З Україною в серці: політв'язню Богдану Гориню 88 років

   Талановитий літературний критик і мистецтвознавець, Богдан Горинь у першій половині 1960-х років був одним із найяскравіших представників покоління шестидесятників, про що свідчать його численні виступи у колах творчої інтелігенції та публікації того часу.

   "Батько Богдана Гориня був головою сільської "Просвіти", керував сільською нелегальною організацією ОУН, тричі репресований польською владою.

   А 25.12.44 вагітну матір Гориня і двох синів (батько був в УПА) енкаведисти етапували в м. Ходорів з наміром депортувати до Сибіру, але по дорозі братам поталанило втекти, а з Ходорова втекла й мати. Переховувалися в родичів у сусідніх селах. 1949, щоб не вступати в колгосп, сім’я перебралася в м. Ходорів. У 1954-59 навчався на філологічному факультеті Львівського університету, керував студентським науковим літературно-критичним гуртком. Працював методистом Львівського обласного будинку народної творчості, вчителем, науковим співробітником Львівського музею українського мистецтва.

   Познайомившись із плеядою київської творчої інтелігенції, зокрема, Іваном Світличним, Євгеном Сверстюком, Іваном Дзюбою, Іваном Драчем, Миколою Вінграновським, організовував самвидав, передруковував анонімні публіцистичні та політичні статті. За поширення "антирадянської агітації і пропаганди" у 1965 році був арештований Львівським відділенням КДБ, а згодом і засуджений до 3 років позбавлення волі.

   Термін Богдан Горинь відбував у мордовських таборах, де багато зробив для консолідації політв’язнів та налагодження тісних контактів з національними групами литовців, латвійців, естонців, росіян, євреїв. Він організував передачу на волю інформації про табірні репресії, зокрема, текстів вироків, заяв т. зв. групи юристів, розповсюджував у зоні самвидав, організовував літературні вечори, брав участь у проведенні релігійних свят.

   Після звільнення у 1968 р. працював кочегаром, муляром, будівельником. Улітку 1987 року Богдан Горинь став членом редколегії відновленого В’ячеславом Чорноволом опозиційного журналу "Український вісник", вступив до Української Гельсінської Групи. У березні 1988 року в числі 19 членів УГГ підписав "Звернення Української Гельсінкської Групи до української і світової громадськості" про відновлення її діяльності.

    Легендарний Ланцюг Злуки "Українська хвиля" 21 січня 1990 року, до підготовки якого Богдан Горинь доклав надзвичайно багато зусиль

   Весною 1988 року брати Богдан і Михайло Горині з ініціативи та за участю Чорновола розробили і на 50-тисячному мітингу у Львові 7 липня 1988 року оприлюднили "Декларацію принципів Української Гельсінкської Спілки". Українська Гельсінкська Спілка (УГС) стала першою в Україні опозиційною до КПРС організацією, яка поставила перед собою завдання ненасильницьким, еволюційним шляхом, розширюючи демократичні свободи, домогтися Незалежності України. Головна ідея Декларації: "Без свободи нації дійсне забезпечення свободи особи неможливе".

   Здоров'я і творчої наснаги Богдану Миколайовичу!

   Дмитро Чекалкін, блогер, сторінка ФБ.