За календарем - Теплого Олекси, а за вікном...

30 березня – Теплого Олекси. У народі кажуть, що коли тепло на Олексія – рік буде врожайним, а як прохолодно, то Великдень буде прохолодним. Ще в давнину вважали, що після Олексія, за прикметами, можна ячмінь сіяти. Бо зазвичай цього дня танув сніг, поля набиралися вологи і готові були прийняти зерно.
За православним календарем,  цього дня іменини святкують Олексії, Олександри, Олекси.
Про життя святого Олексія, чоловіка Божого, розповіла Дніпровська єпархія Православної Церкви України.
Преподобний Олексій народився в Римі, в сім’ї сенатора Євфиміана та Аглаїди. Будучи юнаком, Олексій суворо постився, роздавав милостиню і під розкішним одягом носив волосяницю. Він з юності мріяв про чернече життя, але, коли він досягнув повноліття, батьки вирішили його одружити та вибрали йому гарну дівчину із знатного роду.
Після одруження він таємно втік із дому, сівши на корабель, що прямував до Mесопотамії та прибув до Лаодикії Сірійської. Звідти відправився до м. Едеси, де зберігався Нерукотворний Образ Спасителя. Тут Олексій продав усе, що в нього було, гроші роздав жебракам і став жити при церкві на паперті.
Преподобний Олексій прожив у Едесі сімнадцять років. Праведника дуже шанували. Втім, він, уникаючи слави, таємно вирушив на корабель, що плив до Кілії, але буря прибила корабель до берегів Італії, неподалік Риму. Вбачаючи в цьому Промисел Божий, Святий попрямував до батьківського дому. Тут йому дали житло і харчі, як жебраку.
Із заздрості слуги почали над ним таємно знущатись, але святий смиренно переносив різні образи, проводячи ночі в молитві та вживаючи тільки хліб і воду. Так Святий прожив ще сімнадцять років. Знаючи свій день відходу до Господа, Олексій взяв сувій і описав в ньому своє життя, прохаючи прощення в батьків і нареченої.
Передання говорить, що помер він в отчому домі, із міцно затисненим звитком у руках.
Тіло святого з почестями перенесли до церкви. Там його поховали 30 березня 411 року.

Кажуть, що цього дня милостиня важлива. Святий Олексій жив завдяки подаянням і самопожертвам. Тому у разі душевної потреби подайте зустрічному жебраку їжу чи одяг - це буде ваша значуща участь у пам'ятному дні.