Як 56 років тому срср задушив «Празьку весну» окупацією

За матеріалами інтернет-видань 22.08.2024 356
Як 56 років тому срср задушив «Празьку весну» окупацією
   У ніч на 21 серпня 1968 року країни Варшавського договору ввели війська в Чехословаччину для придушення "Празької весни".
   Із Польщі був введений радянсько-польський контингент військ по напрямках Яблунець, Острава, Оломоуц і Жиліна; з НДР - радянський контингент військ за напрямками Прага, Хомутов, Пльзень, Карлові Вари.
   Дмитро Чекалкін, блогер, сторінка ФБ.
   З Угорщини входило радянсько-угорсько-болгарське угруповання за напрямками Братислава, Тренчин, Банська-Бистриця.
   Чехословацька армія, за наказом командування, не чинила опору. Вторгнення сталося напередодні з'їзду Комуністичної партії Чехословаччини, на якому, як очікувалося, реформи повинні були отримати рішучу підтримку.
     Цього дня на знак протесту проти вторгнення на територію ЧССР група чехословацьких фахівців, що працювала в локомотивному депо станції Київ-Пасажирський, відмовились від роботи.
Празька весна — Вікіпедія

     Згідно з Вікіпедією, в срср заздалегідь були розроблені «Розпорядження щодо взаємодії під час операції „Дунай». На бойовій техніці, що брала участь у вторгненні, були нанесені білі смуги. Вся бойова техніка радянського і союзного виробництва без білих смуг підлягала «нейтралізації», бажано без стрілянини. У разі опору танки і інша бойова техніка, що не мали білих смуг підлягали знищенню без попередження і без команд згори. При зустрічі з військами НАТО було наказано негайно зупинятися і без команди не стріляти.

О    2 годині ночі 21 серпня на аеродромі «Рузіне» в Празі висадилися частини 7-ї повітряно-десантної дивізії. Вони блокували основні об'єкти аеродрому, куди почали приземлятися радянські Ан-12 з десантом і бойовою технікою. Упродовж 21 серпня 24 дивізії країн Варшавського договору зайняли основні об'єкти на території Чехословаччини. Введення військ здійснювалося в 18 місцях з території НДР, ПНР, СРСР і УНР. До Праги вступили частини 20-ї Гвардійської армії з Групи Радянських Військ у Німеччині (командувач — генерал армії П. К. Кошовий), які встановили контроль над основними об'єктами столиці Чехословаччини. Всього до Чехословаччини вдерлися біля 500 тисяч солдатів.

   Були взяті під контроль будівлі ЦК КПЧ, Чехословацького радіо і телебачення. Керівники Чехословацької Соціалістичної Республіки були заарештовані і вивезені до москви.

Атака чехами радянського танка із застосуванням коктейлів Молотова

   За закликом президента країни і Чеського радіо громадяни Чехословацької Соціалістичної Республіки не надавали озброєної відсічі окупаційним силам. Проте, повсюдно війська зустрічали пасивний опір місцевого населення. Чехи і словаки відмовлялися надавати радянським військам пиття, продукти харчування і паливо, міняли дорожні знаки для ускладнення просування військ, виходили на вулиці, намагалися пояснювати солдатам суть подій, що відбуваються в Чехословацькій Соціалістичній Республіці, апелювали до радянсько-чехословацького братерства.

   За сучасними даними, в ході вторгнення було вбито 108 і поранено понад 500 громадян Чехословаччини, в переважній більшості мирних жителів. Лише у перший день вторгнення було убито або смертельно поранено 58 чоловік, у тому числі сім жінок і восьмирічну дитину. Всього з 21 серпня по 20 вересня 1968 року бойові втрати радянських військ склали 12 чоловік загиблими і 25 пораненими і травмованими. Небойові втрати за цей же період більші — 84 загиблих і померлих, 62 поранених і травмованих. Також у результаті катастрофи гелікоптера в районі Теплиці загинули 2 радянських кореспонденти.

   Радянське керівництво сподівалося на те, що введення військ дозволить консервативним силам в керівництві КПЧ прийти до влади. Проте ці надії виявилися марними. Лідери КПЧ, а услід за ними XIV надзвичайний з'їзд партії вже 21 серпня виступили із засудженням введення союзних військ. Представники консервативно налаштованої групи делегатів на з'їзді не були обрані на жоден з керівних постів в КПЧ.

   Окупацією Чехословаччини в серпні 1968-го завершився процес, відомий усім як   Празька весна. А в чехословацькому суспільстві тоді побутував вислів: «Дружба з Радянським Союзом - таке саме безглуздя, як і дружба між рабом і рабовласником».
   На перший погляд “Празька весна” майже не вплинула на Україну. Радянська республіка продовжувала жити в тихому болоті застою. Керівництву СРСР було важливо продемонструвати всесоюзний “одобрямс” збройної інтервенції. Тому офіційна пропаганда масово поширювала звернення громадян і різних установ до органів влади, де висловлювалася цілковита підтримка дій партії та уряду, обґрунтовувалася доцільність “інтернаціональної допомоги братнім народам”.
  Але все це лише на перший погляд. Завдяки архівним розвідкам сучасних істориків ми знаємо, що чимало українців підтримували ідеї “Празької весни”. Або, принаймні, вважали за краще не втручатися у справи Чехословаччини – мовляв, самі розберуться.
   Цікаві та маловідомі факти з минулого України представлені у книзі Ганни Черкаської "Українська історія в обличчях".
Поділитися текстом в мережах: Репости вітаються !
>>> Підписуйтесь на нашу Фейсбук-сторінку
>>> Читайте нас в Instagram
>>> Підбірка новин сайту в GoogleNews
>>> Статті з газети Фермер Придніпров'я

Новини ОТГ