Зарубіжні маніпуляції щодо українського зерна не мають підгрунтя, але розповсюджуються на благо політичним діячам

Український клуб аграрного бізнесу поділився своїми дослідженнями та аналізом маніпуляцій щодо експорту зерна з України. Зазначається, що в медіа країн східної Європи українську зернову продукцію безпідставно оцінюють як “технічну”, “отруйну”, “неякісну”.

Такі аргументи в зарубіжних країнах  ідуть на користь заборони імпорту української агропродукції до Європи.

Аналітики УКАБ твердять, що ініціаторами таких закликів, зазвичай, виступають політики, фермери або ж сільгоспвиробники, а загальні тези щодо невідповідності зерна вимогам адаптуються до внутрішньополітичних контекстів певних країн.

Так, в Польщі ця тема активно піднімається політичними партіями “Громадянська платформа”, “Нові Ліві”, Національний рух, “Нова надія”. Саме в польському інформаційному просторі з’явився термін “технічне зерно”, яке начебто було вигадане компаніями, котрі завозили зерно з України задля уникнення перевірок та очікувань на польсько-українському кордоні. Тема технічного зерна була широко підхоплена в соціальних мережах, де, зокрема, політик Лешек Міллер стверджував, що таке зерно наповнене черв’яками, а компанії близькі до чинних польських політичних сил прокручували контрабандні афери з таким товаром. Термін навіть потрапив в провідні польські видання, котрі поширювали новину, що технічне зерно  потрапило до трьох борошномельних компаній, відповідно до цього почалось розслідування.

В свою чергу, поляки масово почали висловлювати занепокоєння, що на місцевому ринку з’явився небезпечний хліб з неякісної української пшениці, що було підкріплено тезами політичних формувань “Національний рух” та “Нова надія”. Екс-прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск також долучився до дезінформаційної кампанії проти українського зерна, розповівши про грибок та черв’яків в зерні та процитувавши польського фермера про те, що з українським зерном “найбільше сміття потрапляє в нашу країну”.

Водночас, в маніпулюванні темою зерна проглядається чіткий політичний підтекст, оскільки вже наприкінці 2023 року в Польщі відбудуться вибори, де головними суперниками мають стати партія Ярослава Качинського “Право і справедливість” та “Громадянська платформа” Дональда Туска. Як наслідок – заборона на імпорт деякої  української продукції послугувала зменшенням напруги серед фермерів та громадськості.

В Словаччині, де 30 вересня відбудуться дострокові парламентські вибори, також маємо ситуацію, коли вже почалась передвиборча кампанія, а тема українського зерна потрапила в порядок денний. Офіційною причиною для заборони імпорту української продукції стала заява міністр сільського господарства Словаччини Самуеля Валчан про те, що в 1 500 тоннах української пшениці було виявлено заборонений пестицид, однак в результаті додаткових перевірок в жодному із зразків не було знайдено шкідливих речовин, мікроорганізмів чи інфекцій.

Однак, підґрунтя для недовіри до українського зерна вже з’явилося й політичні діячі почали розповсюджувати дезінформацію:

В партії “Голос – соціал-демократія” наполягають, що зерно було заражено, а результати приватних лабораторій про гарну якість зерна називають брехливими. Лідер політичного формування Бранислав Бечик закликає словацьку владу вибачитися перед народом за те, що українське зерно поставило під загрозу здоров’я нації;
Партія “Життя – Національна партія” також впевнено маніпулює темою українського зерна в політичних цілях, спекулюючи низькою якістю;
Націоналістична партія “Словацький патріот” протягом квітня та травня в політичних дебатах неодноразово зверталась до теми зараженого зерна з України.

В Болгарії меседжі про неякісне українське зерно є менш поширеними, натомість домінують твердження, що імпорт української пшениці спричиняє залежування значної частини болгарського врожаю 2022 року на складах, через що страждають місцеві фермери. Голова Союзу виробників зерна Добруджа Радостіна Жекова, а також Нелі Стоянова – голова сільськогосподарського кооперативу, стверджують, що дешеве зерно з України призвело до зниження ціни. Натомість, за попередньою оцінкою Міністерства землеробства (МЗ) Болгарії,  імпорт української пшениці минулого року склав близько 50 тис. т, що становить менше ніж 1%.

Водночас, дезінформація щодо низької якості української продукції також мала місце в болгарських медіа, зокрема, Майя Манолова, болгарський політик та лідер громадянської платформи Izpravi se.BG, неодноразово наголошувала, що українське зерно не проходить жодні стандарти, хоч це й не підтверджувалось перевірками.

В Румунії тема українського зерна є однією зі складових поширення антиєвропейських настроїв серед населення:

Громадська діячка Мірча Дінеску в популярному національному румунському шоу висунула тезу, що “українська пшениця вирішує дві проблеми: годує бідні країни, а нам дає жуків”;
Діана Шошоаке, член політичної партії “S.O.S Румунія”, спекулює на хімічних домішках в українській продукції:  “Пестициди в зернових з України: атака на здоров'я румунського народу”.
 В Угорщині, котра першою заборонила імпорт з України, в соціальних мережах майже не спостерігається дезінформаційна активність, однак деякі національні рухи підхопили антиєвропейські тези: для ЄС українське зерно є фінансово цікавим, в той час як Угорщина страждає від небезпечного українського зерна; ГМО-зерно з України може призвести в наступні роки до витіснення місцевих сортів ГМО-культурами.
 

Будь-які інформаційні маніпуляції щодо українського зерна, перш за все, шкодять як репутації українських аграріїв, так і місцевим сільгоспвиробникам в країнах ЄС, що мають давно налагоджену співпрацю з Україною. Дезінформація та фейки не можуть вирішити проблеми східноєвропейських держав щодо ціноутворення на зернових ринках, натомість лише заохочують конфлікти всередині країн між виробниками та переробниками.