Розслідування вбивства фермера Володимира Ражди триває

Остап Вернигора 26.01.2022 257

Вночі 26 липня у селі Болтишка Криничанського району стався груповий розбійний напад на сім’ю фермера Володимира Ражди. Після тривалих катувань і пограбування п’ятеро бандитів задушили 67-річного Володимира Євгеновича. Його дружині Людмилі Петрівні дивом вдалося вижити. За півроку слідство ще не оголосило підозри в цих резонансних злочинах.

Шлях до фермерства проліг через роботу в місті

Після закінчення із золотою медаллю школи, потім Дніпропетровського сільгоспінституту в 1976-му Володимир Ражда разом із дружиною-випускницею почав трудовий шлях в колгоспі рідної Болтишки головним інженером. А у 1980-му відгукнувся на заклик Південмашу і дав згоду на роботу в експортно-технічному відділі. Тривалий час працював у закордонних відрядженнях, зокрема Кампучії, Єгипті, консультантом із продажу тракторів виробничого об’єднання. Згодом без відриву від виробництва закінчив академію зовнішньої торгівлі в Києві.

Наприкінці 90-х років випуск тракторів у Дніпрі зменшився, почалося безробіття. Про наступний етап життя родини у батьківському будинку, майже в центрі щільно заселеної Болтишки, розповідає Людмила Ражда:

        - Під час роботи на «Південмаші» директор Леонід Кучма знав Володимира Євгеновича як гарного фахівця, тож згодом запросив його на роботу в Київ. Але чоловік відмовився, перемогла любов до рідного села, до праці на землі. Та отримати землю виявилося непросто, аж у 2001-му В. Ражда заснував СФГ «Браво». Поїхав у Болтишку в пусту вже мамину хату, а я приїжджала у вихідні з міста, де доробляла до пенсії. На заощадження придбали трактор, а сівалку довелося брати в кредит. Вирощували зернові й бобові культури, обробляли город. Скільки планів було у Євгеновича! Він багато трудився, не зважав на вік, ще й бджолами займався, казав «Божі створіння працюють на нас». І кавуни вирощував, одного року ввесь Тополь у Дніпрі ними забезпечив. Брався за все, і усе в нього виходило. Був меценатом, школі допомагав, де вчаться внучата, на дороги давав і на спортивні змагання.

Сама я із села Запорізької області, знаю сільську справу. Розвела качок, кіз, свиней, вела бухгалтерію, готувала обіди робітникам. А вік уже був пенсійний і серце не витримало навантаження – у 2017-му мене розбив інсульт. Чоловікові було дуже тяжко, возив мене по лікарнях, 12 разів лежала в Мечникова, двічі у Києві. Не могла сидіти, стояти, ходити, всього навчалася, як мала дитина. Тоді до нас приєднався старший із дітей, син Олександр, він заснував ФГ «Браво-плюс». Трудилися разом, він живе у Болтишці з сім’єю неподалік.

«Все сталося, як у фільмі про кримінал»

Торішнього спекотного 25 липня Володимир Євгенович і Людмила Петрівна вибирали на власному городі часник і цибулю. Жнива на ту пору практично завершилися, тож з’явилася часинка і для вирощеного на присадибній ділянці.

- Увечері дивилися телевізор у кімнаті, де вікно до дороги. Потім я пішла спати до іншої кімнати, а Євгенович додивлявся фільм, - пояснює Людмила Петрівна. - Пластикове вікно було зачинене, вночі його не відкривали, а за потреби включали вентилятор. Діти радили поставити на вікна решітки, та батько сказав, що в нього є рушниця, тому до нас навряд чи хто полізе. Вночі я прокинулася, мов у фільмі жахів. Раптом спалахує світло і молодий хлопець у балаклаві б’є мене по обличчю і кричить «закрий очі! Де телефон? Де гроші?» І так без кінця. Він сів мені на хвору ногу, зв’язав руки вірьовкою для білизни і накинув удавку на шию. Що ви робите, кажу, я після інсульту, мені багато не треба! Помічаю, очі в нього бігають, а руки молоді-молоді. Чую, з кімнати несамовитий крик Євгеновича. Молю їх – що ж ви робите, ми пенсіонери, схаменіться! Вони кричать – у вас землі багато, мають бути гроші! Які гроші, відповідаю, у нас трактор взятий в кредит! Все перекинули і перерили. Було страшно, як витримала, не знаю. Удавку то затягне, то попустить.

Чую, в тій кімнаті почали бахкати по сейфу, Євгенович їм ключа не дав. Раптом у цю кімнату залітає міцний такий чоловік, здоровий, питає: «на втором етажє билі? Что ти смотрішь - кончай с нєй!» - каже молодому. Одразу й попрощалася з білим світом, зробилася як ватяна. Згодом прийшла до тями від холоду. Вже нікого не було, скрізь горить світло, з відчинених дверей віє прохолода. Підводжуся, дуже болить нога, ледь іду зі спецобладнанням. Євгенович лежить на ліжку лицем донизу, дорогу до нього перегородив відкритий сейф. Гукаю – мовчить… Мій телефон зник, стаціонарний із перерізаними дротами. Знайшла мобільний чоловіка, був не на видному місці. Телефоную сину Олександру, поліції і до «швидкої допомоги». За кілька хвилин прибіг син. «Швидка» приїхала перша від поліції, та лікарі вже нічого не змогли зробити, кати задушили Володимира Євгеновича. У довідці лікарі вказали «асфікція внаслідок задушення».

Чому бандити скоїли найтяжчий злочин?

Під час нападу Людмила Ражда запам’ятала, що злочинці говорили між собою українською, один із західноукраїнським акцентом, а старший – російською. Із сейфу вони забрали все, що було в будинку - гроші на продукти і ліки.

- Дуже важко нам тепер без чоловіка і батька, - з болем продовжує Людмила Петрівна. – Чому нападники пішли на найтяжчий злочин? Можливо, Євгенович упізнав когось із них. Щось їх налякало, тому швидко тікали. А на початку вони відкрили цвяходером вікно, виламали сітку. Євгенович не встиг зреагувати, чому, не знаю. Злочин планували, перед цим вони двох собак у сусідів отруїли, а наші обидві лоском лежали два дні, потім відійшли. Поліція тут все дослідила, опитали все село. Наступного дня знайшлися прикраси, яких не було в день нападу, а в коридорі, під взуттям, і мій телефон. Його вилучила поліція, обіцяли за два тижні повернути, та й досі в них.  

І до нападу у нас теж не було спокою, господарство кілька разів грабували. Якось викрали все насіння соняху 30 квітня, перед самою сівбою. Іншого разу вкрали отрутохімікати для обробітку, теж значні збитки. Крали не зальотні, а ті, що знали про куплене. Підозрювані є, але поліція належно не розслідувала. На Володимира Євгеновича, перед нападом, завів справу начальник слідчого відділу Криничанського відділення поліції Дмитро Новосьолов, за порушення водоохоронної зони річки Базавлук. Чоловік не заперечував, але наполягав, щоб від річки відступили усі 8 суміжних користувачів. Проте до них у поліції чомусь не було претензій. А Новосьолов вимагав з Євгеновича сплатити штраф 19 тисяч гривень. Запевнив «тоді справа буде закрита. А як не хочете по-хорошому, буде по-поганому». Довелося наймати адвоката, провадження закрили. Правда, пообіцяли «перевірити всі поля».

«Готівки після нападу на Анатолія Куліша вдома не тримали»

Торішні жнива родинні фермерські господарства провели злагоджено і швидко. Ось що розповідає про них син загиблого Олександр Ражда:

- Два тижні була дуже напружена робота. О четвертій встаєш, о п’ятій вже трудишся в полі, о десятій вечора приходиш і падаєш без задніх ніг… Власних троє дітей бачиш лише сонними. Ці злодії залетіли в Болтишку на білій «сімці» з прогорілим глушаком, яка ревла, планували хапнути. Але тих грошей, на які сподівалися, в хаті не було. Можливо, через це і задушили батька... Два роки тому в сусідній Софіївці вдень напали на родину 80-річного фермера Анатолія Куліша, побили і забрали зарплату працівників. Тоді ми з батьком вирішили - кошти за вирощене зберігаємо лише на банківському рахунку. Після нападу бандити побігли до машини і помчали на Божедарівку, це зафіксували відеокамери. Працюємо, платимо податки, то чому держава не може забезпечити хліборобам надійний захист? У Преображенці фермери ставлять камери, озброюються.

Розгул злочинності в краї

        Рідні, односельці і фермерська спільнота Придніпров’я болісно сприйняли звістку про вбивство члена Ради Асоціації фермерів Криничанського району Володимира Ражди. Ця трагічна подія не перша в краї, розповів друг покійного, фермер Володимир Брик:

- Неподалік у Саксаганському три роки тому вбили Олександра Грушку. За Євгеновичем давно слідкували, той «жигуль» відеокамери фіксували і раніше. У 2012 і 2013 роках ми з ним допомагали жнивувати українцям Криму в Нижньогірському районі. Володимир Євгенович був позитивного настрою чоловіком, душа компанії. У нас в Гуляйполі нещодавно стався другий поспіль напад на фермера Ольгу К., і на Олександра Р. Поліція мовчить, на всі питання відповідь «таємниця слідства». Якби кожен напад на хліборобів належно розслідували, а винних карали згідно із законодавством, такого б не було.

Очевидно, це основна причина розгулу злочинності в краї. За місяць після вбивства В. Ражди у невеликій Болтишці, з населенням трохи більше 500 жителів, стався напад на будинок директора Болтишського ліцею Олени Манко. Ось її розповідь:

- Вранці 27 серпня іду на роботу, зустрічаю Олександра Азарова, колишнього охоронника ТОВ «ЮМ-Ватутіно», з невідомим. Не підозрювала, що йдуть грабувати. Відкрили вікно в нашому будинку і залізли. Чоловіка вдома не було, а сини, школярі, підняли шум, і нападники втекли. Викликали поліцію, це бачив третій свідок, мені надали статус потерпілої. Згодом поліція повідомила листом, що нападники того ж дня залізли в хату Віталія Побережного в Малософіївці, викрали речі, пізніше  обікрали школу в Криничках. Поліція їх затримала, каже, перебувають в СІЗО Дніпра, суду ще не було.

У Болтишці є дільничний, але  його прізвище і телефон мало хто знає, в т. ч. працівники старостинського округу, а «шерифом» звуть місцевого кримінального авторитета. До загальної картини злочинів слід додати і жорстоке побиття охороною ТОВ «ЮМ-Ватутіно» кількох земляків, загадкову загибель позаминулого літа ветлікаря з Гуляйполя, котрий працював на фермі товариства. Невідомо, усі згадані злочини і  напади на фермерів, що сталися останніми часами в Болтишці і окрузі, це дії однієї чи кількох злочинних груп? Чому водоохоронну зону Базавлука поліція захищала лише в одному місці, а не скрізь, де порушена? Чи пов’язані великі крадіжки майна фермера В. Ражди із нападом на нього? Відповідей на ці питання вже півроку чекають українські хлібороби і все суспільство.

Якщо за злочин немає покарання, то це сприяє поширенню лиха. Вдова фермера Людмила Ражда гірко зазначила: «бандити взяли гріх на душі, який буде пекти їх усе життя. За папірці вбили людину, яка потом і кров’ю заробляла, ростила хліб і була патріотом своєї країни». На запит «Фермера Придніпров’я» щодо розслідування вбивства В. Ражди в. о. начальника Кам’янського райуправління поліції підполковник Віталій Бакаляр повідомив:

- У провадженні слідчого відділу перебувають матеріали кримінального провадження за п. 6 ч. 2 ст. 115 ККУ (умисне вбивство), ч. 4 ст. 187 (розбій). На теперішній час досудове розслідування триває, проводяться необхідні розшукові дії для всебічного, повного та неупередженого розслідування, викриття винних.

На фото: Володимир Ражда (в центрі) з побратимами на жнивах.


Поділитися текстом в мережах:
Репости вітаються !
>>> Підписуйтесь на нашу Фейсбук-сторінку
>>> Читайте нас в Telegram
>>> Підбірка новин сайту в GoogleNews
>>> Статті з газети Фермер Придніпров'я

Коментарі (0)


Новини ОТГ