СТЕРЕЖИСЬ СВОЄЇ ПОСАДИ

За околицею нашого села високими стовпами пролягала високовольтна лінія електропередач. То ми, діти, боялися її, як вогню – наближатися навіть остерігалися. Бо на тих стовпах висіли трафаретки з закресленими червоними блискавками страшними черепами: «Не залазь! Уб”є!» А сьогодні я і думаю, що зовсім не завадило б аналогічне застереження - на зразок «Не смій! Небезпечно!» - прилаштувати як на парадні, так і приховані «чорні» під”їзди усіх без винятків державних та владних установ, контор і служб, прокуратур і поліцейських управлінь – неодмінно кінчаючи, до речі, також судами. Щоб усім поспіль діячам-чиновникам та посадовцям, держслужбовцям, стражам правопорядку і судочинцям, якщо хочете, то заодно і депутатам усім зверху й донизу рад, включаючи Раду, яка пишеться з великої літери, нагадувати Божу заповідь про те, що «Не укради!» З уточненням, що «Не пожадай нічого, що є власністю твого ближнього». Тим паче на те ні в якому разі не зазіхай, що всьому народу належить у вигляді податків і бюджетних надходжень.

Сумніватися не приходиться, що нашим читачам зрозуміло і більш ніж ясно, чому виникає бажання попереджати та застерігати кожного поодинці та усіх гамузом, хто волею долі або за щасливим збігом обставин чи випадком, в тому числі і по-знайомству, себто по блату, опиняється у великих і дрібних не мульких, а м”яких кріслах структур влади чи місцевого самоврядування і правоохоронних органів. Надто вибуховозагрозливі, наче наврочені ці крісла, так дивись і загримиш з них під фанфари. Якщо чесно, то хотілося б, щоб так і відбувалося.

 Ось вам уже за фатальним збігом у двох сусідніх обласних центрах, у Запоріжжі та Дніпрі, паралельно почалися два показові на цей рахунок судові процеси. У Запоріжжі відповідають діячі тамтешньої Держспоживслужби. Знову ж посади у них такі, що надали змогу хвацько і спритно зайнятися безбожними поборами з фермерів. Маємо прес-реліз грізного Державного Бюро розслідувань: завідуючий одного з секторів  споживслужби змудрував, що створювати аграрникам навмисні перешкоди при реєстрації ними сільгосптехніки йому раз, даруйте, плюнути. Неначе ті чи інші обмеження під час воєнного стану дозволяють. Правда, аби не брати усієї відповідальності на себе, цей завсектором в помічники запросив і свого підлеглого колегу. Одначе для гарантії винятково особисто отримувати собі з цього гідний зиск, до незаконної афери залучив власну дружину - створивши для неї спеціальну липову фірму. Для чого питаєте? Сільгоспвиробникам, корті воліли узаконити придбану техніку, ділки відмовляли, зате одразу рекомендували звертатися до «надійної фірми на чолі з якоюсь всесильною жінкою». Плати їй данину, і все буде гаразд. «Добровільні» ніби платежі оформлялися за білими нитками шиті «інформаційні послуги». За які впродовж 2022-23 років в купі набралося близько трьох мільйонів гривень. Половину яких ділки встигли «відмити» на придбання елітного авто, зареєстрованого відразу… на тестя та вітчима організатора і натхненника схеми. По-братськи порівно на них обох, про що, як несподівано виявилося тепер, вони й сном духом наче не відали. Отака історія.

А у Дніпрі судять трохи за скромніший апетит уже колишнього нині директора одного комунального підприємства міськради - «за зловживання посадовим становищем зі збитком для міської казни майже двох мільйонів гривень», як значиться у повідомленні Дніпропетровської облпрокуратури. За її даними цей наразі екс-директор між очолюваним ним підприємством та фізичною особою-приватним підприємцем уклав договір на облаштування на житлових масивах міста тринадцяти дитячих майданчиків з розважальними і спортивними спорудами. Добре діло ніби задумав та затіяв – згодні? Єдина заковика, що умисне істотно завищив вартість обладнання і комплектуючих. Міський бюджет в результаті і переплатив зайві заледве не два мільйони.

То як в Запоріжжі, так і у Дніпрі на шахраїв і казнокрадів чекає суворий гадаєте вирок? Річ у тім, що багато хто там і тут в цьому дуже сумнівається. Позаяк за даними місцевих антикорупційних і правозахисних громадських формувань в обох випадках судові слухання ведуть судді, яких уже не один раз ловили на «дивних» рішеннях, винесених на «замовлення», а то і явно оплачених так званими неправомірними вигодами. Себто хабарями за давно встановленими «тарифами». Як з цим свавіллям боротися? Все одно, мовляв, що марно і безпомічно махати кулаками, сваритися і погрожувати, збурюючи повітряні хвилі або задля окозамилення здіймати гвалт. Головне наробити гучного розголосу, а після хай і назавжди запанує тиша – кого це буде потім хвилювати?

Доволі показовий на цей рахунок приклад: давненько правоохоронці Дніпропетровської області повідомляли про затримання на гарячому голови одного з районних тут судів. За їх даними через посередника він вимагав ніби за нинішніми мірками насправді не такі й великі гроші – 2 тисячі 500 доларів. З бізнесмена-бідолахи, майно якого в рамках кримінального провадження вилучили і арештували. Не важко здогадатися, що суддя-хабарник навзамін гарантував зняти надто «обтяжливий» арешт. Були проведені обшуки як за місцем невтомної, зате «високооплачувальної» служби головсудді, так і за місцем його проживання, котрі підтвердили, що бажані долари проклятий хапуга отримав. Закінчувалася ж новина тим, що вирішувалося питання «про повідомлення підозри як голові райсуду, так і його посереднику». Єдина наразі прикрість, яку повідомити мусимо ми: від тих і до цих пір дійсно минуло чимало часу і продовжує минати, одначе питання про повідомлення підозри все ще вирішується і продовжує такими неквапливими темпами вирішуватися. Ніяк, коротше, не вирішиться. Що ви з цього приводу думаєте і скажете? Отож бо воно! Виявилося, раніше суддя цей ловився уже не раз на подібних «витівках», а напередодні однак старші колеги підтвердили його… і добропорядність, і доброчесність. Як тут не вигукнути, що хіба не ясно - маємо те, що маємо?!

А маємо те, що обіймати не лише високу, а й будь-яку посаду сьогодні у владі, тим паче в правозахисних чи судових органах, значить зловживати та свавільничати стільки, скільки тобі заманеться. Адже безкарно з гарантією як мінімум на помилування, а то й на недоторканість. Чого вартий, скажімо, скандал, який мало не рік вирував на Дніпропетровщині навколо начальника одного з місцевих районних управлінь поліції Андрія Довгуна. Спершу його звинувачували у тому, що «найняв» будівельну бригаду для ремонту будинку своєї тещі. Бо коли відремонтоване житлове помешкання тещі від замикання електропроводки спалахнуло синім вогнем і згоріло, Довгун разом з братом зажадав від будівельників відшкодувати не менше 200 тисяч доларів, ніби з їх вини завданих пожежею. Ясно, що у людей таких коштів не знайшлося. Та Довгун порадив шукати, інакше погрожував наслідками «більш ніж тяжкими для них». Адже самі працівники ДБР чорним по білому написали, що брати Довгуни (цитуємо дослівно) «залякували кримінальною відповідальністю, вигадували різні строки тюремного ув’язнення, а потім почали людей лякати навіть вбивством, обіцяючи закопати тіла так, що ніхто і ніколи не знайде їх».

Так от, Кіровський райсуд Дніпра, «розглядаючи справу Довгуна, вирішив не конфліктувати з ним». Суддя Сергій Єдаменко елементарно відмовив у судовому засіданні провести допит свідків та потерпілих, без їхніх же показань обвинувачення «безслідно розсипалося, наче його і не було». Не зважаючи на те, що один з потерпілих від начальника поліції – військовослужбовець, який на той момент перебував уже на фронті у якості гранатометника. Далі задля благополучного завершення епопеї трійка суддів Дніпровського апеляційного суду – Олексій Іванченко, Віталій Руденко і Алла Піскун – «взагалі повернули на роботу до поліції Андрія Довгуна» - уявляєте?

Правда, останнього явно на всякий випадок чи аби подалі від гріха перевели на службу… в сусідню Кіровоградську область. Де призначили заступником начальника Головного управління. Тобто як ту щуку кинули у воду. Гадаючи певно, що неодмінно і кінці сховають у тій воді. Схоже не вийшло. Або не виходить. Хоч нам зараз важко прогнозувати, чим скандал навколо уже кіровоградського стражу правопорядку все таки скінчиться. Справа у тім, що щойно дніпропетровська прокуратура навздогін повідомила «про незаконне збагачення Довгуна на 14 мільйонів гривень ще тут, у рідних пенатах, на посаді начальника управління поліції впродовж 2021 – 22 років».

Не важко зате, на превеликий жаль, розуміти, що це значить для чи не усіх зверху й донизу поголовно держслужбовців-посадовців. Буквально у ці дні, приміром, стало відомо наступне: департамент освіти Дніпропетровської міськради з підприємством-підрядником уклав договір на ремонт даху однієї тут зі шкіл. Сподіваючись очевидно, що сховаються під тим дахом надійно й назавжди, як в укритті під час повітряної тривоги. Одначе таємне не довго лишалося таємним. Адже у кошторисні документи були внесені ціни на будматеріали, які вдвічі перевищували ринкові. Вкрали таким чином майже мільйон гривень.  Попри таку от «неприємність», акт про виконані роботи підписала та скріпила печаткою не лише хвацька директорка департаменту, але за компанію з нею і заступниця мера.

Або, як і в Запоріжжі, «необачно постраждала» тепер екс-посадовиця і дніпровської Держспоживслужби. Читаємо донесення прокуратури області: «У 2023 році обвинувачена налагодила корупційну схему збору підлеглими працівниками лабораторій ветеринарно-санітарної медицини міста Дніпра та області на її користь хабарів з клієнтів». І далі: «За це посадовиця обіцяла не влаштовувати перевірок роботи і не звільняти із займаних посад працівників лабораторій». Загалом же задокументовано отримання директоркою 3.5 млн гривень. Отож цілком достатньо, аби жити на повні руки і не тужити минулий весь рік. Готівкою вилучено у неї «у різних валютах близько двох мільйонів».

Або ось повідомлено службовцю і Державної служби з надзвичайних ситуацій  про підозру через… «службову недбалість чи необачність, в результаті якої він завдав збитків на 4 мільйони гривень». Тільки от була це «службова недбалість», як стверджують правоохоронці, «нещасний випадок», як кваліфікують колеги обвинуваченого, чи свідоме ним викрадення бюджетних коштів, в чому ні на йоту не сумніваємося ми, вирішувати вам, шановні читачі. Бо сталося так, що підозрюваний уклав договір з одним ТОВ на закупівлю автокрана, «особливо у великих розмірах» завищивши його ціну. Зрозуміло, що «надлишок» було «конвертовано» у готівку «для потреб виконавців оборудки».

Та це що – дрібниця. Невинні крадіжки! Не рівня розмірам і масштабам злочинності і злодійства у повному складі чиновників Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Кам”янської на Дніпропетровщині міської ради, а достеменно ще й частини довірених та посвячених в постійно діючу схему-аферу посадовців самої міської мерії. При проведенні обшуку у потаємному сейфі згаданого Департаменту було вилучено один мільйон 420 тисяч гривень, 6 тисяч 900 американських доларів і 7 тисяч 840 британських фунтів. Але не тільки ці фінансові накопичення-«заощадження». Й цілі теки ще документів та незаповнених, порожніх бланків і чистих аркушів паперу аж 16 (шістнадцяти!) різних будівельних фірм, компаній, товариств та приватних підприємств міста. Порожніх і незаповнених дійсно, одначе уже з відбитками печаток внизу. Отож дружньої когорти традиційних переможців тендерів на виконання всіляких будівельно-ремонтних робіт, партнерів і соратників діячів міської ради. Слідство наступним чином пояснило, навіщо виникла така ось тісна спайка: «Діючи за попередньою змовою зі службовими особами міської ради та її виконавчого комітету, шляхом безперервного, як на конвеєрі, зловживання останніх своїми службовими становищами і можливостями при виконанні будівельних, монтажних, ремонтних та інженерних робіт умисне в особливо великих розмірах завищували обсяги і вартість як матеріалів, так і самих робіт, а то й не виконуючи усіх передбачених тендерами робіт, собі і чиновникам забезпечували постійні «відкати». Причому запити та апетити зростали як на дріжджах, а хапальні рефлекси міцніли з дня в день.

На фоні цього та сотень, якщо і не тисяч інших аналогічних «посадових» випадків здивував нас, справив непересічне враження несподіваний факт, що у Дніпрі «на порожньому місці ні з того, ні з чого» розбагатів пенсіонер 1944 року народження Микола Андрійович Россоха. Майже 80-літній тобто дідусь, який ясна річ не міг обіймати у владі будь-яку наразі хлібну посаду. Одначе у 2020 році «стартонув» - отримав за безоплатною приватизацією десять соток землі у Кодацькому районі обласного центру. А вже під час воєнного стану став власником сектору для паркування авто на одному найпривабливішому бульварі Кучеревського, садово-«дачного» будинку площею 110 квадратних метрів у Слобожанській громаді, квартири бізнес-класу у ЖК «Central Park» на Старокозацькій вулиці, а на вулиці Незламній приватного домоволодіння за високим парканом, «за яким нічого не видно»

І ви здивовані, вражені? Дідусь спромігся вибитися у мільйонери, адже його статки сягнули п’яти з половиною мільйонів у національній валюті. Але скринька, як виявилося, відчинилася дуже-дуже просто. Розбагатів то нині на відміну від інших щасливий і везучий пенсіонер лиш після того, як його рідну дочку Надію Миколаївну Ратну призначили на прибуткову посаду начальника управління Державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради. То це вона не стала стерегтися своєї небезпечної посади. Бо чим гірша від усіх інших тут і там посадовців?

                                                                             Микола НЕЧИПОРЕНКО.

P.S. Ми уже було поставили крапку, як знову з сусіднього Запоріжжя прийшла ну надто «оригінальна» новина. А головне, що в дусі зовсім нових наразі для посадовців можливостей. Хто не відає про Закон стосовно мобілізації? В тому числі і мобілізації «зайвих» автомобілів у небідних автовласників. Начальник Центрального об’єднаного ТЦК та СП Запоріжжя одразу дуже гаряче і взявся за мобілізацію на війну саме транспортних засобів. Правда, вилучив на суму майже 11 млн гривень не гірших авто перш за все… для власного автопарку. Бо чому має ловити гав, поки коту чи, якщо хочете, і котярі масниця?

                                                                                                                              М