1-2 березня 1943 року - каральна операція у Корюківці

Нацистська каральна акція щодо жителів Корюківки відбулася 1–2 березня 1943 року: воєнні злочинці вбили 6700 людей та спалили 1290 будинків. Повідомив Український інститут національної пам'яті.
За його інформацією, з 1941-го по 1944 рік в Україні нацистські каральні загони знищили вогнем понад 50 тисяч цивільних у понад 670 населених пунктах.
Серед них і селище Корюківка на Чернігівщині.  Наслідками нацистського злочину в Корюківці стали позбавлення життя тисяч людей і  спалення їх будинків.
Серед встановлених вбитих 704 дітей та підлітків, 1097 жінок. Серед загиблих, яких змогли ідентифікувати, найбільше українців – 1715, росіян – 94, поляків – 4, по одному угорцю, чеху та білорусу.

У ніч на 27 лютого 1943 року партизани зі з’єднання Олексія Федорова за наказом його заступника Миколи Попудренка розгромили німецько-угорський окупаційний гарнізон Корюківки, звільнили в’язнів, членів партизанських родин.
У відповідь на партизанську акцію начальник штабу 399-ї головної польової комендатури в місті Конотопі Байєр Бруно Франц віддав наказ про знищення Корюківки. Виконала злочинний наказ Сновська гарнізонна комендатура Чернігівської області, яка сформувала збірний каральний загін з військовослужбовців тилових німецьких формувань, військовослужбовців 105-ї легкої угорської дивізії, співробітників допоміжної окупаційної поліції та солдатів спеціальних каральних формувань, що складалися з колаборантів – громадян СРСР. Очолили каральний загін представники зондеркоманди 4а. Ця ж зондеркоманда 29 і 30 вересня 1941 року розстріляла в Бабиному Яру на околиці Києва майже 34 тисячі євреїв.
Каральний загін прибув зі Сновська в Корюківку вранці 1 березня 1943 року. Населений пункт оточили, а всіх жителів групами по 50–100 осіб зганяли у великі будинки й розстрілювали.
Цього дня найбільше людей вбили у приміщенні ресторану в центрі міста – до 500 осіб. Одночасно до 10 легкових машин із карателями прочісували всі хати й околиці Корюківки та вбивали людей у помешканнях і на вулицях. Опісля будинки, де відбулися розстріли, підпалили.
Каральна операція тривала й наступного дня, 2 березня. А через тиждень, 9 березня, окупанти повернулися, щоб допалити Корюківку та добити вцілілих.
У той час за 15 кілометрів від селища перебували близько 3 тисяч радянських партизанів зі з’єднання Федорова. Вони не прийшли на допомогу населенню і навіть не спробували захистити їх від 300–500 карателів.

Рівно 8 десятиліть відділяє нас від Корюківської трагедії. Хоча і не відділяє, бо російські нацисти зараз, у 21 столітті, знову палять, розстрілюють і мстять українській нації за працелюбство, культуру, пісню, за те, чого самі не мають.
Ця трагедія замовчувалася за радянських часів, бо знищення українців відбувалося за мовчазної згоди правлячої верхівки у ході війни, вона ж чітко розуміла, що упокорити українця неможливо, краще позбавити життя.