Заздрісні стосунки між Миколою Аркасом і Михайлом Грушевським, - Ганна Черкаська

– Ох і противно ж скриплять жалюзі! Кажеш, що «жалюзі» перекладаються з французької як заздрість? Чи ж справді заздрість така вбивча? – нападає Хомівна.
– Часом вбиває, здоров’я позбавляє…
– А конкретно, можеш?!
– Наприклад, Михайло Грушевський мав прекрасну бібліотеку, але заздрив своєму сусідові – Івану Франку, бо той мав більше раритетів. Втім, найбільшу в підросійській Україні приватну бібліотеку мав Микола Аркас, який витратив на неї великі кошти. Як бачимо, приватні бібліотеки конкурентів породили стійку ненависть Михайла Грушевського. Крім того, юрист Микола Аркас відбив у історика шматок хліба: написав «Історію України». Писав більше семи років, вкладав у книгу любов діда-батька. Чому діда-батька? Микола Миколайович Аркас мав дочку, яка породила позашлюбне дитя Миколку. Щоб не псувати малому біографію, дід усиновив Миколу Миколайовича. І створив для хлопчика простий доступний підручник з рідної історії. Видно, кращі підручники з історії України пишуть для своєї кровиночки. Згадай, як ми зачитувалися історією Ореста Субтельного, яку автор написав для сина!
Редактором книги Аркаса став письменник, історик і філолог Василь Доманицький, автор першого повного видання «Кобзаря». Перше видання книги Аркаса відбулося 1908 року в Петербурзі. Перший наклад (7000 примірників) розійшовся протягом одного місяця. Правда, Микола Аркас доклав власний гаманець до розповсюдження твору: викупив книги і роздав у читальні «Просвіти»; передав 1 500 історій газеті «Рада», яку утримував Євген Чикаленко, для подарунку передплатникам газети. З’явилися схвальні відгуки на твір Аркаса. Євген Чикаленко називав «Історію України-Русі» Аркаса «найкориснішою» після «Кобзаря» Т. Г. Шевченка. В’ячеслав Липинський зробив змістовний і прихильний аналіз праці Миколи Аркаса. У цей час на полицях крамниць припадала пилом «Історія України-Руси» Михайла Сергійовича, бо її було важко читати.
– А зараз що, легко? Читаєш, наче збірник конспектів різних студентів, – встряла сусідка.
– Звісно, Михайло Грушевський не зумів втримати власної заздрості, вибухнув статтею «До рецензії д. Липинського». Михайло Сергійович був переконаний, що тільки він і його вчитель Володимир Антонович можуть писати підручники з історії, тому назвав Миколу Миколайовича Аркаса дилетантом. Соціаліст Грушевський вважав, що народні маси – рушій історії, а Микола Аркас був протилежної думки – для нього маяками історії були особи, тому змалював біографії видатних діячів. Уїдливий Михайло Грушевський назвав Аркасову книжку “подарком для молодих домогосподарок”. Це вразило Миколу Аркаса, автора розбив інсульт, його паралізувало, віднялася права рука; що призвело до передчасної смерті.
– У 1912 р. у Кракові коштом дружини Ольги Аркасової була видана «Історія України-Русі: з малюнками». Згодом син-онук Миколи Миколайовича став унікальним істориком, дослідником Причорномор’я.
– Оттакої, дійсно вбивче почуття…