20 лютого - День вшанування пам'яті великого благовірного князя Київського Ярослава Володимировича, названого Мудрим.
Якщо його батька, святого князя Володимира Великого, іменують Хрестителем Руси, то Ярослав Мудрий – шанований усіма Просвітитель нашої могутньої держави.
Він керував найбільшою на той час країною Європи понад 35 років, і ніколи (ні до, ні після нього) Русь не знала такої могутності й розквіту. Що ж нам відомо про здобутки цього видатного правителя Київської держави, який жив десять століть тому?
1. Ярослав успішно продовжив розпочату Володимиром Великим розбудову держави на засадах Христової віри. По суті, він завершив християнізацію Руси, хоча навернення деяких племен до Христової віри ще довго тривало після смерті князя (наприклад, плем’я карелів із новгородсько-псковської землі прийняло хрещення в 1227 році).
2. Благовірний князь Ярослав був великим будівничим храмів Божих. Його стараннями в Києві були зведені та багато прикрашені собор Святої Софії, храми святого Георгія і святої Ірини, храм Благовіщення на Золотих воротах й інші. Святий митрополит Іларіон, який був свідком будівництва й завершення Святої Софії, писав про неї: «Церква дивна і славна всім навколишнім країнам, як жодна інша не знайдеться на півночі земній від сходу до заходу».
3. Київський правитель надавав великої уваги поширенню освіти й писемності в державі. Стараннями князя Ярослава монастирі стали осередками культури, писемності та освіти. При Софії Київській було започатковано першу школу та бібліотеку, де переписували та перекладали книги з грецької мови на слов'янську, а також вели літопис. Та перша книгозбірня у Святій Софії налічувала понад 500 книг!
4. Одним із видатних досягнень правління Ярослава Мудрого був перший письмовий кодекс законів – «Правда Ярослава», що стала основою відомої «Руської правди». Це була перша збірка законів, де Ярослав Мудрий закріпив милосердя й повагу до людини, замінивши прийняті раніше тілесні покарання, кровну помсту і страту на грошові штрафи та інші легші кари.
5. Князь Ярослав дбав також про канонізацію шанованих вітчизняних святих: княгині Ольги, Федора та Івана, вбитих язичниками у Києві 988 року, а також свого батька, рівноапостольного князя Володимира, братів князів-страстотерпців Бориса і Гліба.
6. Не лише храми засновував князь Ярослав Мудрий, а й міста: за його правління було засновано Корсунь, Юр’їв (сучасна Біла Церква), Ярославль, Новгород-Сіверський. А про виняткову повагу до нього з боку інших державних правителів свідчать шлюби його дітей та онуків з поважними королівськими родинами Європи: Київська держава поріднилася через династійні шлюби з Візантією, Польщею, Швецією, Норвегією, Францією, Угорщиною і Німеччиною.
7. Ярослав Мудрий звершив першу спробу встановити автокефалію Церкви в Київській державі. У 1051 році він скликав у Києві Собор єпископів, на якому обрали митрополитом Київським пропонованого ним кандидата. Це був священник церкви Спаса із с. Берестова Іларіон (там тепер знаходиться Києво-Печерський монастир) — щирий патріот, «муж благ, книжен і постник». Тоді Собор єпископів не лише обрав Іларіона, він поставив його, інтронізувавши на митрополита, що і було звершене в Святій Софії Київській.
Упокоївся благовірний князь Київський Ярослав Мудрий у Вишгороді
20 лютого 1054 року, в суботу першого тижня Великого посту. Його тіло спочивало в саркофазі у Святій Софії Київській, який він, за звичаєм Царгородських імператорів, заздалегідь собі приготував.
Вшанування князя Ярослава Мудрого як подвижника благочестя розпочалося одразу після його смерті. Зокрема, у «Діяннях первосвященників церкви Гамбурзької» Адама Бременського (1075 р.) великий князь Ярослав Володимирович названий святим. З плином віків його вшановування потьмяніло, але відновилося з поновленням його імені у святцях у 2008 році Помісним Собором Української Церкви.
Православна Церква України