ЗАМОРОЖЕНА РИБА В ГЛАЗУРІ

Платимо за воду, а не за рибу

Галина ВЕРНИГОРА.

На полицях наших магазинів сьогодні широко представлена вже упакована виробником заморожена риба у так званій крижаній глазурі. Зазвичай це відносно недорогі види — минтай, хек, зубатка, скумбрія, оселедець, морський окунь, тому українці охоче купують такі дари морів. І не завжди й здогадуються, що майже половину ваги такого товару може становити зовсім не риба, а просто вода з її запахом.

НЕРІДКО буває так: приніс упаковку такої риби додому, сподіваючись приготувати смачну страву для всієї родини. Та чи вистачить для всіх? Уже після розморожування виявляється, що риби стало значно менше, ніж до цього було в упаковці. Так і є, значна частка маси, яку виробник називає «глазур’ю», стекла у водопровід. Візьмімо, наприклад, упаковку тушок минтая без голови глазурованого відомої компанії, продукцію якої можна зустріти повсюди. За пакет вагою 1100 грамів довелося заплатити на касі 187 гривень. На його звороті вказано, що виготовлена така риба за ТУ 15.2-30665859-008:2011. При цьому вода прописана у складі риби: минтай, крижана глазур (вода питна) 20%. Тобто виробник у складі риби заявляє, що п’ята частка маси товару вода. Це означає, що 220 грамів із 1100 (а на це ви зі свого гаманця витратили 37,4 грн) доведеться злити як непотріб після розморожування.

Проте якби ж то наші втрати цим обмежилися! Справа в тому, що якщо такий продукт довести до повного розморожування, то коли він досягне кімнатної температури, його вага зменшиться із заявлених виробником 1100 до… 700 грамів. Різниця — 400 грамів, або 68 гривень! Виходить, добру третину вартості становить «глазур» — вода із запахом риби.

Ясна річ, за такої ситуації покупець почувається ошуканим. Питається, чому виробник може собі дозволити продавати воду за ціною риби? Виявляється, вся справа у ТУ (технічних умовах України). На відміну від державних стандартів (ДСТУ) технічні умови на власний розсуд розробляє виробник. Це дозволяє закон, якщо потрібно розширити асортимент продукції, запровадити новітні розроблення, вдосконалити технологічний процес, упаковку. Ці ТУ є майновою власністю виробника, тож ознайомитися з ними можна лише з його дозволу.

Отже, так і з’являється на споживчому ринку України заморожена «риба у глазурі», яку виробник не лише ззовні «глазурував», а ще й для збільшення маси самої тушки напхав у неї спеціально підготовлену рідину. Назвав усе це «технічними умовами» і спокійно здирає з покупців за свою «технічну винахідливість» додаткову плату.

Тим часом у ДСТУ вага глазурі не входить до маси нетто. Державний стандарт України 4868:2007 «Риба заморожена» чітко прописує такий процес, як «глазурування риби». Він полягає в утворюванні «захисного шару льоду на поверхні замороженого блоку риби чи риби, замороженої поштучно, за зрошування чи занурювання її у питну чи чисту морську воду з розчиненими у ній харчовими добавками чи без них». Глазурують рибу, щоб зберегти її поштучність, тобто щоб вона не злипалася одним суцільним шматком. Згідно з цим стандартом, маса глазурі має становити не більш як 2% маси риби, а маса нетто на упаковці повинна вказуватися без врахування глазурі.

Ось у чому принципова різниця між ДСТУ та ТУ. Тоді як виробник нерідко міркує так: навіщо ці ДСТУ, якщо можна прописати власні ТУ? Отак і з’являються у продажу упаковки з минтаєм (хеком, морським окунем, оселедцем, скумбрією) масою 1100 грамів, в яких фактично самої риби лише 700 грамів. А люди купують, спокушаючись на «народну» ціну. Тож добре подумайте, яку заморожену рибу краще купляти: можливо, дорожчу і менш презентабельну, але без так званої глазурі.

"Сільські вісті"