Жодної пляшки води не привезено до Томаківки за три безводних доби

Томаківська громада  Дніпропетровщини забезпечує водою своїх жителів самостійно, без сторонньої допомоги. Про це зазначила телефоном заступниця селищного голови Тамара Щербяк. Вона розповіла, що   громада три дні без водопостачання, крани сухі давно, а жодного паку води поки що ніхто не доставив.

"У цистерні відділення водоканалу залишилося трохи води. Ми розділили її між Мировою і Томаківкою. Своїм водовозом розвезли людям багатоквартирних будинків питну і технічну воду. І з завтрашнього дня розпочинаємо розвозити по приватному сектору. Своїми силами", - підкреслила пані Тамара.

За її словами, громада буде чекати на новий заявлений владою водогін "Хортиця - Томаківка". Але чекати, не діючи не можна. Кожного дня в очі дивляться односельці. А їх  до війни в громаді нараховувалося 14 500.  Наразі ще перебувають 3 548 ВПО. Існують 7 великих старостатів, створено 2 місця компактного проживання переселенців: аграрний ліцей і гуртожиток громади. І у всіх одна проблема - вода.
 

"У приватних і фермерських господарствах наявні скважини, тому нам дозволили користуватися ними. Ми привели їх до порядку, кинули насоси, помпи, качаємо технічну воду і поки Томаківка забезпечена нею. Новопокровка нам пішла на зустріч і буде відпускать воду: це Чумаки, Преображенка, Кіровка.
Ми знайшли проектну організацію, яка  нам буде вести термінові підготовчі роботи з буріння скважин. Громада виділить кошти на це, і багатоквартирні будинки будуть з водою. Це згідно законодавства, адже дозволено без дозвільних документів до 25 м глибиною бурити. Бо на дозвільні документи в нас просто немає часу", - зазначила Тамара Щербяк.

Вона додала, що на станції Мирова стоять цистерни з питною технічною водою. Але ще її не розвозили по будинках селян.

"Ми самі виходимо на Фонди, укладаємо меморандуми щодо водозавезення, і Євген Євтушенко говорив, що вода поступила в пляшках з Хмельницької області, але жодної пляшки до громади ще не доставлено.
Нині всі працюємо без вихідних, склали графіки і в суботу, і неділю. Своїх в біді не залишимо. Соцзахист курує стареньких, записує індивідуальні потреби   лежачих, одиноких. Все взято на контроль. Багатодітні сім'ї -  теж. Люди знають, за якими номерами телефонів дзвонити,  надсилати заявки, ми ведемо облік, щоб нікого не залишити без уваги", - говорить пані Тамара.

 - А вода не подорожчала в місцевих магазинах?
 

- Я в магазині не була, а от через службу доставки, як був бутиль 80 грн. за 20л , така ціна і залишилася. Бачила, що дівчата наші купували бутильовану воду, то ніхто не жалівся на високу ціну.

 - Пані Тамаро, ніхто з людей не панікує?

- Ви знаєте, паніка - це один з інструментів боротьби рашистів з нами. Томаківці загартовані. У нас бої з ворогом йшли за 90 км, і ми не піддалися паніці, а возили на передову їжу, пальне, одяг по 7 разів на день. Витримали це, витримаємо і друге. Будьте здорові. До побачення.

Тамара Щербяк поклала слухавку, а я -  зі сльозами на очах. Мабуть, вони від слів пані Тамари, від її врівноваженого і спокійного тону розмови, від того, що люди самі дбають про свої потреби, бо не дочекаєшся від влади.  Це подвиг і героїзм в тилу простих людей, які захищають не кожен своє, а всі разом - своє.  На таких людях земля не тільки тримається, а й обертається...