Як в Офісі генпрокурора S170 тисяч хабара «ділили на всіх»

   "Всі, що задіяні, всі получають. На всіх ділиться". Це одна з цитат у справі НАБУ/САП про 170 тисяч доларів хабаря прокурорам з Офісу Генпрокурора.

Підозру у цій справі, яка тягнеться з 2019 року, отримали прокурори Олег Гунько (на фото вгорі) та Віктор Хомич.

   Центр Протидії Корупції, офіційна сторінка ФБ.

   Справа стосується договору між забудовником та Бучанською виправною колонією, на території якої збудували житловий комплекс. ДБР відкрило справу за фактом відчуження землі, процесуальне керівництво у якій здійснювали прокурори Офісу Генпрокурора.

   У 2024 році представник забудовника звернувся за допомогою до свого знайомого прокурора Хомича. Той відповів, що добре знає прокурора Гунька з тієї справи і може з ним поговорити.

Зійшлись на сумі в 170 тисяч доларів. Закриття справи мало проходити у кілька етапів і зайняти близько місяця часу: 2-3 тижні на висновок експерта, потім постанова про закриття провадження, на підставі якої мали через суд скасувати арешти майна.

   Рішення про закриття справи мав прийняти слідчий ДБР за погодженням із прокурором, так як у справі не було підозрюваних. Хомич казав, що з експертом все погоджено: "З експертом домовилися, за 3 неділі там закриють, роздамо “катлєту” і вони все зроблять".

   11 липня прокурор Хомич отримав 170 тисяч доларів. За версією слідства, Гунько і Хомич мали взяти собі по 10 тисяч доларів, а решту передати для експертів, керівництва ОГП та слідчих ДБР.

   Ввечері того ж дня Хомич зустрівся з Гуньком на парковці супермаркету. В автомобілі Хомич передав Гуньку 160 тисяч доларів в пакеті, який поклав на заднє сидіння.

   Цікаво, що гроші Гунько не перерахував і сказав, що їх завтра ж роздасть. Ще 10 тисяч доларів Хомич залишив собі. Ці кошти він згодом видав детективам добровільно.

   При цьому Гунько на цій зустрічі ще раз підтвердив, що все погоджено з керівництвом і проблем не буде. Ось частина діалогу:

Гунько: З керівництвом оперів, керівництвом слідства.

Хомич: А в нас там Рома? (ймовірно мова про Романа Сидорчука, керівника відділу – ЦПК)

Гунько: Ну … (показує головою вгору).

Хомич: Ще вище?

Гунько: Угу. Всі, що задіяні, всі получають. На всіх ділиться.

Більше про цю справу - в нашому матеріалі, посилання на який залишили у коментарях.

   Всередині липня НАБУ і САП повідомили про гучне затримання. Антикорупційні органи викрили прокурорів Офісу генпрокурора на ймовірному хабарництві. За версією слідства, вони отримали $170 тисяч за закриття кримінального провадження. 

За декілька днів стало відомо, що підозру у цій справі отримав прокурор ОГП Олег Гунько, який працює в органах прокуратури з 2002 року. За даними слідства, саме він за 170 тисяч доларів пообіцяв організувати закриття кримінального провадження та зняти арешт із майна.

Пізніше стало відомо про те, що підозру у цій справі отримав другий прокурор, який схилив підприємця до надання хабаря Гуньку. Ймовірно, йдеться про прокурора ОГП Віктора Хомича.

         Про яку справу йдеться?

   Історія почалася у травні 2019 року. Приватне товариство “Домобудівельний комбінат №1” уклало договір з Бучанською виправною колонією №85. Забудовник за договором обіцяв побудувати житлові будинки на ділянці колонії, і частину квартир на 1200 квадратів виділити для її працівників. Йшлося про житловий комплекс “Сенсація” у Гостомелі.

ЖК “Сенсація”: https://lun.ua/uk/жк-сенсація-гостомель

Та вже за два місяці, 23 липня 2019 року, Головне слідче управління ДБР відкрило справу за фактом відчуження цієї землі (КП № 42019111200000469 від 23.07.2019). Процесуальне керівництво у цій справі здійснювали прокурори Офісу Генерального прокурора із Департаменту протидії порушенням прав людини у правоохоронній та пенітенціарній сферах.

Слідство з’ясувало, що за декілька місяців до підписання угоди фігуранти через реєстратора комунального підприємства «Реєстрація плюс» нібито незаконно змінили форму власності земельної ділянки із державної на комунальну. Як вважають слідчі, після цього начальник колонії перевищив службові повноваження і уклав незаконний договір із забудовником. 

У серпні того ж року суд арештував земельну ділянку, де будувався ЖК. Також було накладено арешт на майно підприємства, зокрема документи, ноутбуки, іншу техніку. 

   При цьому більшість будинків уже збудована і в житловому комплексі проживають мешканці. Арешт кілька разів знімали і повторно накладали. Судячи із даних судового реєстру, останній раз арешт на землю наклали у лютому 2024 року.

Звідки з’явилася цифра у 170 тисяч доларів?

   У 2024 році Руслан Литвиненко, який представляв інтереси підприєства, що будувало ЖК “Сенсація”, звернувся до свого знайомого прокурора з ОГП, Віктора Хомича. Литвиненко розповів про проблеми із арештом майна і про те, які прокурори ведуть цю справу. На що Хомич відповів, що добре знає прокурора Олега Гунька з тієї справи і може з ним поговорити.

   В подальшому прокурор Хомич нібито поговорив зі своїм колегою Гуньком, після чого знову зв’язався з Литвиненком. За версією слідства, Хомич передав слова Гунька, що питання вирішуване, можна домовитися з експертами, які зроблять потрібний висновок і встановлять відсутність збитків. 

Весь процес мав коштувати 170 тисяч доларів. Ділити суму треба було на декілька частин: Офісу Генпрокурора, експертам та окремо слідчими і оперативним працівниками ДБР.  Литвиненко взяв час подумати і в результаті звернувся із заявою до НАБУ.

   На початку липня Литвиненко знову зустрівся з Хомичем, діючи вже під контролем органів правопорядку. Він попросив зменшити суму до 150 тисяч доларів і особисто проговорити всі деталі з прокурором Гуньком, адже саме останній мав погодити постанову про закриття справи. 

Через 30 хвилин на АЗС КЛО Хомич зустрівся з Литвиненком і сказав, що зменшити суму Гунько не може. Також останній відмовився від особистої зустрічі, так як побоювався викриття.

Литвиненко пояснював Хомичу, що він боїться передавати одразу всі кошти без гарантії, бо постійно змінюється керівництво, процесуальні керівники: “Давай хоть 85 на 85 поділимо. До і після закриття. Я тобі скажу, вже попадав на такі вєщі. Беруть, а потім людина помінялися, а я бігаю потім і шукаю”.

   На що Хомич сказав Литвиненку, щоб що він уже не раз мав таку співпрацю із Гуньком і той завжди виконував свою частину домовленостей: “Даже сам перезвонить там, знаєш. Олег нормальний стосовно цього. Всьо було чотко завжди”.

Також Хомич додав, що він може виступити гарантом, щоб Литвиненко не переживав: “Не переживай, він (Гунько – ЦПК) тоже там вовтузиться. Ну треба експерту там ще. Експерт же несе кримінальну відповідальність за висновок. Гроші лежать у мене як суб’єкта, що забезпечує добропорядність. Можна якось так. Коли в тебе буде постанова, то я віддаю і все”.

Як виглядала ймовірна схема закриття справи?

Закриття справи мало проходити у кілька етапів і зайняти близько місяця часу: 2-3 тижні на висновок експерта, потім постанова про закриття провадження, на підставі якої мали через суд скасувати арешти майна. Рішення про закриття справи мав прийняти слідчий ДБР за погодженням із прокурором, так як у справі не було підозрюваних.

Хомич казав, що з експертом уже все погоджено: “З експертом домовилися, за 3 неділі там закриють, роздамо “катлєту” і вони все зроблять”.

Литвиненко запитав, які є гарантії, що все буде добре. Бо він уже багато разів через суд скасовував арешти, але потім їх накладали повторно. Хомич відповів: “гарантія, це моє слово і його (Гунька – ЦПК)”.

За словами Хомича, Гунько нібито погодив все із начальником свого відділу Романом Сидорчуком, а він вже із куруючим заступником Генпрокурора: “Він (Гунько – ЦПК) вже спілкувався з кимось наверху, все проговорив з відділом. З Сидорчуком (керівник відділу – ЦПК). Ну і з заступником генерального. Впродовж місяця все закривається, протягом місяця при цих умовах, що ми сказали. Арешти він познімає”. 

На одній із зафіксованих слідством розмов звучало прізвище Вікторії Літвінової. Саме вона була куруючим замом по департаменту, в якому працював Гунько. Під час пояснень Гунько також детально розповів ієрархію свого напрямку роботи в Офісі Генпрокурора: “Літвінова курує профільний департамент, Михайло Подолян очолює департамент, а Роман Сидорчук — начальник відділу”.

День передачі коштів

11 липня прокурор Хомич отримав 170 тисяч доларів. За версією слідства, Гунько і Хомич мали взяти собі по 10 тисяч доларів, а решту передати для експертів, керівництва ОГП та слідчих ДБР.

Ввечері того ж дня Хомич зустрівся з Гуньком на парковці магазину NOVUS. 

Гунько приїхав на автомобілі Toyota Camry. Цей автомобіль є у його декларації. В автомобілі Хомич передав Гуньку 160 тисяч доларів в пакеті, який поклав на заднє сидіння. Цікаво, що гроші Гунько не перерахував і сказав, що їх завтра ж роздасть. Ще 10 тисяч доларів Хомич залишив собі. Ці кошти він згодом видав детективам добровільно. 

При цьому Гунько на цій зустрічі ще раз підтвердив, що все погоджено з керівництвом і проблем не буде. 

Гунько: З керівництвом оперів, керівництвом слідства. 

Хомич: А в нас там Рома? (ймовірно мова про Романа Сидорчука, керівника відділу – ЦПК)

Гунько: Ну … показує головою в гору.

Хомич: Ще вище?

Гунько: Угу. Всі, що задіяні, всі получають. На всіх ділиться. 

Під час своїх пояснень у суді Гунько підтвердив, що дійсно мав зустріч із Хомичем на парковці біля магазину NOVUS пізно ввечері 11 липня. Ініціював її нібито сам Хомич. Гунько каже, що спершу відмовився зустрічатися, бо якраз їхав в кінотеатр Wizoria. На питання слідчого судді, який це був фільм, Гунько відповісти не зміг і сказав, що не пам’ятає. Так само не пам’ятав про що був фільм і коли розпочинався сеанс.

Але пригадав, що під час фільму почалася тривога, всіх вигнали з кінотеатру через 20 хвилин і сеанс більше не відновили. Тому він все ж поїхав в магазин NOVUS, на парковці якого й зустрівся з Хомичем. 

Про що дослівно говорили під час зустрічі, Гунько не пам’ятає. У протоколі під час розмови зафіксовані питання від Гунька, чи Хомич все перерахував. Гунько ж каже, що протокол сфальшований, ніяких таких розмов між ними не було. 

Обвинувачення додало ще один протокол розмов Гунька і Хомича про цю зустріч. Гунько там казав що йде в кіно на фільм *****/Бляха-муха на 19:40 і потім вони можуть зустрітися. Місце зустрічі на парковці магазину NOVUS по вулиці Здолбунівській призначив саме Гунько.

Під час обшуків детективи виявили усі кошти, що передавалися як ймовірний хабар. Версія із розподілом коштів для передачі “нагору” виглядає не безпідставною, з огляду на те як були розфасовані гроші. 

По 10 тисяч доларів поділили між собою Гунько та Хомич. Ще 150 тисяч доларів знайшли у кабінеті Гунька в Офісі Генпрокурора. Ключі від сейфа вилучили під час обшуку його автомобіля. В сейфі було два брендовані пакети. Прокурор вказав, що це саме ті пакунки, які передав Гуньку Хомич на парковці магазину NOVUS. Гунько каже, що ніякі гроші і пакети йому не передавали, нічого він в сейф не клав, а їх буцімто підкинули. Відбитки пальців з пакетів не робили.

Захист каже про провокацію

Адвокат Гунька на засіданні заявив про провокацію злочину. За словами захисника, внесення відомостей в ЄРДР по цій справі нібито відбулося раніше, ніж заявник Литвиненко подав свою заяву до НАБУ. Прокурор на це парирував тим, що заяву детективи отримали раніше, а дата реєстрації —  це лише час, коли таку реєстрацію підтвердив керівник правоохоронного органу.

Захист також звернув увагу на те, що деякі абзаци тексту заяви і абзаци протоколу допиту Литвиненка повністю збігаються, включаючи розділові знаки. При цьому заяву і прийняла та ж сама детектив, що й проводила допит.

Також адвокат наголошував на тому, що заявник Литвиненко раніше працював у прокуратурі в Ірпені і внесений до “реєстру корупціонерів”, тому його показанням не можна довіряти. При цьому якогось особистого мотиву обмовляти прокурора Гунька у заявника не було.

У Реєстрі осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення, наявний запис про особу з даними “Руслан Литвиненко”. Ймовірно йдеться про прокурора Ірпінського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області Руслана Литвиненка. 

У лютому 2018 року Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів накладала на нього стягнення у виді заборони на строк 3 місяці на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду. Згідно з текстом рішення КДКП, прокурор Литвиненко невчасно подав повідомлення про придбання 10-річного автомобіля Lexus LS460 за понад 1 млн. Таке повідомлення Литвиненко подав на 12 день після придбання авто, а ще через місяць повторно подав повідомлення, знизивши вартість авто до 354 тисяч грн.

Комісія тоді дослідила, що згідно з акту оцінки пробіг авто складав 178 000 км, а ринкова ціна 354 535 грн. Проте, в договорі купівлі-продажу ціна автомобіля була вказана як 1 116 482 грн. Тому в КДКП вирішили, що Литвиненко допустив дії, які зашкодили репутації та авторитету прокуратури. Також з судового реєстру відомо, що Литвиненко намагався оскаржити рішення КДКП до Верховного Суду, але його заяву спершу залишили без руху, а потім повернули.

           Версія підозрюваного Гунька

   Підозрюваний прокурор Гунько розповів свою версію подій. Він каже, що 15 липня о 8-ій ранку вийшов з квартири на вулиці Драгоманова і йшов до машини, мав їхати на роботу. Спускався сходами, бо світла у будинку не було. Підійшов через дорогу до своєї Тойоти. Однак її ззаду заблокував якийсь “паркетник”. 

Після чого до нього підійшли працівники НАБУ, представилися і запропонували проїхати разом туди, куди вони скажуть. Гунько погодився, бо подумав, що не може не виконувати вказівки працівника НАБУ.

Гунько сказав, що йому дали вибір — їхати на авто детективів або сісти у свій автомобіль за кермо і разом із детективом їхати в місце, куди йому скажуть. При цьому телефон йому сказали поставити в авіарежим. 

Далі вони поїхали через Південний міст. Почалася тривога, міст перекрили, їхали в заторі. Біля Бесарабського ринку повернули до університету Шевченка. Перед Володимирським собором повернули направо і далі був заїзд у двір, через вузьку арку.

За словами Гунька, вони потрапили у невеликий дворик, де були припарковані авто. Йому сказали запаркуватися і виходити з машини. Далі вони всі разом нібито зайшли в підвальне приміщення, там було написано “туристична фірма” і “входу немає”. Це було на вулиці Леонтовича.

Там був ще один працівник НАБУ, начальник відділу детективів. Він представився і нібито сказав, що зараз “будемо з вами розмовляти”. За словами Гунька, йому пояснили, що у нього в сейфі лежить 150 тисяч доларів: “Зараз підписуємо з вами протокол, берете ті гроші і несете керівництву. У вас мама інвалідність має, на милицях ходить. Отримаєте 10 років ув’язнення, точно її не побачите”. 

Гунько заявив, що на нього чинили психологічний тиск і сказали, що якщо він погодиться, то отримаєте статус як Хомич. Буде свідком. Постійно схиляли, просили підписувати протокол.

Через дві години Гунько нібито сказав, що не буде нічого підписувати і підставляти людину. Після чого детективи подзвонили слідчій, щоб та починали обшуки в його кабінеті. Далі, як каже Гунько, його вивели з підвалу і почали проводити огляд. Він попросив покликати адвоката Андрія Гуджала. Це колишній прокурор, який був членом комісії з обрання керівництва САП під час скандального конкурсу. До комісії його делегувала заборонена сьогодні ОПЗЖ.

Гунько вважає, що відбулася провокація і підбурювання його до вчинення іншого злочину: “Запхали мені якісь 150 тисяч в сейф і сказали, щоб я керівництву заніс”.

Гунько каже, що також не розуміє, звідки взялися 10 тисяч доларів у квартирі, де він проживає: “Треба дивитися відео обшуку. Знайшли їх через тиждень після передачі від Хомича. Обшук проводили без ухвали суду і лише після обшуку його легалізували”.

Прокурор на запитання слідчого судді з приводу обставин, які нібито мали місце на вулиці Леонтовича, прокоментувати нічого не зміг, оскільки там не знаходився. Але припустив, що Гунько ймовірно добровільно проїхав в це місце, а не через примус. 

Щодо суті справи, то Гунько сказав, що провадження стосовно землі Бучанської колонії розслідується з 2019 року. Сам він став в ньому прокурором лише у 2022 році. Він каже, що по всіх своїх справах кожні два місяці витребовував матеріали від слідчих. Півроку назад прийшла експертиза, що збитків немає. Потім провели ще деякі слідчі дії і призначили повторну експертизу. Вона ще триває. 

Гунько каже, що з Хомичем цю справу ніколи не обговорював, хоча матеріали слідства і запис розмови від 11 липня говорять про протилежне. Гунько також пригадав, що проводив заслуховування по цьому провадженню зі своїм керівництвом, але це нібито було вже давно. Із заявником Литвиненком він добре не знайомий, бачив його під час слідчих дій у провадженні.

За словами підозрюваного, ніяких розмов з експертами чи слідчими ДБР він не мав. Ніяких доказів у матеріалах немає, лише слова Хомича про це.

                   Де поділися заощадження Гунька?

   У декларації за 2023 рік прокурор Гунько вказав, що станом на кінець року він мав 60 тисяч доларів заощаджень у готівці. Однак цієї суми за місцем його проживання не знайшли. Доля цих коштів зацікавила слідчого суддю з огляду на необхідність з’ясувати майновий стан підозрюваного.

Гунько каже, що заробив більшу частину заощаджень у 2023 році, бо у 2022 році нібито все витрачав на Збройні Сили України. Хоча порівняння декларацій прокурора Гунька за 2023 рік і попередні періоди показує, що у 2023 році він заощадив лише 20 тисяч доларів, а інші 40 тисяч були наявні у його декларації ще з 2021 року і на армію він їх не витрачав.

На запитання судді про те, куди все таки поділося 60 тисяч доларів готівки, Гунько розповів, що майже всі кошти він витратив за першу половину 2024 року.

Зокрема, у січні цього року він нібито почав робити ремонт в батьківській хаті в Хмельницькій області. Каже, що капітально все переробляє і витратив десь 20 тисяч доларів. На уточнююче запитання судді відповів, що зробив підлогу і стіни. Але, мовляв, дах досі тече. Слідчий суддя запитав, чому зробили нову підлогу і стіни, поки тече дах? Гунько на це виразно не відповів.

Ще 30 тисяч доларів, за словами Гунька, він передав на ЗСУ. Але каже, що передавав їх у готівці сестрі свого сусіда, який воює у 24 окремій механізованій бригаді. Підтверджуючих документів у нього немає. При цьому підозрюваний додатково зазначив, що з лютого 2022 року постійно передавав на армію кошти через Приват24. Може це підтвердити. Але там сума приблизно 20 тисяч гривень.

Ще 10 тисяч доларів він зберігає у будинку матері в сейфі. Це єдині заощадження, які в нього залишилися.

   При цьому навіть у 2024 році Гунько встиг заробити близько півмільйона гривень зарплати. Також він отримує пенсію. Враховуючи те, що за словами самого ж Гунька він на місяць витрачає лише половину зарплати, куди поділися інша половина — незрозуміло.

Гунько також повідомив, що проживає з цивільною дружиною, з якою вони мають стосунки з 2020 року. Однак коли саме вони почали разом проживати, точно не пригадав, в жодній із його декларацій цієї особи немає.

   В результаті прокурор просив призначити Гуньку варту із заставою у 6,5 млн грн. А також покласти певні обов’язки, зокрема не спілкуватися із заявником Русланом Литвиненком, прокурорами Романом Сидорчуком, Віктором Хомичем та слідчою із ДБР Мариною Баріновою.

Захист же просив не застосовувати варту, а обрати щось інше, наприклад цілодобовий домашній арешт. Гунько божився, що тікати нікуди він не збирається, бо не відчуває своєї провини. Та й немає куди тікати, адже війна, а він військовозобов’язаний, додав Гунько.

Гунько: “Я, якби був корупціонером, то мабуть у мене б хоча б квартира була своя. Мама в мене має інвалідність, допомогти кому немає. Живе одна в селі в Хмельницькій області. Я кожного дня їжджу туди до неї, купую продукти. Дочка навчається в КІМО. Я з перших днів війни перекидав гроші на Збройні сили. Це все можна подивитися у Приват 24. Також є 24 ОМБР ім.Данила Галицького. Я постійно на неї виділяв кошти. Сума застави у 6,5 млн грн — це для мене непомірна сума”.

***

В результаті слідчий суддя ВАКС Ігор Строгий частково задовольнив клопотання про обрання прокурору Олегу Гуньку запобіжного заходу та відправив його під варту, при цьому встановивши заставу в розмірі 4 млн грн.

В разі внесення застава на Гунька будуть покладенні певні обовʼязки, зокрема він не зможе відлучатися за межі Києва, повинен буде утримуватись від спілкування зі свідками, здати закордонні паспорти та носити електронний браслет.

Не з’ясованою в цій історії залишається роль керівництва Офісу Генеральної прокуратури, зокрема заступниці Генпрокурора Костіна Вікторії Літвінової. Адже матеріали розслідування вказують, що більшу частину коштів фігуранти ймовірно мали намір передати “нагору” керівництву за погодження закриття справи.

Вже після того, як ця інформація стала публічною і прозвучала на судовому засіданні, Літвінова представляла позицію Офіс Генпрокурора на комітеті Верховної Ради з питань правоохоронної діяльності щодо закнопроєкту про угоди зі слідством.

    Така демонстративна реакція зовсім розходиться зі словами генпрокурора Костіна про те, що «нульова толерантність до корупції – принципова позиція прокуратури і вони роблять все, для утвердження цього принципу». Хтозна, можливо ця справа ще відкриє нам багато цікавих деталей про те, як насправді проходять процеси “закриття справ” в Офісі Генпрокурора і наскільки там процвітає “нульова толерантність до корупції”.