ВИКИНУТЕ ПОКОЛІННЯ, або ДОКИ ТРИВАТИМЕ ПЕНСІЙНИЙ ГЕНОЦИД ЧАСІВ ЯНУКОВИЧА?

    Після оборони України від одвічного ворога у старшого покоління українців тепер, а у молодшого - в майбутньому є ще одна пекуча проблема. Це - відсутність у державі справедливого пенсійного закону. Як відомо, за ухваленим у часи забіглого «гаранта» законом України від 8 липня 2011 року «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» відбулося суттєве обмеження конституційних прав мільйонів українських громадян. За цим законом і чоловіки, і жінки виходять на пенсію цього року виключно в 60 років, а трудовий стаж мусить дорівнювати 30 рокам.

     Вочевидь, це грубе порушення частини третьої статті 22 Конституції України, якою гарантовано: «При ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод». Певно ж, таке можна допускати лише внаслідок внесення відповідних змін до КУ, а це зробити не так просто.

     Та відтоді, за 11 років, жодна політсила в парламенті не спромоглася переглянути цей недолугий закон. Адже в ЄС, куди ми йдемо, в жодній країні немає 10-кратного перевищення «максі» пенсій у співвідношенні з «міні». Тепер «слуги», щоправда, уголос мріють про «пенсійну реформу», але виключно про… накопичувальну систему. Як навести лад у солідарній вони, на жаль, не тямлять.

   Різниця «берегів» пенсій не повинна перевищувати 3 рази

      Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2023 рік» з 1 грудня 2022-го розмір прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб збільшився на 66 грн., з 2 027 грн. до 2 093 гривень. Відповідно, мінімальна пенсія з цієї дати становить 2 093 грн., що в два з половиною рази менше за фактичний розмір прожиткового мінімуму. Як житимуть пенсіонери із цими фактично символічними виплатами увесь наступний рік, на який підвищення взагалі не заплановані? Чому й досі значна частина наших ветеранів «мають» на місяць 2 – 3 тисячі гривень, що за нинішніх цін це, як мовиться, ні про що? І чому середня пенсія в Україні – 4, 5 тисячі гривень, а максимальна – аж 20 930 гривні, тобто в чотири з гаком рази більша середньої?

    За даними ПФУ, українці тепер отримують такі пенсії:

• до 2000 гривень – 0, 6%, 68 556 осіб, середня пенсія – 1 181, 84 гривні;
• від 2001 до 3000 гривень – 38, 5%, 4 123 567 осіб, середня пенсія – 2 392, 28 гривні;
• від 3001 до 4000 гривень – 23, 5%, 2 524 874 особи, середня пенсія – 3 470, 67 гривні;,
• від 4001 до 5000 гривень – 11, 4%, 1 223 262 особи, середня пенсія – 4 451,10 гривні;
• від 5001 до 10000 гривень – 19, 1%, 2 044 767 осіб, середня пенсія – 6 770, 98 гривні;
• понад 10 000 гривень – 6, 9%, 741 213 осіб, середня пенсія – 14 424, 33 гривні.

      Як видно з цієї таблиці, пенсія біля 70 % ветеранів менша, ніж середня пенсія в Україні. Таку ситуацію фермер Іван Омельницький із Петриківки вважає пенсійним геноцидом.

- Практично всі наші уряди оперують терміном «мінімальна пенсія», - коментує Іван Савович. -. Мов під мікроскопом її розглядають, і зі всіх боків щупають. А щорічну березневу індексацію, яка покриває лише частку річної інфляції, позиціонують як «велике благо». Шановні міністри, та ВІП-пенсіонери, до яких належите ви, урядовці, а ще нардепи тощо, отримують за цим підвищенням у 10 разів більше! А пенсії суддям взагалі не мають межі! Саме ці дискримінаційні, геноцидні норми і слід змінити в пенсійному законі. Будь-чия максимальна пенсія не може перевищувати «мінімалку» більше, ніж в три рази. Два роки тому я за 34 роки трудового стажу, як і всі мої ровесники-фермери, отримав мінімальну пенсію. Ми раніше платили єдиний податок, а він чомусь не корелювався із ПФУ, ці роки там викинули. Плюс янукович свого часу кинув під вибори пенсіонерам добавку, аби за нього голосували, із накопичень, куди ми певний час платили.

 - Тому пора починати «танцювати» від максимальної пенсії, встановити чітку верхню межу, - переконаний Іван Савович. - Коли найменша в нас пенсія 2 093, а середня – 4 500, та максимальна мусить бути 6 907 гривень. Так звичайна арифметика говорить, іще й справедливість, якщо для нас усіх це щось значить. А якісь привілеї можуть мати лише воїни, Герої України, а не багатолітні чиновники владної чи судової систем.

      Пенсійна система Швеції - взірець для України

         І справді, фізіологічні та інші потреби людей поважного віку задовольняти за десятикратним та більшим перевищенням і несправедливо, і просто аморально. До речі, якраз такі, згадані Іваном Савичем співвідношення «крайніх» пенсій – 1 : 3 - діють у солідарній пенсійній системі Швеції. А вона вважається однією із найбільш справедливих у світі. Наша ж система дійсно, скоріше є пенсійним геноцидом, аніж соціальною справедливістю. Далі роздуми Андрія Павловського, експерта із національної політики:

- Попри війну і важку економічну ситуацію, судді в Україні – це привілейована каста VIP-пенсіонерів, яка не знає ніяких проблем. Бо пенсії суддів (довічне грошове утримання) за рік злетіли до 95 тис. грн., що в кілька десятків разів (!) більше за пенсію середньостатистичного українця. Лише за десять місяців поточного року, як ідеться у звітності ПФУ, розмір суддівських пенсій зріс приблизно на 7 тис. гривень!

      Одні пенсіонери мають копійки, інші – довічне утримання

     А середню суддівську пенсію у 95 139 грн. отримує 3 601 особа – судді на заслуженому відпочинку (у відставці). Їхня висока пенсія пояснюється не лише високими зарплатами. Річ у тім, що для суддів діють спеціальні, привілейовані правила. Якщо звичайний українець отримує свою виплату за формулою, то для суддів усе ще діє окреме спецправило: вони отримують відсоток від зарплати чинного судді.

    У формулі для простих українців для розрахунку беруть середню зарплату по країні за три роки, потім її множать на співвідношення власної зарплати до середньої, на стаж у роках та на 1%. Як результат, навіть за 35 років стажу та середньої зарплати можна претендувати лише на 35% від середньої зарплати за три роки (а вона суттєво нижча, ніж актуальна середня зарплата).

       Суддя ж, який працював 35 років, може отримувати 90% зарплати чинного судді. Та й на цьому не все. Звичайні українці навіть із величезними зарплатами можуть мати пенсію, розмір якої не перевищує 10 мінімальних. На поточний момент це 20 930 грн. Суддів це обмеження максимальних пенсій не стосується. Це до питання щодо справедливості пенсійного забезпечення в Україні…

             «Наше покоління – викинуте»

  Попри все, за словами прем’єр-міністра України Дениса Шмигаля, у 2023 році українці не залишаться без пенсій. Кабінет міністрів 2023 року планує покрити всі соціальні видатки, пов’язані із виплатою пенсій, допомоги внутрішньо переміщеним особам і людям з інвалідністю за допомогою партнерів України – США, Канади та Євросоюзу. Тож і далі в цей тяжкий воєнний рік більшість пенсіонерів отримуватимуть копійки, а інші – довічне утримання…

       До того ж прем’єр має на увазі лише тих, кому вже призначена пенсія. А хто її не має, тим і в 60 років без 30 трудових років стажу її не дадуть. І не виділять навіть 200 – 250 гривень соціальної допомоги, яку рік тому скасували «слуги народу». Зекономили… Ось що про нові, жорстокі реалії часу повідомила «Фермеру Придніпров’я» депутат Китайгородської сільської ради Валентина Нодженко:

- На долю мого покоління, що народилося в 60-х роках, припав крах радянської і колгоспної систем. Більшість із тих, з ким навчалася в школі, Новомосковському технікумі, працювала на Китайгородському комбікормовому заводі, не виробили необхідний тепер 30-річний трудовий стаж. Моя подруга Клава Мартинець трудилася на свиновідгодівельному комплексі колгоспу свинаркою, та не може піти на пенсію не лише в 55 років, як визначено для цієї професії з тяжкими умовами праці, а й навіть у 60, бо катма загального стажу.

    Особисто я трудилася на офіційних роботах скільки могла, та всього виходить тільки 24 роки. Тож у свої 58 я з гарантією 100 % стаж уже не зароблю, а докупити його немає за що. Моєму чоловікові Іванові Нодженку вже виповнилося 60 років, та він навіть не звертався до відділу ПФУ в Царичанському районі, бо має лише 15 років стажу. Обробляємо город, тримаємо худобу, підняли дітей. У нас немає ніякого офіційного статусу, ми не отримуємо субсидії на опалення. Раніше, хто дожив до 60-ти, щомісяця давали хоч 200 – 300 гривень на хліб, та зе-слуги й ті сльози вкрали. Тепер мусимо чекати 63 чи 65 років. Певно ж, частина з нашого покоління просто не доживе до того віку, владі буде економія… А чому б у 60 років, як і всім, не призначати пенсію і тим, хто не виробив повний стаж? Нараховувати її пропорційно відпрацьованим рокам – є 15 років, наприклад, отримуй 50 % пенсії від того, хто відробив 30 років. Адже ми тоді теж платили всі податки, і не наша це вина, що не було де працювати. А допомогою біржі зайнятості можна скористатися лише один раз! Вдруге без півроку стажу і не підходь… Те, що відбувається зараз, це, думаю, видушування покоління 60-х років, ми і справді викинуте покоління. Молодших чекає те ж самісіньке, пізніше.

      Проєкт пенсійного закону Григорія Гуманенка

    Вочевидь, не так і тяжко створити новий, справедливий пенсійний закон в солідарній системі. Окрім шведської, є й інші прийнятні європейські пенсійні зразки. Та і в Україні вже існують абсолютно солідні розробки. Більше 10 років тому вчитель математики з Магдалинівки Григорій Гуманенко після виходу на пенсію зіткнувся, як і всі його колеги старшого віку, з очевидною несправедливістю. А саме – вчительська пенсія не те що не дотягує до середньої по Україні, якою мала б бути за обіцяною урядом учителям «середньою зарплатою у промисловості», а є ледь не мінімальною…

        Відтак вдумливий математик Григорій Гуманенко і розробив проєкт справедливого пенсійного закону. У ньому перевищення максимальної пенсії над мінімальною – 3 рази. Тобто якщо «міні» - 2 тисячі гривень, та «максі» - 6 тисяч. І всього дві надбавки – за тривалий трудовий стаж та за високу зарплату. Перевищення за стаж іде від 25 років і до 50-ти, із коефіцієнтом від 1 до 2-х. Умовно кажучи, прибиральник із мінімальною зарплатою і великим стажем матиме середню пенсію в Україні. Другий коефіцієнт – за вищу зарплату – теж нараховується від мінзарплати до максимальної, обмеженої п’ятикратною величиною, і теж із коефіцієнтом від 1 до 2-х. За цим законом найвищу пенсію матимуть не топ-чиновники, а трударі з великим стажем і високими зарплатами. Ті ж, хто не має необхідного трудового стажу в 25 років, отримують пенсію пропорційно відпрацьованим рокам.

     Із розробленим, справедливим проєктом Григорій Семенович звертався до влади, законодавців, та результат відомий. Досі немає для цього єдиного -  політичної волі. Президент Володимир Зеленський, певно ж, відчуває існуючий пенсійний геноцид. Але замість його «розрулювання» докидає 300 гривень тим, кому за 70, трохи більше старшим тощо. Коли у влади дійдуть руки до розробки закону, аби молодь мала мотивацію трудитися в Україні і мати гідне забезпечення на схилі літ, невідомо. На жаль, Григорій Гуманенко два роки тому пішов у засвіти, так і не дочекавшись розгляду проєкту його закону.

    Так, зараз воєнний час, основне завдання – вигнати рашистів з України. Але ж Верховна Рада не в окопах, а невтомно працює, і розробляє інколи таке, що краще б була на канікулах. Тож думай-мо, шановні читачі, і про майбутнє України. Усі працюючі мусять мати гідне пенсійне забезпечення, а не лише обрані, як дотепер. А молодь – перспективу, мотивацію до праці вдома, в рідній Україні.

21 січня 2023 р.