Чому слід відродити Великий Луг? ч. 2

Липень 2023, відновлення рослинності через місяць після спуску Каховського водосховища на території НПП Кам’янська Січ (Херсонська обл.). Фото С. Скорик

Відновлення Великого Лугу − в інтересах довкілля. На місці Каховського водосховища в далекому минулому був найбільший у степовій зоні України природний ліс (саме він мав назву «Великий Луг», оскільки українською мовою, на відміну від слова «луки», що означає трав’яні екосистеми в долинах річок, термін «луг» означав буквально заплавний ліс). Це могло б бути неймовірно зручним для реалізації в Україні державних планів щодо збільшення лісистості і можливості виконати ці завдання природним шляхом, без шкоди іншим екосистемам. Частина ділянок буде природним чином заростати луками. Хоча необхідно визнати, що йдеться про відновлення екосистем, подібних і певною мірою наближених до втрачених природних. Ці корінні екосистеми були тонко налаштованими й формувались внаслідок столітньої взаємодії та інтерференції цілого ряду природних і антропогенних чинників, що перебували в самобутньому балансі.

Відновлення квазіприродних екосистем на такій величезній площі має багато позитивних наслідків:

• суттєво зросте різноманіття природних екосистем: замість майже однотипного біотопу штучних водойм, що займав понад 90% площі, з’являться десятки інших біотопів, зокрема, болотних, лучних, степових, чагарникових, лісових, галофітних;
• суттєво зросте поглинання основного парникового газу − нагадаємо, що Україна взяла на себе зобов’язання щодо декарбонізації;
• збільшаться популяції багатьох рідкісних видів, що включені до природоохоронних списків через загрозу зникнення, відповідно ця загроза суттєво зменшиться. Зокрема, вдасться запобігти майже неминучому зникненню деяких локальнх ендеміків, як наприклад, волошки великопридаткової Centaurea appendicata та волошки конки Centaurea konkae.
• збільшаться площі пасовищ, сіножатей;
• збільшаться доступні запаси цінних дикорослих рослин та тварин − лікарських, технічних, мисливських тощо.
• відновиться нерест, що суттєво збагатить рибне населення Пониззя Дніпра і зробить непотрібними витрати на утримання декількох рибоводних заводів, які забезпечували штучне поновлення рибних ресурсів;
• зменшаться втрати прісної води, через зменшення відкритого водного дзеркала.
• покращиться якість води, відповідно, покращиться стан водних екосистем; суттєво зросте різноманіття водойм.
• поліпшиться функціональність пан’європейського Дніпровського меридіонального екологічного коридору.

   Плюси для населення від спуску Каховського водосховища. Для населення спуск водосховища матиме реальні плюси. Наприклад, тепер водний транспорт зможе пересуватись у всі пори року, не очікуватиме в чергах перед шлюзами; будуть збудовані мости та пороми і тривалість переїзду на інший берег буде скорочена вдесятеро; можливості розвитку сонячної енергетики на звільненій від штучної водойми території дозволять перетворити донедавна депресивний регіон на логістичний центр, який більше не оминатимуть центральні магістралі, а який буде самим зручним в регіоні для транспортної логістики. Оцінюючи проблему виключно в економічному контексті, необхідно розуміти вагомий потенціал вивільнених 200 тис. га земель для отримання сільськогосподарської продукції (принаймні частини цих земель). Звісно, небачено широкий обрій відкривається після завершення війни для розвитку рекреації і туризму.

   Україна як держава і Європа в цілому отримають вигоди від спуску водосховища. Це стане майданчиком для дослідження відновлення природних екосистем, а також реінтродукції рідкісних тварин і рослин. Цінно буде тут створити заповідну територію, щоб закрити проблему оранок та відновлення водосховища, які й без того нині знищили багато унікальних екосистем.

   Яким буде майбутнє Великого Лугу? Є різні варіанти майбутнього. Як мінімум: не відновлювати водосховище, відновлювати, будувати щось зовсім інше. Очевидно, що з економічної точки зору пріоритетність цих варіантів буде розміщена саме в цьому порядку, і попри незадоволення окремих осіб, найдешевшим буде варіант відмови від відновлення. Навіть у Національному банку України вже заявили, що лише у 2023 році наслідки від підриву ГЕС додадуть 0,2 процентного пункту від’ємного внеску у зростання реального ВВП та 0,3 п.п. — у споживчу інфляцію. Крім того, вони збільшать дефіцит торгівлі товарами на $0,4 млрд. При цьому, за розрахунками НБУ, вартість відновлення комплексу гідроспоруд та меліоративних систем становить близько $1,5 млрд у кожному напрямку. Грубо кажучи, втрати економіки від руйнування ГЕС значно менші, ніж кошти, необхідні для відновлення колишнього застарілого комплексу.

   Не дивним є те, що керівництво Укргідроенерго наполягає на тому, що єдиним варіантом майбутнього розвитку подій є будівництво нової дамби і повторне наповнення водосховища. Хоча у висловлюваннях чиновників енергетичної галузі чимдалі звучать сумніви в тому, що відновленням дамби хтось займатиметься, та все одно саме такий варіант найчастіше звучить серед усіх можливих сценаріїв.

   Відновлення водосховища поверне старі проблеми та створить нові. Сценарій Укргідроенерго не бере до уваги екологічні наслідки. Будівництво нової ГЕС потягне за собою негативні екологічні наслідки, які принесло створення водосховища у 1950-х і поверне всі хронічні проблеми, що були викликані існуванням водосховища. Порушення донних відкладів вже не дозволить користуватись ним для риборозведення. А головне − природа не чекатиме державних рішень і вже зараз активно відновлює екосистеми на звільненій від води території. До моменту можливої побудови нової дамби, уся територія колишнього Великого Лугу знову буде зеленою й на ній існуватимуть мільйони живих організмів. Тож будь-яке нове наповнення водосховища стане тим самим екоцидом, у якому ми зараз справедливо звинувачуємо росію. От тільки дозволити собі легковажно знищувати екосистеми в час, коли саме це є одним з доказів військових злочинів росії, − щонайменше непослідовно.

   Крім того, відновлення водосховища буде суттєво дорожчим, ніж його первинне будівництво в 50-х роках минулого століття, адже ми не можемо зараз реалізувати проект 1950-х років. Нове водосховище, у разі його відновлення (сподіваємося, що цього не станеться), повинне мати рибохід (який функціонував би при перепаді висоти між природним руслом Дніпра і поверхнею водосховища у понад 16 м), логістичні рішення для зв’язку між берегами (паромні? авіаційні?), сучасні берегоукріплення, вирішення питань безпеки населення у зоні потенційного затоплення через розлогу систему відсічних дамб, забезпечення масштабної реконструкції зношеної розподільчої мережі каналів зрошення тощо. Тобто збудувати сучасний еквівалент колишнього застарілого комплексу ГЕС, зрошувальних систем і безпечного водосховища – значно складніше і дорожче ніж те, що було зроблено 70 років тому.

   Менше з тим, у доцільності цього варіанту є сенс сумніватись ще на етапі оцінки його енергетичної потреби. За оприлюдненими даними Інституту природокористування та екології НАН України, весь величезний каскад ГЕС продукує 9 млрд кВт, що становить лише 5-7% виробленої в Україні електроенергії. Водночас утримання каскаду ГЕС обходиться державі значно дорожче за вироблену ним електроенергію. Отже, держава має вкладати в утримання гребель суму, яка в 17 разів перевищує їхню балансову вартість^[18].

Чи можна задовольнити потреби України, не відновлюючи Каховську ГЕС? Більшість цих потреб потрібно буде реалізувати лише після деокупації території України і розмінування, а останнє може розтягнутись на кілька десятиліть.

   Найлегше оцінити ситуацію з водним транспортом і логістикою. Для річкового транспорту достатньо буде періодичного днопоглиблення русла вздовж фарватеру, а в цілому ситуація може бути навіть кращою, ніж в час існування водосховища. Причинами цього є ускладнена навігація по водосховищу, тривалі черги на шлюзах і повне блокування пересування через них взимку. Крім того, великі хвилі, що виникають на широкому плесі водосховища під час штормів, значно ускладнюють пересування водного транспорту, порівняно з руслом річки.

Замість колишнього порому, альтернативою якому був об’їзд навколо всього водосховища (понад 200 км в один бік), тепер можна буде збудувати кілька сучасних зручних мостів, логістична привабливість яких також сприятиме реконструкції доріг в усьому регіоні.

   Найбільше питань у перші місяці без водосховища викликало питне водопостачання і зрошення. Відновлення питного водопостачання міст Кривого Рогу, Нікополя та ін., стало актуальним питанням в перші дні після теракту і вже найближчим часом перебудова насосних станцій буде завершеною. Це означає, що очікувати відбудови ГЕС абсолютно буде не потрібно, якщо водопостачання буде поновлене вже у найближчі місяці. Аналогічна ситуація і зі зрошенням, для якого вода також закачувалась у канали з водосховища. Після деокупації також стане можливим перебудувати насосні станції на Лівобережжі колишнього водосховища, щоб поновити подачу води у канали, якщо це взагалі буде потрібно у наступні десятиліття. Традиційні ресурсозатратні способи зрошення за допомогою дощувальних машин можуть бути замінені сучасними економічно заощадливими технологіями крапельного зрошення, та і загалом система зрошуваного землеробства регіону потребує технологічної модернізації. Питання зрошення є самим складним на нашу думку. Існуючі канали та система зрошення потребують громадних об’ємів води. Кількість води на зрошення має бути розрахована із урахуванням сучасних найбільш економних варіантів зрошувального землеробства. Однак, ми повинні розглянути усі альтернативні варіанти щодо вирішення цього питання. Мають бути розроблені альтернативні варіанти зрощення, без відбудови водосховища. У разі осучаснення зрошення на ті самі площі потрібно буде суттєво менше води, тому для заповнення водопостачаючих мереж цілком достатньо буде власне Дніпра, а не водосховища.

   Що стосується тривог щодо роботи Запорізької АЕС, то її стале функціонування залежить не від наявності водосховища а від ставка-охолоджувача, який на цей час залишається неушкодженим. Закачка води в нього також можлива з рукава Дніпра, що підходить на цей час прямо під ставок-охолоджувач.

Єдине, що дійсно не вийде безпосередньо компенсувати людям, якщо не відновлювати водосховище – це електроенергія, що генерувалась на ГЕС. Загалом слід згадати що весь каскад з 6 ГЕС на Дніпрі забезпечує Україні за різними оцінками від 4^[19] до 5 відсотків електроенергії, що генерується у нашій державі^[20]. З цього можна зрозуміти, що роль конкретно Каховської ГЕС як енергогенеруючого вузла для держави як мінімум є не вирішальною.

   Ще одна функція, яку посадовці Укргідроенерго озвучують як важливу – балансування енергосистеми під час пікових навантажень. Дійсно, це відома функція для розміщених каскадом водосховищ. Але не у випадку Каховського водосховища, адже Каховська ГЕС не повинна була використовуватися активно для пікового регулювання, тому що нижче за неї вже немає наступного водосховища, а відповідно різкі перепади в скиданні зі станції мали б великі згубні наслідки для екосистеми та населення, зокрема провокуючи сильну ерозію. Та й взагалі у сучасному світі альтернативами в рамках енергосистеми є а) “розумні мережі” перенаправляючі енергію системи туди де пік, б) акумулятори, в) потужності, що швидко включаються, наприклад газові (а в перспективі навіть сонячні), г) регулювання споживання так щоб “пік” згладжувався (наприклад, диференціюючи ціну на електрику в різні години дня).

   Тож актуальне питання про піки − це питання не про Каховську ГЕС, але про втрату маневреності ДніпроГЕС, розміщеної вище за течією. Тут рішення три а) знайти безпечне місце для басейну-контррегулятора, б) перенести цю функцію на інші ділянки каскаду, що залишилися ГЕС в) комбінувати варіанти а та б.

   Сьогодні ми маємо не допустити поспішних рішень. Зараз не варто сліпо ставити питання «як відновити водосховище», натомість треба шукати рішення, як швидко і раціонально задовольнити наявні потреби держави і населення, використовуючи сучасні технології і рішення. Чим вигідні альтернативні сценарії?

   Прийняття поспішних рішень, за якими не стоять ані вивчення міжнародного досвіду, ані неупереджена розробка різноманітних сценаріїв, ані стратегічна екологічна оцінка може принести лише шкоду, нові збитки і втрати.

Проте наша держава вже прийняла перше поспішне рішення. Так, 18 липня Кабінет Міністрів України схвалив постанову «Про реалізацію експериментального проекту «Будівництво Каховського гідровузла на р. Дніпро. Відбудова після руйнування Каховської ГЕС та забезпечення сталої роботи Дніпровської ГЕС у період відбудови». Постанова, ухвалена без належних екологічних експертиз і оцінок та необхідних детальних економічних розрахунків, вже викликала обурення експертів та громадських організацій. При цьому лобісти відновлення Каховського водосховища позиціонують його як безальтернативний та єдино можливий варіант вирішення ряду проблем: зрошення, логістики, енергетики і т.д., що абсолютно не відповідає дійсності, а окремі аргументи відверто маніпулюють громадською думкою. Хочеться вірити, що несподіване відновлення Великого Лугу, пам’ять про існування якого так довго прагнули стерти радянські ідеологи, зможе стати символом відновлення України після війни. Унікальний досвід «каховського» теракту зможе закарбувати в історії російсько-українську війну, як таку, після якої Україна змогла відновитись кращою, ніж була раніше.

   Відновлення Великого Лугу стане наймасштабнішим екологічним проектом коли-небудь реалізованим на теренах Європи. Враховуючи масштабність цього природоохоронного проекту, його цілком реально перетворити на загальноєвропейський. Екологи, вчені, уряди європейських країн з цікавістю долучаться до наймасштабнішого відновлення природних екосистем в Європі − відновлення Великого Лугу. Широка міжнародна співпраця зумовить успіх реалізації цього проекту, адже країни Європейського союзу мають величезний досвід в проведенні подібних робіт (нагадаємо, що до 2030 року ЄС зобов’язалося відновити природність 25 000 км річок на своїй території).

Над текстом працювали: Олексій Василюк, Віктор Пархоменко, Іван Мойсієнко, Віктор Шаповал, Сергій Панченко та Олександр Спрягайло. Висловлюємо подяку за важливі консультації Євгену Симонову.

   Використана література:

^[1] Акімов М. Охороняймо пам’ятки природи: Матеріали до охорони природи Середньої Наддніпрянщини. — Дніпропетровськ, 1930. онлайн

^[2] Назарук П. В. Проблеми Каховського водосховища онлайн

^[3] Шрамков М.О. Соціально-екологічні наслідки будівництва Каховського та Кременчуцького водосховищ онлайн

^[4] Кацен О.Рибне господарство Каховського моря. Нікопільська правда від 23.03.1952

^[5] Шрамков М.О. Соціально-екологічні наслідки будівництва Каховського та Кременчуцького водосховищ онлайн

^[6] Кикоть Г.Молоді будівники каналу. Нікопільська правда від 2.04.1952

^[7] Анцигикін І.В.Плани 1952 року і побудова Каховського водосховища. Еколого-геологічні проблеми Каховського водосховища (До 50 річчя створення). Кривий Ріг, 2008. С.6-9.

^[8] Шрамков М.О. Соціально-екологічні наслідки будівництва Каховського та Кременчуцького водосховищ онлайн

^[9] ШРАМКОВ М.О. СОЦІАЛЬНО-ЕКОЛОГІЧНІ НАСЛІДКИ БУДІВНИЦТВА КАХОВСЬКОГО ТА КРЕМЕНЧУЦЬКОГО ВОДОСХОВИЩ онлайн

^[10] Сандул В.А. КАХОВСЬКЕ ВОДОСХОВИЩЕ СЬОГОДНІ. Еколого-геологічні проблеми Каховського водосховища (До 50 річчя створення). Кривий Ріг, 2008. 9-11

^[11] http://eprints.mdpu.org.ua/id/eprint/693/1/1.pdf

^[12] Вороніна Д. А. Причини та наслідки заболочення екосистем навколо Каховського водосховища / Д. А. Вороніна, С. В. Міськевич // Проблеми відтворення та охорони біорізноманіття україни в світлі вчення про ноосферу. Матеріали Всеукраїнської студентської науково-практичної конференції. – Полтава: Астрая, 2009. – С. 159-160. онлайн

^[13] Довженко О. П. Сторінки Щоденника (1941-1956) — К.: Вид-во гуманіт. л-ри, 2004. — 384 с. онлайн

^[14] Новітня парадигма вилучення природних ресурсів з навколишнього середовища / В. Г. Андрєєв, Л. Б. Анісімова, Т. Ф. Вичужаніна [та ін.] ; ред. А. Г. Шапара. – Дніпро : ІППЕ НАНУ, 2018. – 128 с.; https://zn.ua/ukr/UKRAINE/priroda-znaje-krashche-richki-majut-tekti.html?fbclid=IwAR0AlX-KlOLESrXwUxnF5V6GzFJ8Nnj_MaHXwuKcmHfB1mlakvMNtyVmGOs

^[15] Benson, A.J., Raikow, D., Larson, J., Fusaro, A., Bogdanoff, A.K., and Elgin, A., 2023, Dreissena polymorpha (Pallas, 1771): U.S. Geological Survey, Nonindigenous Aquatic Species Database, Gainesville, FL, https://nas.er.usgs.gov/queries/FactSheet.aspx?speciesID=5 , Revision Date: 3/31/2023, Access Date: 8/11/2023

^[16] Smirnov, A.; Pavlov, D.; Kodukhova, Yu.; Karabanov, D. (2020). “Impact of Zebra Mussel Dreissena polymorpha Pallas 1771 (Bivalvia) appearance on fish populations in Lake Pleshcheevo, European Russia”. Zoologicheskii Zhurnal. 99 (12): 1363–1374. DOI:10.31857/S0044513420110070

^[17] Новітня парадигма вилучення природних ресурсів з навколишнього середовища / В. Г. Андрєєв, Л. Б. Анісімова, Т. Ф. Вичужаніна [та ін.] ; ред. А. Г. Шапара. – Дніпро : ІППЕ НАНУ, 2018. – 128 с.; https://zn.ua/ukr/UKRAINE/priroda-znaje-krashche-richki-majut-tekti.html?fbclid=IwAR0AlX-KlOLESrXwUxnF5V6GzFJ8Nnj_MaHXwuKcmHfB1mlakvMNtyVmGOs

^[18] Новітня парадигма вилучення природних ресурсів з навколишнього середовища / В. Г. Андрєєв, Л. Б. Анісімова, Т. Ф. Вичужаніна [та ін.] ; ред. А. Г. Шапара. – Дніпро : ІППЕ НАНУ, 2018. – 128 с.; https://zn.ua/ukr/UKRAINE/priroda-znaje-krashche-richki-majut-tekti.html?fbclid=IwAR0AlX-KlOLESrXwUxnF5V6GzFJ8Nnj_MaHXwuKcmHfB1mlakvMNtyVmGOs

^[19] Яцик А. В., Яцик В. А. Каховське водосховище. Енциклопедія сучасної України (2012).

^[20] Вороніна Д. А., Міськевич С. В. . Причини та наслідки заболочення екосистем навколо Каховського водосховища. Проблеми відтворення та охорони біорізноманіття україни в світлі вчення про ноосферу. Матеріали Всеукраїнської студентської науково-практичної конференції. – Полтава: Астрая, 2009. – С. 159-160.