Перемога князя Острозького під Оршею 1514 р. вгамувала московію на сотню літ

За матеріалами інтернет-видань 17.03.2024 5316

Є в українській історії кілька переможних битв з московитами, на згадку про які з кремля раніше лунали гнівні крики про "брехню, підлі інсинуації" та навіть "роздмухування міжнаціональної ворожнечі". Одна з них – битва під Оршею, яка відбулася понад 500 років тому, пише "Тиждень".

Борис Черкас

Саме 8 вересня 1514 року союзне військо Великого князівства Литовського і Польського королівства, очолюване руським князем Костянтином Острозьким, розбило армію московського князівства.

За що воювали

Наприкінці XV сторіччя між Литовською і Московською державами розгорнулася запекла боротьба за давньоруську спадщину. Питання стояло руба: кому в разі перемоги домінувати в Центрально-Східній Європі.

Велике князівство Литовське, офіційною мовою якого була руська, себто українська, ще протягом ХІІІ – XV ст приєднало до себе більшість руських князівств і земель. Але Московське велике князівство намагалося (і не безуспішно) підкорити їх своїй владі.

У листопаді 1512 року цар Василій ІІІ без оголошення війни розпочав наступ на Велике князівство Литовське (ВКЛ). Безпосередньою метою наступу став Смоленськ. Проте московським військам довелося здійснити три кампанії, аж поки 31 липня 1514-го фортеця не капітулювала.

Внаслідок московсько-литовської війни 1512-22 років Москва отримала Смоленськ. Місто повернулося до складу Великого князівства Литовського у 1611 році, в часи Сагайдачного. Знову Смоленськ став московським у 1654-му, під час спільних козацько-московських дій на території нинішньої Білорусі

Ця перемога створила хороші умови для наступу на внутрішні райони Литовської держави. Польський король і Великий князь Литовський Сигізмунд І Ягеллончик уже майже рік намагався зібрати військо. Проте шляхта не поспішала вставати під прапори, а грошей на найманців у державній скарбниці не було.

Великий гетьман Литовський [посада є аналогом міністра оборони ВКЛ з дуже широкими повноваженнями - ІП], українець родом з Волині, Костянтин Острозький мав під рукою українські полки з Волині та Поділля.

Проте рух уздовж кордону Білгородської орди не давав йому можливості кинути їх на московський фронт. Тільки ополчення київської землі разом із союзними кримськими татарами здійснило у 1513-1514 роках два походи на Сіверщину.

Князь Костянтин Іванович Острозький (бл. 1460 – 1530) уславився як визначний полководець, сучасники називали його руським Сціпіоном. Після битви під Оршею папський легат у Польщі писав: "Князь Костянтин може бути названий найкращим воєначальником нашого часу, він 33 рази ставав переможцем на полі битви... в бою він не поступається хоробрістю Ромулу"

Вже після падіння Смоленська і захоплення московським військом Мстиславля, Кричева і Дубровно шляхта почала збиратися на війну. Крім того, польський уряд погодився надати допомогу Литві.

Тонкощі тактики

У серпні 1514 року в Мінську польське і литовське війська об'єдналися під загальним керівництвом короля. Армія налічувала 26 тисяч кінноти та піхоти. Також союзники мали кілька важких гармат.

Привівши полки до Борисова, Сигізмунд залишився в місті. Далі військо повів Костянтин Острозький. Рушаючи назустріч ворогу, він вирішив якнайшвидше дати генеральну битву. На це в полководця було кілька причин.

Білоруси вважають битву під Оршею однією з найвизначніших битв в історії країни

По-перше, князь розумів, що зібране військо довго вкупі не протримається: брак грошей та припасів міг уплинути на настрої шляхти та змусити її розійтися.

По-друге, потрібно було не дати супротивникові закріпитися в захоплених містах. По-третє, на півдні знову могла виникнути загроза, і йому довелося б відправити туди частину полків, включаючи свою гвардію – волинців і подолян.

Українська марка з філателістичного блоку, присвяченого героям битв середньовічних і ранньомодерних часів. Рік битви вказаний неправильно. Фото: abetka.ukrlife.org

Рухаючись на схід, гетьман подолав кілька заболочених річок, швидкими атаками розбив кілька московських загонів. 7 вересня союзники досягли Дніпра в районі Орші.

Московське військо, очолене воєводою Іваном Челядніним, стояло на протилежному березі. Його чисельність сягала 40 тис. кінноти. Слабкістю Челядніна була відсутність піхоти й артилерії. Крім того, московське військо роздирала ворожнеча між воєводами.

Князь Острозький не став затримуватися на правому березі. Після ретельної розвідки ворожих позицій через річку було перекинуто два мости. Частина кінноти перейшла Дніпро вплав.

Литовська артилерія перетинає Дніпро понтонним мостом. Фрагмент картини "Битва під Оршею" невідомого автора XVI сторіччя, вочевидь очевидця битви

Челяднін вирішив не заважати підходу ворога. Можливо, він розраховував, використовуючи чисельну перевагу, скинути противника в річку і таким чином повністю його знищити.

Нерішучість воєводи дала змогу Острозькому до початку активних дій не лише переправити військо, а й вишикувати його в бойові порядки.

Ще один фрагмент картини - панцирна кавалерія, переправившись через Дніпро, групується в бойові порядки

Праворуч нього стала польська кіннота, між двома крилами Острозький поставив частину піхоти. Позаду лівого крила стояла друга лінія війська, а фланг замикали три легкі кінні хоругви.

Позаду правого крила теж стояла друга лінія на чолі з Янушем Свєрчевським. Його правий фланг був прикритий трьома хоругвами легкої кінноти. А вже за нею на самому краю поля бою було встановлено батарею.

Схема битви: атака, відступ до артилерійської засади, остаточний розгром. Джерело: hist-geo.net

Артилерійська позиція була дібрана досить вдало: підходи прикриті важкодоступною місцевістю, а гармати замасковані кущами.

Челяднін поводився безтурботно: крім того, що дав можливість супротивникові вишикуватися за власною схемою, то ще й не провів розвідки. Тож наявність батареї залишилася для нього таємницею.

Московська дворянська кіннота іде в бій. З тієї ж картини

Челяднін розташував свої полки за класичною схемою проведення атаки. Імовірно, московський воєвода хотів трьома концентрованими ударами розколоти литовсько-польське військо.

Водночас Острозький сподівався за допомогою фронтального бою зупинити ворога й перетворити його чисельну перевагу на тисняву з людей і коней.

До перемоги

8 вересня в середині дня Челяднін дав наказ правому полку атакувати. Спочатку, як і очікувалося, московські загони потіснили русько-литовські бойові порядки.

Картина "Битва під Оршею" - свого роду відеокліп XVI сторіччя. Її треба "читати" справа наліво, і глядач бачить увесь перебіг бою. Князь Костянтин Острозький зображений на картині тричі, у різні фази битви

Проте атакуючі не отримали допомоги Великого полку. Цим скористався Острозький і контратакував ворога всіма литовськими силами й частиною польських хоругов.

Перша поява князя Костянтина на картині - праворуч угорі, з білою бородою, на сивому коні з блакитною попоною. На списі над Острозьким - червоний значок із золоченими гербами роду - Леливою та Огоньчиком. Князь бесідує зі штабним воєначальником і стежить за переправою убрід кавалерії

Після жорстокого рукопашного бою правий фланг московського війська був розбитий і вдався до втечі.

Той же фрагмент. Штабний офіцер щось показує рукою, Острозький теж жестикулює. На його шиї - золотий ланцюг, на поясі - золота шабля. Вимпели на списах мають хрест святого Юра, деякі науковці виводять від них біло-червоно-білий прапор Білорусі

У цей час на лівому фланзі пішов в атаку москальський полк Лівої руки. Але він був розбитий ще швидше. Та поляки не стали його переслідувати, а, навпаки, залишили важку кінноту на місці, а легкі хоругви почали імітували відступ у бік Дніпра.

Друга поява Острозького на картині. Він керує діями артилерійської засідки. Гармаш у червоному береті, схоже, той самий, що керував переправою через понтонний міст

Челяднін вирішив, що супротивник тікає по-справжньому, й кинув в атаку частину Великого полку і залишки Лівого.

Той же фрагмент. На передку лівої гармати лежить циркуль

Не знаючи про засідку, ці полки щільною масою вийшли на піших стрільців і гармати. Останнім не треба було навіть цілитися.

Атакуючі зупинилися й змішалися. Коли ж кілька важких ядер поцілили в задні ряди, почалася паніка, що швидко охопила більшість московського війська.

Третя поява князя на картині. Острозький енергійно махає рукою, наказуючи загону литовських татар переслідувати московитів

Поразки флангів призвели до того, що Челяднін зі своїм полком залишився сам на сам проти всього литовсько-польського війська. Костянтин Острозький швидко організував скоординовану атаку з кількох боків.

Після запеклого бою Великий полк було оточений і розбитий. Челяднін разом із десятьма воєводами потрапив у полон.

Народна пісня про Оршу-1514. "Слава Воршы ўжо ня горша. Слаўся, князь Астрожскі!"

Московське військо втратило біля 30 тисяч (можливо, менше) загиблими й близько 5 тис. полоненими. Причому більшість втрат припали на дворянство, яке становило кістяк феодального війська.

Сучасний білоруський креатив :) Ілюстрації з ФБ Алесь Данілаў

Після битви

Шлях на Смоленськ був відкритий. Однак сталося те, чого боявся князь Острозький. Більшість шляхти вже... не хотіла воювати й почала збиратися додому.

Князь Костянтин був великим ревнителем православ'я і ктитором Києво-Печерської лаври. Його надгробок (на фото) був композиційним центром Успенського собору, підірваного восени 1941 року

Гетьман у такій ситуації спромігся організувати повернення Мстиславля, Кричева й Дубровно. І незабаром військо було розпущене.

Але визначна перемога військ князя Костянтина Острозького під Оршею 1514 року змусила московитів на сотню літ забути про походи на Україну, Білорусь, Литву і Польщу. До того ж 1521 року вони зазнали нищівної поразки від військ кримських татар і українських козаків гетьмана Остафія Дашковича, після якої змушені були платити данину Криму аж до 1700 року.

А більше чотириста років тому – восени 1618 року – до Москви підійшло Військо Запорізьке на чолі з гетьманом Петром Конашевичем-Сагайдачним, винищивши перед тим гарнізони майже всіх поселень Суздальщини. Але то вже інша, цікава переможна історія...