Пограбовані «Великим Крадівництвом»

На фото: старший солдат ЗСУ, кіборг Микола Писанець (справа) із Героєм України, комбатом 93-ї ОМБр "Холодний Яр" Адамом Межевікіним. Фото із ФБ сторінки М. Писанця

Надшвидкісне будівництво об’їздного автошляху Н-31 Дніпро — Царичанка — Кобеляки - Решетилівка від каналу Дніпро — Донбас до межі з Полтавською областю Із початком повномасштабної війни рф проти України припинилося. Але його наслідки непокоять місцевих жителів, родини військовослужбовців. До редакції звернулася мама і бабуся трьох воїнів ЗСУ Галина Писанець із Китайгорода, із давно наболілим:

- Усе своє трудове життя ми із чоловіком Павлом Писанцем

трудилися в китайгородському колгоспі. При розпаюванні отримали

земельні паї 2, 25 га, здали їх в оренду ТОВ «Маяк». Та вже четвертий

рік іде, як без нашої на те згоди по нашій землі стелять дорогу на

Київ. І тепер немає ні оренди, ні тих грошей, що обіцяли виплатити

за землю.

   Рік тому мій чоловік помер, і ми нічого не отримали з його

паю на поховання. Як і рідні Михайла Сідака. І ніде, ніхто й слова не

мовить за паї. У сільраді лише руками розводять. Хоч би за ту землю

давали зерно, як раніше, можна було б прожити. Або ж відсотки із

обіцяної плати. Бо за мою пенсію і курки не вигодуєш…

У мене син, Микола Писанець, на фронті з 2014-го року. І двоє онуків,

сини доньки Наталії Павлівни, Руслан і Владислав, теж воюють в ЗСУ.

Вони ж не за те б’ються із загарбниками, аби свої в тилу забрали у

батьків останнє, що було, і крайнього тепер не знайдеш.

Прошу допомогти вирішити цю дуже тяжку для мого 79-річного віку

проблему. Хай той, хто забрав землю, видасть зараз хоча б орендну

плату. У мене виникла проблема з лікуванням, а ще ж треба ж і дров завезти, і до нотаріуса піти, переоформити чоловікову спадщину, а не маю за що.

У Дніпрі і в ОВА, і в РДА про пограбованих селян Приорілля знають,

але... мовчать

Як з’ясувалося, Галина Федосіївна ще в липні минулого року звернулася з цього приводу до голови Дніпро ОВА Сергія Лисака, має квитанцію «Укрпошти»

про надісланого рекомендованого листа. Але відповіді так і не дочекалася. Тоді Г. Писанець в кінці серпня пішла на сесію Китайгородської сільради, там

пообіцяли допомогти.

На наш запит юрвідділ Китайгородської сільської

ради надіслав, за підписом сільського голови Сергія Турського, копію

звернення до начальника Дніпровської РВА Юрія Яндульського,

датовану 1 вересня (скорочено):

- У зв’язку із численними зверненнями мешканців громади щодо

викупу для суспільних потреб земельних паїв для проєктованої

автодороги державного значення Н - 31«Дніпро – Царичанка –

Кобеляки – Решетилівка» прохаємо роз’яснити ситуацію. Восени

2021 року Дніпропетровська РДА спілкувалася із власниками землі

про викуп паїв шляхом укладання відповідних правочинів. Із весни

2021 року ТОВ «Маяк» вже не має змоги обробляти ці землі, відтак

орендну плату власники землі не отримують вже третій рік. Станом

на сьогодні жоден із кількох десятків постраждалих землевласників

Китайгородської ОТГ викуп за землю не отримав.

Нешвидко, десь за два місяці перегодя тодішній очільник Дніпровської РВА Юрій Яндульський відповів Галині Писанець. Але в тому, що її родина досі не має компенсації за втрачену землю, він звинуватив... агресивну московію. Мовляв, тепер усі видатки з держбюджету, окрім військового характеру, заборонені. А от по завершенні війни укладемо нарешті правочин і оплатимо його.

Ось така фактично відписка. Але ж земельні паї у родини Писанців і ще біля ста земляків з Китайгорода та сусідніх сіл знищили у березні 2021-го, навіть озимині не дали дозріти, яка перезимувала! Тож державні слуги мали мінімум 11 місяців до початку широкомасштабної війни, аби вирішити питання! На жаль, тепер відібрана приватна рілля для них проблемою не є.

А раніше, в 2009-му, будівництво цієї ж горезвісної траси у Петриківському районі зупинилося через те, що троє фермерів Іванівки не віддали власні паї за якісь там гроші. І стояли на своєму доти, доки сільрада не підшукала їм для обміну

рівноцінні ділянки. Аж тоді будівничі траси рушили далі.

Дорогу національного значення Н – 31 свавільно продовжили на

кілька кілометрів

Чому ж тепер, у 2021-му, не вирішили всі правові питання із

власниками землі, а сходу загнали на приватну ріллю бульдозери та екскаватори? Куди поспішали? До речі, у цьому несамовитому поспіху ще й

добавили… кілька кілометрів траси, по орних землях! Ось що пояснив

редакції колишній головний агроном китайгородського колгоспу

Володимир Чередник:

- При розпаюванні землі в 1995-му під дорогу на Київ Службі

автодоріг у Дніпропетровській області після перетину Калитви була

відведена смуга землі повз Кравцівку, по 9-му, Макатушиному полі і

далі на Ляшківку. Її не паювали, аби ніхто з колгоспників потім не постраждав. Але в 2021-му трасу повели чомусь по низу Калитви, через Лесикове,

біля Орлянської дороги. Простелили аж до царичанських земель, на

сумнозвісний Насип. За моїми підрахунками, внаслідок цього із обігу в Китайгородській ОТГ виведені 24 га вже розпайованої, приватної ріллі. Постраждали люди, у декого увесь пай «ліг» під дорогу, а є лише частина паю знищена.

Цей видимий усім злочин підтвердили і проєктанти дороги у Дніпрі,

коли на питання автора цих рядків «Чому обираєте для траси не

найкоротший, а найдовший варіант?» відповіли: «Так більше

київських інвестицій зайде в нашу область!» А що потім водії на Київ

і звідти палитимуть недешевий бензин на зайвих кілометрах довкола Калитви — фактично під прямим кутом, держава витратить кошти на компенсацію, а люди втратять землю, це, вочевидь, для «дорожніх зодчих» не приорітет. Воістину що

швидко робиться, те сліпе родиться…

За переказами старожилів, за царату після початку будівництва залізниці з Ровеньок Луганщини до Рівного почалася Перша світова війна. Наприкінці тридцятих дорогу продовжили, але розпочалася Друга світова. Старі люди у Приоріллі застерігали — не чіпайте Насип тієї дороги, нагорнений з Прядивки на Царичанку і далі на Ляшківку, бо буде війна! Тепер будівництво автодороги пройшло на місці того ж таки Насипу, і війна розпочалася... втретє.

Про війну Микола Писанець попереджав ще за 2 місяці

Вочевидь, ігнорування справедливих вимог військової родини

Писанців не випадкове. Прикметно, що за два місяці перед вторгненням

рашистів, у грудні 2021 року, старший солдат ЗСУ, кіборг, нагороджений

нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» Микола

Писанець, який з весни 2014-го кілька років воював у лавах легендарної

93-ї Окремої механізованої бригади «Холодний Яр», на сторінках «Фермера Придніпров’я» у статті «Що нам радять робити воїни» публічно рекомендував українцям учитися ратній справі:

- Армія тримає визначені рубежі постійно, але під час масованого

нападу їй потрібен надійний резерв. Щоб не взвод, у разі прориву

оборони, протистояв батальйону, а відповідне число воїнів. росія вже

давно проводить мобілізацію, нам слід відповісти симетрично. Але де

наша мобілізація? Це треба робити негайно! Якщо ж нічого не буде з

боку ворога, аж тоді резервістів можна розпускати по хатах. За цей час

вони повинні пройти перепідготовку. Особливо важливі навички стрільби

зі всіх положень, рухи зі зброєю, вміння зайняти вигідну позицію,

грамотна взаємодія підрозділу в умовах бойових дій. Цьому треба вчити

людей у кожній громаді, хоча б пару днів на тиждень. Потрібне вміння

робити засади, а під час наступу діяти «двійками» і «трійками». Головне

на війні – життя підрозділу, а бійцю - не загинути в першому бою. Далі

кожен отримує бойові навички і може належно виконати поставлені

завдання.

Ось які цінні поради дав нам усім «кіборг» Микола Писанець ще за два місяці до вторгнення орди. Тепер він воює на Запорізькому напрямку. Йому і його бойовим

племінникам Руслану і Владиславу дуже важливо, аби вдома їхня мама і

бабуся Галина Федосіївна не відчувала себе обійденою владою. Вони роблять усе від них залежне, аби швидше Україна перемогла окупантів. На передовій,

у надгарячих тепер окопах, під обстрілами, вкрай боляче чути про вже більш як

трирічні (!) злигодні, які переживає глава родини у відстоюванні

заробленого тяжкою колгоспною працею.

Три мужні чоловіки родини Писанців сумлінно виконують свій

священний обов’язок із захисту Батьківщини. То чому ж Батьківщина не

виконує справедливі вимоги їхньої мами і бабусі в Китайгороді? Війна,

немає коштів? Але це ж суспільні потреби, хоча й зроблені в незаконний спосіб.

Вочевидь, фаховий адвокат стовідсотково довів би у суді неправомірність дій організаторів «Великого будівництва» щодо землі селян Китайгородської, Могилівської та інших громад Приорілля, це біля сотні людей. Нещодавно НАБУ встановила причетність до зловживань при будівництві шляху на Київ його «ідеолога» Юрія Голика, проводяться обшуки, слідчі дії і т. п. Але він, як раніше і ексочільник Дніпро ОВА Валентин Резніченко, спокійно поїхав собі за кордон, до Австрії. Чи знають слідчі НАБУ про додатково засипані, знову ж таки краденим піском, з китайгородського урочища Свиняче 24 га приватної ріллі, невідомо.

Відтак мамі і бабусі трьох воїнів ЗСУ, 79-літній Галині Писанець та іншим постраждалим від дії держави селянам відповісти поки що нікому.