БУРХЛИВА ІМІТАЦІЯ ФАЛЬШИВОЇ БОРОТЬБИ

Колись давно тоді ще неймовірно популярний, а нині, на жаль, майже забутий сатиричний журнал «Перець» якось розповідав про вельми великого начальника районного масштабу, який дня не міг прожити, щоб усіма своїми гнівними силами не боротися з мухами. Щодня, вертаючись з роботи додому після трудів праведних персональною «Волгою», він просив водія зупинитися біля «Чайної» - єдиного у ті давні часи в райцентрі закладу громадського харчування ресторанного типу.

- Треба зайти на хвилинку, - казав водієві, - бо такі капосні тут працюють люди, що розвели мух роями, а ніякої боротьби з ними не ведуть. Ганьба і антисанітарія по вуха! Ні, не можу я спокійно проїхати мимо. Треба зайти і провести роботу…

І начальник заходив, готовий дійсно наче накинутися на завідуючого «Чайною» і усіх його підлеглих, надавати їм прочухана, щоб до нових віників пам’ятали. Куди ви, мовляв, дивитеся? Чи вам мухи очі вже повиїдали? Ну і так далі в такому ж дусі. Але запопадливий і уже досвідчений завчайною у незмінний щодня час вибігав навстріч начальнику, кланявся, радо вітав, мало не обіймав і дякував, дякував, що той виявляє його закладу високу честь. Он як піклується про санітарію «Чайної» та безпеку її відвідувачів! Демонстрував, коротше, завідуючий найщирішу приязнь, далі запрошував та проводив усім іншим начальникам в районі начальника в окрему кімнатку. Де на столі уже стояв до країв наповнений горілкою 250-грамовий гранчак, який, як казав ще у комедії «Мартин Боруля» наймит Омелько, і собака не перестрибне. А коло нього закуска парувала в мисці, що куди там вам колись такою закушувати!

Низенький на зріст через те, що справний далі нікуди, а за статусом дуже високий дійсно в районі начальник миттю перехиляв гранчак, за лічені секунди ковтав вишукану закуску і…

- І все-все, з мене досить, - махав рукою, витираючи хусткою масні губи. – Я поїхав. А ви тут той, не сидіть, склавши руки…

Тобто прощаючись, начальник не забував провести «урок виховання», як він називав свої подібні повчання, накази та вказівки.

- Ви ж з мухами тут боріться, - виголошував свій традиційний монолог, - усіма фібрами душ боріться. Я понятно кажу? Рішуче знищуйте переносчиків усіх мікробів та заразних хвороб, щоб духу їхнього у вашій «Чайній» не було! Ми не повинні заспокоюватися, поки ця мухва-гидота людям в роти лізтиме!

Так от, а сьогодні, як мені особисто здається, аналогічні палкі та вперті борці з усім, що заважає людям добре жити, не перевелися. Навпаки, саме їх і розвелося, як тих же кусливих мух у Медовий Спас. Щоб не виляти хвостом, буду ще точнішим: і не тільки на моє переконання отак фальшиво борються нині з корупціонерами, особливо з ласими живитися бюджетними коштами. І що цікаво, але державницьким розумом не збагнути: ловлять зловмисників на гарячому, хапають за загребущі руки в момент отримання ними сучасним терміном говорячи неправомірної вигоди, а з корупціонерів та крадіїв як з гусаків вода. Спотіють від легкого переляку, однак незабаром обтрусяться і знову шукають, де б присмоктатися до бездонних бюджетних накопичень.

Ось одна простенька, зате показова на цей рахунок історія. Трапилася вона позаторік в обласному місті Дніпрі. Скандалу наробила й несподівано великого. Скільки крику-гамору було! А як обурювалися усі з тутешніх низів і до верхів як рядові мешканці, так особливо і керівні. Гнівалися щиро й самовіддано останні, обурювалися, не викликаючи сумнівів, що казнокрадів неодмінно покарають на повну котушку. Бо з'ясувалося, що тут ремонтами шкільних приміщень все літо переймалося організоване... угрупування злодіїв. Яке вмудрилося привласнити на цім ділі 4 мільйони 397 тисяч гривень. Може, за нинішніми мірками для когось це не такі й значні кошти, але ж за логікою Кримінального кодексу належать до особливо великих розмірів. Займалася ремонтами ж «Будівельна Гільдія», котра в процесі слідства несподівано чи радше благополучно перейменувалася на «Інвестбуд Груп». Не змінився лиш директор компанії – Олександр Борисович Кірман.

Однак гучного і резонансного розголосу казнокрадство на педагогічно-виховних закладах дістало чи не в першу чергу тому, що підозри оголошено було відразу кільком і нерядовим у міському самоуправлінні особам. А саме заступниці мера з питань діяльності виконавчих органів і директорці в одній особі департаменту гуманітарної політики Ксенії Сушко, а також начальнику і заступнику начальника гуманітарного департаменту Олександру Аджимяну і Антону Овчинникову. А на додачу ще й діячці місцевої фопівської спільноти Ірині Носенко. Її «послуги» у даному випадку якимсь боком теж знадобилися. Та яким саме, навряд чи дізнається тепер дніпровська громадськість. Справа у тім, що після голосного розвінчання спійманих на гарячому весь минулий рік тривало німе й гробове затишшя, а щойно Касаційний кримінальний суд Верховного Суду України… «остаточно залишив у силі ухвалу Бабушкінського районного». Ухвалу, котрої фактично й… не було. Точніше суду, який… не зміг розглянути кримінальне провадження і… закрив його. Як таке могло статися? А на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 ККУ. Це коли «після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначеного статтею 219 цього ж Кодексу».

Якщо комусь щось важко збагнути й осмислити, то ГО «Люстраційно-антикорупційна Рада Придніпров’я» постаралася дніпрянам пояснити «таке загадкове явище». Просто прокурор Західної окружної прокуратури м. Дніпра Олександр Чеботарьов запрацювався і забувся, бідака, передати обвинувальний акт до суду в передбачений законом термін. Ніби запізнився, коротше, з ним. До чого йому, якщо хочете знати, то й не звикати: напередодні Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів уже накладала на Олександра Ігоревича дисциплінарне стягнення за порушення «у низці кримінальних проваджень строків направлення до суду обвинувальних актів». Причім «усвідомленому, очевидному і невиправданому об'єктивними обставинами систематичному недотриманні вимог щодо розумних строків слідства».

Але ще одна ну геть цікава «халепа» трапилася у цій історії уже після того, як справу було благополучно поховано. Коли слідство лише починалося, у директора на той момент ТОВ «Будівельна Гільдія» пана Кірмана готівкою вилучили понад 586 тисяч гривень, майже 10 тисяч євро і 4, 3 тисяч доларів. А якщо справу звели нанівець, судових наслідків вона не дістала, то що значить це? Звісно, що вини окремо взятого Кірмана вироком не стверджено. Про товаришів-держслужбовців з міської ради й поготів забули. У такому випадку в якості речових доказів конфісковану готівку прокуратура мусила вернути назад. Мала, але якось ніби необачно не вернула. Правда, винним знайшли, що називається «стрілочника» - адвоката, який захищав інтереси Олександра Кірмана. Бо на цей раз уже він, капосний, забарився та запізнився…  з подачею скарги-вимоги. Оскільки «апеляційна скарга повертається, якщо вона подана по закінченню строку апеляційного оскарження».

Не заперечимо, якщо читачі наші тут вигукнуть, наче чи варто з приводу чотирьох з чималим гаком мільйонів, викрадених з бюджету, здіймати такий гвалт? Позаяк крадуть в стократ більші суми, і теж уникають заслуженої кари. Та в тому ж то і річ, що ненажерливим корупціонерам останніми часами у нас повсюди все сходить з рук. В чому і переконалися знову у Дніпропетровщині на вельми показових зловживанням найвищої в області влади. Про які місцеві антикорупціонери не переставали кричати і бити в набат. Складалася дивна ситуація, коли вся область два останні роки не знаходила місця від мільярдів, які тут йшли на вигадане ніби утримання внутрішніх автодоріг, що довірялося компанії коханки губернатора-глави ВОА Яни Хланти, а цей губернатор-глава Валентин Резніченко аніякісінької реакції не демонстрував. Вдавав, ніби нічого страшного та грішного не відбувається.

Для нього особисто дійсно не відбувалося. Більше того, ще одна сенсація трапилася, коли там і тут в області захвилювалися, а куди ж пропадала гуманітарна допомога, яка надходила доволі наповненими потоками? Не «відкатами», зауважте, а справді потоками, призначеними вимушеним переселенцям чи в якості допомоги Збройним силам-захисникам України. То і з цього приводу грякнув раптом грім: були призначені окремо взяті «перевалочні» пункти, куди «гуманітарка» під пильним наглядом ВОА доставлялася та звідки розприділялася. Для тихої-мирної, одначе підпільної реалізації, якщо ви самі про це ще не здогадалися. А глава ОДА Резніченко в цей час щодня інформував земляків, де та звідки ворог обстрілює область, а от про отриману звідусіль допомогу як воїнам, так і населенню мовчав, мов його на цей рахунок ціпило. Або може й у даному випадку гласність вважав винятково воєнною  таємницею.

Чим скінчилася зловмисна діяльність влади і її головного очільника, жителям Дніпропетровщини нагадувати марно. Врешті-решт Резніченка без зайвого розголосу нарешті відправили у відставку. А уже наступного дня він і гайнув кудись за межі аж України, і там заховався. Та так швидко і прудко, що компетентні органи наче не встигли й встежити, куди саме він чкурнув і де притаївся. Зараз це нова тут таємниця, про яку все одно, що й заборонено нагадувати.

І що «дивовижно» для пересічного населення області: схоже, дня тут не минає, як понад усе приховують аналогічну бурхливу боротьбу-показуху, як раніше б сказали, а сьогодні скажемо, що явно фальшиву з корупціонерами і казнокрадами, а воно, хоч трісни, не вдається. Ось більш ніж очевидний на цей рахунок приклад: ще позаторік Царичанський районний суд розпочав процес за позовом Державної екологічної інспекції Придніпровського округу «про стягнення збитків, завданих державі». З кого, у яких сумах та за що? Відповідь знаходимо в Регіональній доповіді про стан навколишнього середовища у Дніпропетровській області:

«В ході перевірки поблизу села Китайгород  урочища «Свиняче» виявлено несанкціоноване зняття родючого шару грунту на земельній ділянці площею 26 га, підраховано шкоди на суму 3 мільйони 169 тисяч гривень і передано матеріали до органів прокуратури». Це раз. В ході наступної, другої, причому позапланової «встановлено факт використання земельних ділянок не за цільовим призначенням і факт зняття родючого покриву без спеціального дозволу, коли збитки сягнули 1 мільйон 253 тисячі 673 гривні». Нарешті за третьою перевіркою родючого шару землі знову в межах Приорільського національного природного заповідника «без дозволу знято грунт на 2 мільйони 11 тисяч 785 гривень збитків». За підрахунками Антикорупційної тут правозахисної Ради на чолі з Олександром Снісарем, назавжди зіпсовано щонайменше 40 гектар досі незайманих територій, в тому числі «зачепивши» ніби ненароком частково й унікальну гору Калитву, а це в сумі заледве не на шість з половиною мільйонів гривень заподіяної природі і земельним угіддям шкоди.

Відомо достеменно, на чиїй це, м'яко кажучи, совісті. Більше того, три останні роки місцеві природолюби тільки про те й запитували прокурорів та найвищих в області чиновників, коли припинить свій розбій піщаний магнат-директор сумнозвісної компанії «Автомагістраль Південь» Дмитро Алмазов. Та ніхто нічого не хотів бачити й чути, тим паче й за вухом вести, щоб карати, як написав би колись той же журнал «Перець», губителя природи. Під видом створення ніби сучасних баз відпочинку - зі ставками посередині - пан Алмазов за всебічного сприяння китайгородського сільського голови Сергія Турського на дурничку добував тут пісок в неміряних обсягах, що видно на фото нижче, і у вуса собі не дув. Адже постачав його на «Велике Крадівництво»… чи пак велике й епохальне наче будівництво автотраси з Дніпра на Решетилівку. Навпростець заповідними землями Приорілля.

Так от, а нині півтора роки уже минає, як Царичанський райсуд ніяк не може приступити до розгляду по суті позову стосовно стягнення з Алмазова заподіяних збитків – застряв на стадії підготовчого засідання, і ні туди, ні сюди. Влучно підмітили місцеві антикорупціонери, що як у тій відомій казці гуртом ріпку витягти не могли, так тепер у Дніпропетровщині тягнуть-потягнуть, а стягнути збитки ніяк теж не можуть. Як на нашу думку, то насправді ніхто тут і не збирається їх стягувати! Немає зацікавлених захистити природу та знищені землі – не вірите? А судіть самі: за півтора роки ні позивачі-екологи обласної служби, ні прокурори-слідчі якось випадково чи необачно, але не зажадали накласти арешт на перериті та вигреблені земельні ділянки, щоб поки суд та справа, з речовими доказами не вчинялися аніякі незаконні дії.

Зате пан Алмазом гав не ловив: за часи безпрецедентної судової тяганини зумів-умудрився якимось побитом ніби як між місцевим народом… розпаювати знищені ним гектари, а потім і… викупити їх собі. Убив при цьому двох зайців: тепер існує в природі 29  окремих ділянок з новими кадастровими номерами. А ділянок з тими, які значаться у рішучому і гнівному на словах позові екологів, уже катма. Їх як наче і не було. Це з одного боку. А з іншого нові 29-ть то тепер у приватній же власності винахідливого Дмитра Алмазова – він їх придбав за власні кровні, виходить! І якщо вони його, то… що хотів, те і вчиняв з ними, чи як? За що ж тепер судити чоловіка?

До речі, кримінальна справа щодо згаданого ексглави Царичанської РДА Сергія Турського (колеги В. Резніченка по сумновідомій в помірних широтах партії з народною назвою "пропозиція хабара" - прим. авт.), що "застрибнув" у теперішнє крісло очільника Китайгородської ОТГ, теж усіляко гальмується найнятими ним двома адвокатами. Як відомо, Турський "погорів" на повітряних кулях: зажадав з підприємців, котрі планували літати над і справді заповідною місцевою природою, дві штуки "зелених". Зійшлися на 20 тисячах гривень. Та під час отримання їх у лютому 2021-го главу громади й спіймали на "гарячому вчинку". Відтоді вже й третій місяць аж третього року іде, та нескладну начебто кримінальну справу С. Турського поволеньки розглядає Дніпровський районний суд м. Кам'янське. А сільський голова і далі напружено трудиться, для блага піщаного ділка Д. Алмазова, бо Дніпровський суд хапучкого голову... навіть не відсторонив від займаної посади!

Замість моралі у цій публікації насамкінець повідомляємо: недавно на сайті президента України миттю набрала більш, аніж необхідно, підписів петиція з закликом-пропозицією за корупційні діяння для депутатів і держслужбовців запровадити довічне ув'язнення. А чому б і ні, якщо такі борці з корупцією, яким був колись один ще радянський борець з мухами, нам категорично не потрібні. І відомо, що Володимир Зеленський петицію народним депутатам передав. Оскільки вони в поті чола опрацьовують нині два законопроєкти, мета яких, звичайно, посилити кримінальну відповідальність за корупційні злочини. Як гадаєте, нардепи-слуги народу почують глас своїх виборців?

Тоді ще одна новина: щойно глава Комітету з митної політики Верховної Ради Гетманцев вніс власну законотворчу пропозицію… у шість разів зменшити штрафні стягнення з тих платників, а точніше не платників податків, котрі не звітують вчасно про нечесно отримані надприбутки! Особливо коли ще й ховають награбоване в офшорах. Ну як не жаліти таких «патріотів» держави?