні, яке у нас є.
Я скажу тут непопулярну думку, але маю на неї право. Війна стала моєю роботою, і я роблю цю роботу розуміючи, що перемоги може і не бути.
Я працюю щодня, не з питанням "коли перемога?", а "як нам не програти". Не "коли ми будемо в Криму?", а як зробити так, щоб росіяни не прийшли на моє рідне Поділля.
Для себе я поставила одну глобальну задачу - максимально і масштабно підготувати своє плем'я до майбутніх геополітичних потрясінь.
Дати старт до технологічної мілітаризації суспільства. Підготувати кілька сотень тисяч людей, які потім поширять це на мільйони.
Кожного дня війна, як великий вогонь, потребує ресурсу, кожного дня на цей пекельний вівтар треба ставити якусь жертву. Дрони, снаряди, автомобілі, танки, гармати, люди...
І якщо ми хочемо щоб в жертву пішло менше людей - вкидайте туди дрони, рації, машини.
Але в першу чергу технології. Бо це можливість працювати з причинами, щоб все життя не працювати з наслідками.
*******
Текст від 26 січня 2022 року, 1 місяць до повномасштабного вторгнення.
В ці дні мені ставлять одні і ті ж питання - Чи буде масштабне вторгнення? Що робити? Я не вважаю себе експертом, тому відмовляюсь від численних ефірів та ток-шоу на цю тему. Переважно там звучать або банальні факти або політичні маніпуляції.
Коли хтось з "експертів" надуває щоки начебто знає наступні кроки рф - це виглядає як мінімум комічно.
Відповім в цьому пості всім і одразу, суто своє, далеко не експертне бачення.
1) Чи буде велика війна? Війна вже йде.
Чи масштабується війна в ракетні удари і танкові атаки? Це гарне питання.
Впевнена що так, це тільки питання часу.
Також упевнена, що остаточної відповіді на це питання немає ніде. Навіть в самому кремлі. рф у режимі реального часу коригує свої плани в залежності від поведінки колективного Заходу. путін візьме рівно стільки, скільки йому дадуть взяти. Будь-яка слабкість і розкол в країнах НАТО збільшує ризик вторгнення в рази. Млява, нечітка позиція заходу дасть Путіну сигнал, що ціна не буде зависокою і можна знову порушувати правила гри, керуючись не силою закону, а законом сили.
І навпаки - консолідована, жорстка спільна позиція - зменшує.
Щодня вони заміряють середню температуру по лікарні. Дадуть в ніс, якщо вторгнутись? А якщо не глибоко? А якщо суто в ЛНР ДНР і трохи в бік Харкова чи Маріуполя? А якщо по Дніпру?
Причини на поверхні. рф уже навіть не приховує, що вважає Україну історичною помилкою і своїми територіями.
З 2014 року Україна як держава поганий приклад для диктаторських режимів, ліквідація/покарання України за свободу для росії становить питання виживання.
Вочевидь, переслідується ще одна ціль - якщо не розколоти НАТО, то принаймні перетворити на паперового тигра. Найбільшою помилкою для світу було б зараз повірити, що це суто українське питання і путін зупиниться на Україні.
російські пропагандисти і лоббісти працюють над такими меседжами через світові медіа 24/7. Розділяй і володарюй.
Ні, вже сьогодні,навіть не завтра, це глобальна безпекова катастрофа для всього світу.
У всіх країнах є мафія, але в росії мафія має свою країну. В мафії немає ніяких принципів, тільки кримінальні, терористичні методи.
Тому і в нас, і у партнерів не має бути ніяких іллюзій - є масштабне терористичне угрупуванні під назвою "росія". З економічним ресурсом, ядерною зброєю і територією. Вони візьмуть все, що не буде всерйоз захищене. Від Чорного моря до Атлантичного океану.
Наші слабкі точки - відсутній флот і відкрите небо, певний відсоток колаборантів у суспільстві, внутрішньополітичні протистояння (вчасні, як ніколи).
Наші сильні сторони - мотивація захищати свій дім, відсутність іллюзій про "може ненападе", досвід, оснащення сухопутних військ, військово-політична допомога країн-партнерів etc.
2) Що робити? Спокійно готуватися. Звикнути з думкою, що в нас тепер на багато років буде постійна війна, як в Ізраїлі.
Вона закінчиться або розвалом росії, або поглинанням України, третього не дано. І ми можемо забезпечити перший сценарій.
Бо при всій зовнішній могутності - це Колос на глиняних ногах, при сприятливих обставинах він розвалиться за лічені місяці, як свого часу суперімперія СССР.
Вмієте і/або почуваєте сили воювати - записуйтесь в тероборону.
Пройдіть курси такмеду (саме від фронтових парамедиків), це може врятувати вам і близьким життя.
Вчіть англійську, дуже знадобиться.
Якшо вже говорите англійською чи іншими мовами - включайтесь в інфовійну, пишіть пости, статті, говоріть правду журналістам, колегам закордоном, партнерам. Українських голосів зараз майже не чути, це дуже важливо для суб'єктності і впливу на стратегічні процеси.
Майте базовий запас готівки у валюті, копії документів, аптечку, продукти, питну воду, заряджені акумулятори, ліхтарики, заправлену машину, зручний теплий одяг, генератор.
Дізнайтеся, де знаходяться найближчі укриття.
Якщо дозволяють кошти - купіть хоча б маленький дрон і навчіться користуватись. Так ви будете бачити, що відбувається на відстані 3-5 км від вас (звісно, вас можуть і заглушити)
Те саме щодо рації. Також, якщо є можливість подбайте про альтернативний інтернет зв'язок, наприклад супутниковий (інтернет та мобільний звязок можуть відключити, нещодавній приклад Казахстану)
Майте план евакуації для літніх батьків і дітей.
3) Що ще?
Просто берегти один одного і жити тут і сьогодні. Адже немає ніякого ідеального "життя на потім", життя це те, що відбувається з нами прямо зараз. Завтра може ніколи не настати, всі ми все одно смертні.
Любити один одного, підтримувати і жити наші життя на повну.
Марія Берлінська, волонтер ЗСУ, сторінка ФБ.
Поділитися текстом в мережах:
Репости вітаються !
>>> Підписуйтесь на нашу Фейсбук-сторінку >>> Читайте нас в Instagram >>> Підбірка новин сайту в GoogleNews >>> Статті з газети Фермер Придніпров'я
Новини ОТГ