Як наша армія переходить виключно на українську

За матеріалами інтернет-видань 30.05.2025 249

Лариса Ніцой, письменниця, сторінка ФБ, фото звідти

Я багато спілкуюся з військовими. Якось розговорилася з одним командиром частини, а він і каже:

- У мене стільки змосковщених, що жах. Зі мною вони спілкуються лише українською. Вже привчив. У мене в кабінеті над столом висить напис: «ГОВОРИ УКРАЇНСЬКОЮ, АБО ВИЙДИ НА …».

Уявила це собі й регочу. А він продовжує.

- Ще треба привчити, щоб і між собою українською спілкувалися.

Стою, хвалю командира. Ну бо ж молодець.

Або така історія.

Сталося це в Черкащині, на вшануваннях героїв Холодного Яру. Не цьогоріч. На ці вшанування з’їжджається багато військових, з різних бригад і напрямків. І от серед бійців батальйону «Тут була назва, краще витру» затесався упертий язикий. Ходить всюди і голосно язичить. Всі озираються на нього. А я в оргкомітеті. Не витримала. Підходжу до нього і кажу поблажливо, це ж наш захисник:

- Я Вас дуже прошу, я не вказую вам, як воювати, як бути в окопах, але тут, в тилу, ви приїхали у святе місце українців, у Холодноярську республіку, де наші минулі герої молотили на фарш московських більшовиків. Тут не доречне звучання московсько-більшовицького язика. Ви ж молода людина, в школі вчили українську. На знак пошани до нашого історичного минулого, і до минулих героїв говоріть тут українською.

- А я што, как-та нє так ваюю? – різко.

- Я перепрошую, не хочу Вас образити, я не обговорюю окопи, вашу вправність. Я упевнена, що ВИ - наш герой і воюєте прекрасно. Я кажу про інше. ТУТ, у ЦЬОМУ місці, всі говорять українською. Така традиція.

- Да пашла ти… - обклав мене триповерховим і пішов собі далі язичити.

Наступного дня великий дружній обід. Накриті столи для організаторів і військових. З одного боку столу чую:

- Слухайте, ще зі мною такого не було. Учора мене обклав матом зросійщений боєць. Я ж до нього по доброму. Зробив зауваження за язик, а він мене послав.

- О! – сміюся. – Чи це не той самий військовий?

І описую, який він на вигляд.

- У мене з ним те саме було, вже сьогодні, - каже інший.

- І в мене також, - каже ще з іншого боку столу президент клубу «Холодний Яр». – Я йому, друже, і про українську мову, а він на мене буром і матами… Я їм тут столи накриваю, я їм ночівлю, я їм чан Із травами, я їм релакс, а він мене матюками!

Ситуація вже настільки була абсурдна, що ми перейшли на регіт, обговорюючи її. Краєм ока я помітила, як з-за столу встав військовий (видний, статний) – і рішучим кроком пішов на вихід. Ну пішов, то й пішов.

Коли за якийсь час заходять наші, ще одні гості, й регочуть.

- Ой, ви не уявляєте, що ми тільки що бачили!

- Що?

- Та тут уже другий день ходить один дуже впертий змосковщиний…

Не встигли вони договорити, як ми вибухнули реготом.

- Ви його що, теж бачили? – питають.

А ми вже ледь під столами не валяємося.

- Його важко було не побачити. Не лише бачили, а й прекрасно чули!

- Ну так от. Звідси тільки що вийшов його командир. Знайшов сірому серед бійців і копняками й запотиличниками загнав його в бус, яким вони приїхали і сказав, що той там і здохне, а не вийде з тієї машини до тих пір, поки не вивчить українську. Що більше терпітиме цієї ганьби, через нього, він не буде.

Тут я й зрозуміла, що то за військовий вийшов, а потім і роздивилася його, то і був той командир.

Якщо когось образила, вибачте. Але хочу сказати, що, Армія переходить на українську. В різний спосіб. У смішний, і не дуже, бувають ці способи різні… Можу уявити собі, що зараз набіжать сюди…, ну, біжіть… Обійму Вас

. Таких історій про мову у війську я вам можу гатку розповісти, і всі вони на користь УКРАЇНСЬКОЇ . І наші захисники все більше переходять на нашу. І всі вони (тимчасово зросійщені й українськомовні) - УСІ великі молодці і ми їм ДЯКУЄМО за захист.