ЗЕЛЕНСЬКИЙ СЬОГОДНІ У БАЙДЕНА

Володимир Фесенко

Політолог, директор Центру політичних досліджень «Пента»

                                             ЩО ВИРІШИТЬСЯ ДЛЯ УКРАЇНИ

12 грудня 2023 року

Я би був дуже обережний в прогнозах щодо зустрічі Зеленського з Байденом і сенаторами

Із сенаторами Зеленський буде розмовляти про те, що нам вкрай необхідно: щоб і Сенат, і Конгрес в цілому підтримали — причому негайно, до різдвяних канікул, — допомогу Україні. Він буде переконувати, наводити, я думаю, дуже серйозні аргументи, — від ситуації на фронті до того, що це, врешті-решт, і США потрібно, також відповідатиме на запитання сенаторів

Я думаю, що краще, що буде така окрема зустріч, а не в контексті конфлікту між демократами і республіканцями, як це було б на закритому брифінгу. І саме тому Зеленський скасував цей виступ минулого тижня. Тут зустріч буде вживу, безпосередньо. І тематика буде присвячена тільки Україні. Це більш прийнятний для нас варіант.

Проблема в тому, що, на жаль, і ми, і Ізраїль стали заручниками гострого, дуже гострого внутрішньополітичного конфлікту. Це питання мексиканського кордону і міграційного законодавства. І республіканці, і Байден пішли на принцип. Це такий жорсткий клінч, що називається по простому — ні туди, ні сюди. І вирішення питання про допомогу Україні, на превеликий жаль, залежить саме від того, чи вдасться республіканцям і демократам, відповідно Білому дому, знайти якийсь компроміс. Чи піде Байден на поступки республіканцям? Скажу простіше. Якщо Байден піде на поступки республіканцям, республіканці теж проявлять конструктивну позицію, знайдуть відповідний формат цього компромісу, тоді й буде проголосована підтримка України. Тобто, це не тільки від нас залежить. Я б сказав, від нас це залежить мінімально. Але все одно є сенс в тому, щоб все ж таки зробити спробу, вплинути на Сенат, в першу чергу. Можливо, інформаційно на громадську думку в США, це теж потрібно: переконати американців, наскільки нам саме зараз необхідне це рішення про підтримку — фінансову і воєнну. Для нас це питання в прямому сенсі життя і смерті наших бійців. Це дуже і дуже важливо.

Щодо зустрічі з Байденом, я думаю, що тут буде розглядатися більш широкий спектр питань. Не стільки про те, як зараз вирішити питання в Конгресі. Ми не будемо втручатися у внутрішні політичні суперечки в США. Ми не можемо ставати на бік республіканців чи демократів. Це було б найгірше, що можна було зробити зараз. В жодному випадку не варто підтримувати ні Байдена, ні республіканців в цьому конфлікті по кордону. Не вставати на бік однієї чи іншої сторони. І взагалі уникати обговорення цієї теми, на мій погляд. Вони це мають самі вирішити, ми маємо наголошувати тільки на тому, що для нас вкрай необхідна ця підтримка.

Це питання в прямому сенсі життя і смерті наших бійців

Але головне, на чому треба сконцентруватися в розмові з Байденом, — це питання запасного варіанту. Якщо не проголосують допомогу в Конгресі, як нам допомогти в нинішній складній ситуації? Які є запасні варіанти? Тому що, коли кажуть у Білому домі, що «ну все, край, нічого зробити не можна», — це аргументи спрямовані на громадську думку в США і на конгресменів.

Просто для прикладу. Ізраїлю зараз продають зброю та боєприпаси в обхід дозволів Конгресу. Тобто є варіанти, коли можна і без згоди Конгресу надавати підтримку. Це не допомога, це продаж. Але, можливо, варто йти цим шляхом. Можливо, потрібні певні урядові гарантії. Тобто це питання, яке треба вирішувати, — запасні варіанти на найближчий місяць-два.

Також треба проговорити, яка перспектива продовження системної допомоги США Україні наступного року. Тому що це теж для нас принципове питання. Від цього залежить і стратегія на фронті, і стратегія в тилу.

На що ми можемо розраховувати з боку США? В цьому сенсі, я думаю, буде не тільки питання про гроші, а і про якість американської допомоги — на яку саме військову допомогу з боку США ми можемо розраховувати наступного року, щоб враховувати це в наших воєнних планах.

Ставки в США є шаленими. Що робити Україні

Безумовно, фактично, і США, і Україна зараз мають визначитись з подальшою політичною стратегією. Це стосується не тільки стратегії війни, а і стратегії нашої євроатлантичної інтеграції, адже наступного року саміт НАТО в США. І ми маємо розуміти, на що ми можемо розраховувати, як далі буде вирішуватись питання членства України в НАТО. Це дуже непросте питання. США поки не готові до надання згоди на те, щоб зробити запрошення для України. Ну і в НАТО, на жаль, може бути спротив цьому. Зокрема, і з боку тієї самої країни, яка зараз робить нам проблеми і в Європейському Союзі. Але і США не готові. Я думаю, що Зеленському ще доведеться Байдена переконувати, що нам потрібні більш рішучі кроки з боку США, більш оптимістичні, більш рішучі сигнали щодо перспективи членства України в НАТО. Тому що це впливає на європейських партнерів.

Ну і думаю, що буде обговорюватись питання, як би нам це не подобалося, перспектив переговорів. В яких форматах, як це можна зробити, на яких умовах. Тому що це теж має бути узгоджена позиція, оскільки ми залежимо від наших партнерів, то так чи інакше цю тему доведеться обговорювати. Зокрема, і в контексті президентських виборів США.

Відносно того, що насправді Зеленський може отримати за результатами цієї поїздки, скажу, що не буває в більшості випадків, щоб візит був присвячений вирішенню конкретної задачі — от поїхали і вирішили негайно якусь проблему чи питання. Конкретні завдання вирішуються не одним візитом, а тривалою, іноді багатомісячною, а частіше багаторічною роботою. Тому казати, що цей візит має вирішити якісь конкретні питання, це трошки наївно. Безумовне завдання № 1 — сприяти вирішенню питання про фінансування допомоги Україні. Але зараз це мінімально залежить від нас. Немає чарівника, який би вирішив це питання. Тому що це внутрішньополітичний конфлікт. Допомога блокується не тільки для України, а й для Ізраїлю. І це при тому, що в США набагато більш потужне ізраїльське лобі, ніж українське. Але і вони не можуть вирішити це питання. Тому в даному випадку ми заручники ситуації.

Не варто думати, що візит вирішить всі проблеми. Ні. Цей візит має стати певним імпульсом. Підштовхнути сенаторів, конгресменів, спробувати на них вплинути в останню мить цього року. Раптом вдасться, раптом це допоможе. Але ми маємо бути готові до того, що, на превеликий жаль, може і не бути позитивного рішення.

Наступні кілька місяців будуть дуже важкими. Що робити Україні?

Саме тому з Байденом треба обговорювати запасні варіанти. І отут можуть бути конкретні результати щодо запасних варіантів фінансування і воєнної допомоги Україні. Але ці варіанти, навіть якщо про них домовляться, не будуть оприлюднювати. У всякому разі конкретно. Можливо, в загальних рисах про щось можуть сказати, але оприлюднювати не будуть. Тому що для Байдена і для нас це тактично невигідно. Наприклад, якщо домовляться про якийсь запасний варіант, а Байден публічно використовує щодо Конгресу риторику, що вкрай необхідно зараз проголосувати допомогу, інакше українцям буде дуже-дуже важко. Ну і для того, щоб росіяни теж менше про це знали.

По НАТО така саме ситуація. Треба піднімати цю тему про подальші кроки нашої євроатлантичної інтеграції заздалегідь. Не як було у поточному році, коли ми значно активізувалися перед Вільнюським самітом — був фінішний ривок, штурм. Але тут, на жаль, ривками проблему не вирішиш, треба проговорювати. Навіть проговорювати варіанти, які комусь у нас не подобаються, як ідея ексгенсека НАТО Андерса Фог Расмуссена. Нам треба зараз шукати різні варіанти.

Думаю, питання угоди про гарантії безпеки для України — ще одна з важливих і головних тем зустрічі Зеленського та Байдена. Треба розуміти, що США не будуть за нас воювати. Такий варіант узагалі не буде розглядатися, тому що це ризик ядерної війни. Треба, щоб ця угода була більш конкретною, не абстрактною. Це не будуть гарантії в прямому сенсі. Скоріше, певні безпекові зобов’язання з боку США щодо України. Наприклад, стратегічне зобов’язання макроекономічної і воєнної підтримки України, зобов’язання щодо підтримки розвитку оборонного сектору України. Треба, щоб це був не протокол про наміри на майбутнє, а щоб було чітко зазначено, що США можуть надавати оборонні технології Україні, що можуть створювати спільні оборонні підприємства, що в разі нападу на Україну США будуть запроваджувати санкції проти країни-агресора і будуть надавати Україні як військову, так і макроекономічну допомогу. Це питання, я думаю, теж буде обговорюватись. Тому що робота над договором вже йде, але це треба узгодити. Коли ми вийдемо з проєктом договору — до Вашингтонського саміту НАТО чи пізніше, — чи це буде прив’язано до певних мирних перемовин з Росією в перспективі? Оце теж треба розуміти.

Це справді погані новини. Як росіяни використовують керовані авіабомби

Тому тут якраз зустріч з Байденом не стільки про те, щоб проголосували в Конгресі. Я боюся, що зараз це вже не стільки від Байдена залежить, скільки від його готовності до компромісу з республіканцями. Але ми в це не маємо втручатися. З Байденом треба обговорювати питання спільних стратегій на наступний рік і цілу низку конкретних стратегічних питань, які важливі для України. І, безумовно, план Б на той випадок, якщо, не дай Бог, Сенат і Конгрес не знайдуть необхідного компромісу і не буде проголосовано пакет допомоги для України.

Шанси щодо голосування за допомогу Україні та Ізраїлю не дуже оптимістичні. Все залежить від компромісу — питання кордону. Це не питання про підтримку України. Логіка така: знайдуть компроміс по кордону, можливо, в пакеті з цим компромісом буде відразу проголосована і безпекова допомога для України та Ізраїлю. Поки я не бачу жодної інформації про якийсь дієвий компроміс між республіканцями і демократами. Тому поки я не оптиміст в цьому сенсі, на жаль.

Залишилось менш як тиждень до різдвяних канікул у Конгресі. Хоча ми вже бачили неодноразово, що іноді вирішувались питання про продовження бюджету буквально в останній день. Тому хто знає. Раптом вони сьогодні-завтра знайдуть такий компроміс по кордону, як буває у студентів — готуватись в останню ніч перед іспитом. У нас теж такий досвід є, у наших парламентарів, коли бюджет приймають під ялинку. Ось так і тут, під різдвяну ялинку. Можливо, вирішать, хто знає. Будемо сподіватися на краще, але готуватися треба до гіршого. На жаль.